§ 4. Система та види адміністративних стягнень

Органи (посадові особи), які згідно з КУпАП уповноважені роз­глядати справи про адміністративні правопорушення в разі встанов­лення складу правопорушення в діянні особи та відсутності обставин, що виключають притягнення до адміністративної відповідальності, застосовують до правопорушників у межах вимог законності заходи адміністративного стягнення.

Адміністративне стягнення — це форма реагування держави (її органів) на порушення тієї чи іншої адміністративно-правової норми, захід адміністративної відповідальності у вигляді застосування до правопорушника адміністративного примусу. Воно використовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне порушення, в дусі додержання законів, поваги до правил громадського співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим право­порушником, так і іншими особами.

У ст. 24 КУпАП встановлено види адміністративних стягнень: по­передження; штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопору­шення; конфіскація предмета, який став знаряддям правопорушення, конфіскація грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративно­го правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого грома­дянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); громадські роботи; виправні роботи; адміністративний арешт.

Законами України може бути передбачено адміністративне видво­рення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують визначений правопорядок.

У ч. З ст. 24 КУпАП зазначено, що законами України може бути встановлено й інші, крім вказаних у цій статті, види адміністративних стягнень.

Оплатне вилучення предметів і конфіскація предметів та грошей можуть застосовуватись як основні і як додаткові адміністративні стягнення. Інші види адміністративних стягнень, зазначені в ст. 24 КУпАП, можуть використовуватися тільки як основні. За одне адміні­стративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Попередження є передусім заходом виховного характеру, що за­стосовується до порушників адміністративно-правових норм. Поперед­ження виноситься в письмовій формі. Проте у передбачених законом випадках попередження фіксується й іншим установленим способом (ст. 26 КУпАП).

Попередження, як і інші заходи адміністративних стягнень, має бажаний вплив на порушника тільки в тому разі, коли настає безпо­середньо за здійсненням адміністративного проступку.

Цей вид стягнення відрізняється від усного зауваження тим, що останнє застосовується гіри незначності правопорушення, має, як пра­вило, виховно-попереджувальний характер і не тягне за собою нега­тивних юридичних наслідків, які є при попередженні (зокрема, по­вторності при вчиненні адміністративного правопорушення).

Штраф — це адміністративне стягнення грошового характеру, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні право­порушення (ст. 27 КУпАП). Законодавством не встановлено гранично­го розміру штрафу. При необхідності посилення відповідальності за окремі види адміністративних правопорушень законами України може бути встановлено значні розміри штрафу.

Згідно із Законом України від 7 лютого 1997 р. «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо по­силення адміністративної відповідальності у вигляді штрафу» штрафи встановлюються в неоподаткованих мінімумах доходів громадян. КУпАП передбачає накладення штрафів лише на фізичних осіб.

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з переданням вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета (ст. 28 КУпАП).

Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються КУпАП та іншими актами законодавства України. Кодексом, зокрема, передбачено, крім накