- •Глава 1 Державне управління і виконавча влада
- •§ 1. Управління як соціальне явище
- •§ 2. Державне управління, його зміст та мета
- •§ 3. Адміністративно-правова організація та правові засади державного управління
- •§ 4. Принципи державного управління
- •§ 5. Сутність виконавчої влади
- •§ 6. Співвідношення виконавчої влади, державного управління га адміністративного права
- •Глава 2 Предмет, метод і система адміністративного права
- •§ 1. Предмет адміністративного права
- •§ 2. Мегод адміністративного права
- •§ 3. Принципи адміністративного права
- •§ 4. Система адміністративного права
- •§ 5. Наука адміністративного права
- •Глава 3 Адміністративно-правові норми
- •§ 1. Поняття, особливості та види адміністративно-правових норм
- •§ 2. Джерела адміністративного права
- •§ 3. Систематизація адміністративного права
- •Глава 4 Адміністративно-правові відносини
- •§ 1. Поняття, основні риси та особливості адміністративно-правових відносин
- •§ 2. Види адміністративно-правових відносин
- •Розділ II
- •Адміністративного права
- •Глава 5 Громадяни — суб’єкти адміністративного права
- •§ 1. Основи адміністративно-правового статусу громадян
- •§ 2. Права і обов’язки громадян у сфері виконавчої влади
- •§ 3. Звернення громадян
- •§ 4. Адміністративно-правовий статус іноземців га осіб без громадянства
- •Глава 6 Органи виконавчої влади
- •§ 1. Ознаки та правове становище органів виконавчої влади
- •§ 2. Види органів виконавчої влади
- •§ 3. Система органів виконавчої влади та принцип їх побудови
- •§ 4. Повноваження Президента України у сфері виконавчої влади
- •§ 5. Правове становище Кабінету Міністрів України
- •§ 6. Центральні органи виконавчої влади
- •§ 7. Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим та інших суб’єктів
- •Глава 7
- •Глава 8 Державні службовці
- •§ 1. Поняття, види та принципи державної служби
- •§ 2. Правове регулювання державної служби
- •§ 3. Посада і посадова особа
- •§ 4. Класифікація посад державних службовців. Їх види
- •§ 5. Обов’язки і права державних службовців
- •§ 6. ПрОходжєішя Державної служби
- •§ 7. Відповідальність державних службовців
- •Глава 9 Бюджетні організації
- •§ 1. Поняття, види та правові засади діяльності бюджетних організацій
- •§ 2 Порядок створення і припинення діяльності бюджетних закладів та установ
- •Глава 10 Об’єднання громадян
- •§ 1. Поняття і види об’єднань громадян
- •§ 2. Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян
- •Розділ III Функції, форми та методи державного управління
- •Глава 11
- •Функції державного управління
- •§ 1. Поняття функції державного управління
- •§ 2. Види функцій державного управління
- •Глава 12 Форми державного управління
- •§ 1. Поняття форм державного управління
- •§ 2. Види форм державного управління
- •§ 3. Правові акти державного управління
- •§ 4. Класифікація актів державного управління
- •§ 5. Дія актів державного управління
- •§ 6. Адміністративний договір
- •Глава 13
- •§ 1. Поняття адміністративно-правових методів
- •§ 2. Види адміністративно-правових методів
- •§ 3. Адміністративний примус, його види
- •Розділ IV Відповідальність за адміністративним правом
- •Глава 14
- •Адміністративна відповідальність
- •§ 1. Поняття і основні риси адміністративної відповідальності
- •§ 2. Законодавчі основи адміністративної відповідальності
- •§ 3. Адміністративне правопорушення, його склад
- •§ 4. Система та види адміністративних стягнень
- •§ 5. Загальні правила і строки притягнення до адміністративної відповідальності
- •6. Адміністративна відповідальність юридичних осіб
- •Глава 15 Дисциплінарна відповідальність
- •Розділ 13 Адміністративний процес
- •Глава 16
- •Адміністративно-процесуальна діяльність
- •§ 1. Адмнистративний процес: 3MicT I загальш риси
- •§ 2. Структура адмипстративного процесу I характеристика провадження в окремих адміністративних справах
- •§ 3. Адмшктративиа юрисдикщя: загальш риси, принципи
- •Глава 17 Провадження в справах про адмшктративш правопорушення
- •§ 1. Завдання 1 порядок провадження в справах про адмшктративш правопорушення
- •§ 2. Заходи забезпечення провадження в справах про адмшктративш правопорушення
- •§ 3. Стадо провадження в справах про адмшктративш правопорушення
- •§ 4. Органи (посадові особи),
- •Глава Адміністративна юстиція та адміністративне судочинство в Україні
- •§ 1. Адміністративна юстиція: поняття, риси та основні моделі
- •§ 2. Становлення адміністративної юстиції в незалежній Україні
- •§ 3. Кодекс адміністративного судочинства України — процесуальна основа діяльності адміністративних судів
- •Розділ VI Законність і дисципліна в державному управлінні
- •Глава 19 Законність у сфері державного управління
- •§ 1. Поняття режиму законності і дисципліни в державному управлінні
- •§ 2. Способи забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні: загальна характеристика
- •Глава 20 Контроль та нагляд у державному управлінні
- •§ 1. Контроль з боку органів законодавчої влади
- •§ 2. Контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів
- •§ 3. Контроль з боку представницьких органів місцевого самоврядування
- •§ 4. Судовий контроль
- •§ 5. Прокурорський нагляд за законністю і дисципліною в державному управлінні
- •§ 6. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні
- •§ 7. Громадський контроль
- •Глава 21 Адміністративно-правові режими
- •§ 1. Поняття та види адміністративно-правових режимів
- •§ 2. Поняття та види надзвичайних режимів
- •§ 3. Режим державної таємниці
- •Особлива частина Розділ VII Управління економікою
- •Глава 22 Правові засади управління економікою
- •§ 1. Правове регулювання управління економікою
- •§ 2. Завдання, функції та методи державного управління економікою
- •§ 3. Організація державного управління у сфері економіки
- •§ 4. Зміст державного управління у сфері економіки
- •§ 5. Державний контроль у сфері економіки
- •Глава 23 Управління промисловістю
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління промисловістю
- •§ 2» Система органів управління промисловістю
- •§ 3. Підприємства та їх об’єднання в промисловості. Правове становище їх адміністрації
- •§ 4. Місцеве самоврядування і промисловість
- •§ 5. Державний контроль і нагляд в управлінні промисловістю
- •§ 6. Адміністративна відповідальність за правопорушення в промисловості
- •Глава 24 Управління агропромисловим комплексом
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління агропромисловим комплексом
- •§ 2. Система органів управління агропромисловим комплексом та їх компетенція
- •§ 3. Державний контроль в агропромисловому комплексі
- •§ 4. Адміністративна відповідальність за правопорушення в агропромисловому комплексі
- •Глава 25 Управління будівництвом і житлово-комунальним господарством
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління будівництвом і житлово-комунальним господарством
- •§ 2. Система органів управління будівництвом і житлово- комунальним господарством
- •§ 3. Місцеве самоврядування, будівництво та житлово-комунальне господарство
- •§ 4. Державний контроль у будівництві і житлово-комунальному господарстві
- •§ 5. Адміністративна відповідальність за правопорушення в будівництві і житлово-комунальному господарстві
- •Глава 26 Управління комунікаціями
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління комунікаціями
- •§ 2. Органи управління транспортом
- •§ 3. Органи управління зв’язком
- •Глава 27 Управління використанням і охороною природних ресурсів
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління використанням і охороною природних ресурсів
- •§ 2. Органи управління використанням і охороною природних ресурсів
- •§ 3. Місцеве самоврядування і охорона природних ресурсів
- •§ 4. Державний контроль та нагляд у галузі використання і охорони природних ресурсів
- •§ 5. Адміністративна відповідальність за правопорушення у галузі використання і охорони природних ресурсів
- •Глава 28 Управління фінансами
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління фінансами
- •§ 2. Органи управління фінансами
- •§ 3. Фінансовий контроль
- •§ 4. Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі фінансів
- •Глава 29 Управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •§ 2. Органи управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •Глава зо Управління митною справою
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління митною справою
- •§ 2. Органи управління митною справою
- •§ 3. Митний контроль
- •§ 4. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил
- •Розділ VIII Управління соціально-культурним будівництвом
- •Глава 31 Управління освітою
- •§ 1. Організаційно-правові засади і система освіти
- •§ 2. Система і повноваження органів управління освітою
- •§ 3. Компетенція місцевих органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування
- •§ 4. Управління освітніми закладами
- •§ 5. Державний контроль за діяльністю освітніх закладів
- •Глава 32 Управління наукою
- •§ 1. Організація державного управління наукою
- •§ 2. Органи управління наукою
- •§ 3. Наукові заклади і наукові товариства
- •Глава 33 Управління охороною здоров’я
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління охороною здоров’я
- •§ 2. Система органів управління охороною здоров’я
- •§ 3. Місцеве самоврядування і охорона здоров’я
- •§ 4. Правове становище закладів охорони здоров’я
- •§ 5. Санітарно-епідеміологічний нагляд
- •Глава 34 Управління культурою
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління культурою
- •§ 2. Органи управління культурою
- •§ 3. Правове регулювання діяльності закладів і установ культури
- •§ 4. Місцеве самоврядування і культура
- •Глава 35 Управління у справах сім’ї, молоді та фізичної культури
- •§ 1. Засади і принципи державної політики у справах сім’ї, молоді та фізичної культури
- •§ 2. Організаційно-правове забезпечення реалізації державної політики у справах сім’ї, молоді та фізичної культури
- •§ 3. Система і правове становище органів управління справами сім’ї, молоді та фізичної культури
- •§ 4. Спортивні товариства і спілки
- •Глава 36 Управління у сфері соціального захисту населення
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління у сфері праці і соціальної політики
- •§ 2. СиСтємя ОрГянів
- •§ 3. Адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері праці і соціальної політики
- •Розділ IX Управління адміністративно- політичною діяльністю
- •Глава 37
- •Управління обороною
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління обороною
- •§ 2. Збройні Сили України. Їх види
- •§ 3. Комплектування Збройних Сил України
- •§ 4. Військова служба
- •§ 5. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про загальний військовий обов’язок і військову службу
- •Глава 38 Управління національною безпекою
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління національною безпекою
- •§ 2. Державний кордон та його охорона
- •Глава 39 Управління внутрішніми справами
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами
- •§ 2. Структура мвс України. Основні види управління в органах внутрішніх справ
- •§ 3. Міліція та основні види її діяльності
- •§ 4. Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону
- •§ 5. Внутрішні війська
- •§ 6. Служба в органах внутрішніх справ
- •§ 7. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ
- •Глава 40 Адміністративно-правові засади забезпечення безпеки у надзвичайних ситуаціях
- •§ 1. Поняття та види надзвичайних ситуацій. Правові основи забезпечення безпеки в надзвичайних ситуаціях
- •§ 2. Державна система запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій
- •§ 3. Міністерство України
- •Глава 41 Управління закордонними справами
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління закордонними справами
- •§ 2. Міністерство закордонних справ України та його органи за кордоном
- •§ 3. Адміністративно-правове регулювання в’їзду в Україну і виїзду з Україии
- •Глава 42 Управління юстицією
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління юстицією
- •§ 2. Повноваження Міністерства юстиції України та його органів
- •§ 3. Реєстрація актів громадянського стану
- •§ 4. Організація нотаріальної служби
- •§ 5. Взаємовідносини органів юстиції, державної судової адміністрації та судів загальної юрисдикції
- •§ 6. Органи юстиції та адвокатура
- •Глава 43 Державне управління інформаційними ресурсами (інформаційною сферою)
- •§ 1. Поняття та складові інформаційних ресурсів у державному управлінні
- •§ 2. Організаційно-правові засади управління інформаційними ресурсами
- •§ 3. Система органів управління інформаційними ресурсами
- •§ 4. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері інформаційних ресурсів
- •Глава 6 81
§ 3. Міліція та основні види її діяльності
Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури МВС України і представляє його найважливіші напрями діяльності, що відіграють провідну роль у загальнодержавній системі забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю й іншими правопорушеннями. Правовий статус міліції визначено Законом України від 20 грудня 1990 р. «Про міліцію» (зі змінами та доповненнями, внесеними на сьогодні більш ніж 24 законами України)1.
Міліція в Україні — це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Основні завдання, що стоять перед міліцією: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона й забезпечення і громадського порядку; виявлення та розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам; сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків. Міліція виконує такі функції й основні види діяльності: адміністративну; профілактичну; оперативно-розшукову; кримінально-процесуальну; виконавчу; охоронну (на договірних засадах).
Адміністративна діяльність стоїть на першому місці за своїм значенням і обсягами, в її реалізації задіяно більшість працівників органів внутрішніх справ, тому й зупинимося на ній більш докладно порівняно з іншими видами. Адміністративну діяльність можна визначити як специфічну, виконавчо-розпорядчу, підзаконну, державно-владну діяльність з організації та здійснення охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, попередження і припинення злочинів та інших правопорушень. Її здійснюють служби і підрозділи міліції громадської безпеки, а саме: патрульно-постова служба, служба дільничних інспекторів, підрозділів, що організують роботу спеціальних установ (приймальників-розподільників), Державтоінспекція, відділи дозвільної системи та ін.
Профілактична діяльність стоїть на другому місці за своїм значенням і обсягами, в її реалізації також може бути задіяназа необхідністю значна кількість працівників ОВС як планово, так і ситуативно залежно від стану оперативної обстановки в країні, окремому регіоні чи на конкретному кримінологічному об’єкті. Профілактична діяльність у широкому розумінні полягає в здійсненні заходів щодо завчасного виявлення та усунення об’єктивних і суб’єктивних причин та умов, що породжують злочини та інші правопорушення і сприяють їх вчиненню. Її здійснюють усі служби і підрозділи міліції й регулюють закони та відомчі нормативні акти, що регламентують діяльність міліції, у першу чергу, служб і підрозділів кримінальної міліції та міліції громадської безпеки тощо1. Оперативно-роз'шукову діяльність міліції регулюють норми різних галузей права: адміністративного, кримінального, кримінально- процесуального тощо1. Цю діяльність здійснюють оперативні підрозділи органів внутрішніх справ: кримінальна та спеціальна міліція, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю тощо.
Кримінально-процесуальну діяльність міліції регулює кримінально-процесуальне законодавство. Її здійснюють різні служби і підрозділи кримінальної міліції, міліції громадської безпеки тощо.
Міліція виконує всі види своєї діяльності і поставлені перед нею завдання неупереджено, у точній відповідності із законом. Жодні виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов’язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування. Міліція повинна поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. При зверненні до громадянина працівник міліції зобов’язаний назвати своє прізвище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт. Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов’язків не вимагає іншого. Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов’язки, і зобов’язана дати їм пояснення з цього приводу.
Міліція: 1) забезпечує затриманим та заарештованим (узятим під варту) особам з моменту затримання або арешту (взяття під варту) право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, реалізацію інших прав затриманих і заарештованих (взятих під варту) осіб; 2) негайно, але не пізніш як через дві години після затримання або арешту (взяття під варту) осіб повідомляє про їх місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової вимоги — захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання; 3) забезпечує харчування затриманих осіб три рази на добу за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України; 4) у разі необхідності вживає заходів щодо негайного надання медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим (узятим під варту) особам; 5) у разі заявленої затриманими або заарештованими (взятими під варту) особами усної або письмової вимоги про залучення захисника працівники міліції не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника, а про заявлені вимоги про залучення захисника або про відмову у залученні захисника у протоколі затримання або постанові про арешт (взяття під варту) робиться відповідний запис, який скріплюється підписом затриманої або заарештованої (взятої під варту) особи.
У разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених законом, особа, права якої були порушені, та (або) її представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку. При цьому такі особи звільняються від сплати державного мита, а працівники органів міліції в межах, встановлених законом, несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю. Відшкодуванню підлягають у повному обсязі: 1) заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила внаслідок незаконних дій або бездіяльності працівників міліції; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не одержав відповідно до цієї частки, інші цінності), вартість вилученого майна, якщо його повернення в натурі та в тому ж стані стало неможливим; 3) суми, сплачені громадянином у зв’язку з наданням йому юридичної допомоги; 4) моральна шкода.
Міліція складається з таких основних підрозділів: кримінальна міліція; міліція громадської безпеки; місцева міліція; транспортна міліція; державна автомобільна інспекція; міліція охорони; судова міліція; спеціальна міліція. Права і обов’язки, організація роботи та структура всіх підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України у відповідності до чинного законодавства. У своїй діяльності міліція підпорядковується МВС України, а Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією України.
Кримінальна міліція здійснює боротьбу із загальнокримінальною злочинністю: вбивствами, крадіжками, пограбуваннями, розбійними нападами, проституцією, розповсюдженням СНІДу, правопорушеннями, пов’язаними з іноземцями, тощо. Крім цього кримінальна міліція займається розшуком злочинців та осіб, які зникли безвісти; здійснює заходи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків; зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми; зі злочинністю в паливно-енергетичному комплексі; інших базових галузях економіки; державних бюджетних установах; на споживчому ринку та в аграрному секторі економіки; в процесі приватизації; економічної реформи й оподаткування та ін.1
Міліція громадської безпеки. Коло обов’язків та перелік завдань, функцій та напрямків діяльності міліції громадської безпеки досить велике та різноманітне. Її підрозділи забезпечують надійну охорону громадського порядку та громадської безпеки, захист прав і свобод людини і громадянина, ефективну протидію злочинності й попередження та припинення правопорушень у містах та інших населених пунктах; здійснюють провадження в справах про адміністративні правопорушення; реалізують за необхідністю карантинні ветеринарні заходи тощо. Значну роль в охороні громадського порядку міліції громадської безпеки відіграє служба охорони громадського порядку, до якої входять, зокрема, підрозділи патрульно-постової служби та «Беркут». Патрульно-постова служба здійснює нагляд за виконанням окремими громадянами і посадовими особами правил, що регулюють громадський порядок, з метою запобігання правопорушенням та їх припинення, а також притягнення правопорушників до відповідальності1. Міліція громадської безпеки організовує роботу спеціальних установ, а саме: приймальників-розподільників для затриманих за бродяжництво та спеціальних приймальників для осіб, підданих адміністративному арешту. Особливо великого значення сьогодні в діяльності міліції громадської безпеки набуває робота дільничних інспекторів міліції, які забезпечують безпеку громадян і громадський порядок на закріплених за ними дільницях1.
До системи підрозділів міліції громадської безпеки входить і дозвільна система — регламентований нормами права особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян. До компетенції дозвільної системи згідно з відповідним Положенням на сьогодні відносять питання забезпечення правил виготовлення, реалізації, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної зброї та інших предметів на об’єктах дозвільної системи, організація роботи щодо ліцензування підприємницької діяльності з виробництва, ремонту і реалізації спортивної, мисливської, вогнепальної зброї тощо1. Правом давати дозволи на здійснення певних дій користуються різні органи державного управління (Мінекономіки України, Мінохорони здоров’я, Мінтранспорту, Міністерство екології і природних ресурсів України та ін.). На ОВС (міліцію), наприклад, покладено здійснення дозвільної системи на такі предмети, матеріали і об’єкти, безконтрольне володіння та користування якими може завдати шкоди громадському порядку, особистій безпеці громадян, може бути використано із злочинною чи іншою протиправною метою. До таких об’єктів чинним законодавством віднесено вогнепальну зброю (нарізну військових зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, мисливську нарізну і гладкостволь- ну) та боєприпаси до неї; пневматичну і холодну зброю; вибухові матеріали; газові пістолети і револьвери та патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої і дратівливої дії; сховища, склади і бази, де їх зберігають; стрілецькі тири і стрільбища; мисливсько-спортивні стенди; а також підприємства та майстерні з виготовлення і ремонту вогнепальної і холодної зброї; піротехнічні майстерні; магазини, в яких здійснюють продаж зброї та боєприпасів до неї; штемпельно-граверні майстерні; печатки і штампи тощо. Укладення трудового договору на виконання робіт, пов’язаних з виготовленням, придбанням, зберіган-
ням, обліком, охороною, перевезенням, використанням предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система, провадиться за погодженням з органами міліції. Правову основу здійснення ОВС дозвільної системи становлять чисельні нормативні акти різної юридичної сили1.
Місцева міліція утворюється за рішенням органів місцевого самоврядування на підставі подання місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів рад, погодженого з МВС України1. Завданням місцевої міліції є забезпечення захисту життя, здоров’я, прав, свобод і законних інтересів громадян та охорони громадського порядку на відповідній території. До складу місцевої міліції входять підрозділи дорожньо-патрульної служби, патрульно-постової служби, служби дільничних інспекторів міліції, а також приймальники-розподільники для дітей, приймальники-розподільники для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальні приймальники для осіб, підданих адміністративному арешту. У складі місцевої міліції можуть утворюватися й інші підрозділи. Місцеву міліцію очолює керівник, який є заступником начальника відповідного управління (відділу) внутрішніх справ з громадської безпеки. Чисельність місцевої міліції визначається органом місцевого самоврядування виходячи з нормативів, затверджених Міністерством внутрішніх справ України. Місцева міліція утримується за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Транспортна міліція. Її діяльність полягає в організації та практичному здійсненні заходів щодо охорони громадського порядку й охорони вантажів, що перевозять на залізничному, водному (річковому, морському) й повітряному транспорті1.
Державна автомобільна інспекція має підрозділи, які регулюють рух транспорту та пішоходів на вулицях і дорогах, виявляють і припиняють порушення правил дорожнього руху, здійснюють контроль за технічним станом автомототранспортних засобів, що експлуатуються, а також за утриманням автомобільних доріг, вулиць, ведуть облік дорожньо-транспортних пригод, здійснюють розшук викрадених автомашин, приймають державні іспити на отримання права керування транспортними засобами, видають посвідчення на право керування цими засобами, здійснюють державну реєстрацію і облік транспортних засобів, видають реєстраційні документи та державні номерні знаки тощо1.
Міліція охорони. На підставі договорів міліція охорони бере під охорону майно громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, громадських об’єднань, іноземних держав, міжнародних організацій, іноземців, юридичних осіб1.
Судова міліція забезпечує безпеку працівників суду; правоохоронних органів; осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві1.
Спеціальна міліція. Її підрозділи можуть створюватися МВС України з дозволу Кабінету Міністрів України. Спеціальна міліція здійснює функції забезпечення громадського порядку на об’єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення чи катастрофи, а також забезпечення громадського порядку під час проведення масових заходів як на місцевому рівні, так і в загальнодержавному масштабі тощо.
До виконання завдань з охорони громадського порядку, громадської безпеки і боротьби зі злочинністю в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть залучатись інші працівники ОВС і військовослужбовці внутрішніх військ. При цьому на них поширюються права і обов’язки, гарантії правового та соціального захисту та відповідальність працівників міліції. Ці ж самі права, обов’язки, відповідальність та гарантії правового і соціального захисту поширюються і на працівників ОВС, які добровільно виконують такі завдання.
Для ефективного виконання обов’язків, покладених на міліцію України відповідно до чинного законодавства, передбачено застосування різноманітних засобів впливу на свідомість і поведінку людей. Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених законом. Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю та здоров’ю громадян чи працівників міліції. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.
Працівники міліції мають право застосовувати у випадках, передбачених законом, такі спеціальні засоби: наручники, гумові кийки, засоби зв’язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак. Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника. Працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для її застосування. При затриманні злочинців чи правопорушників або осіб, яких працівник міліції запідозрив у вчиненні злочинів чи правопорушень, а також при перевірці документів у підозрілих осіб працівник міліції може привести у готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування. Спроба особи, яку затримує працівник міліції із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї, дають працівнику міліції право застосувати вогнепальну зброю. Законодавством визначено й інші випадки, в яких працівники міліції мають право застосовувати вогнепальну зброю, а також встановлено умови і межі застосування не тільки вогнепальної зброї, а й заходів фізичного впливу та спеціальних засобів.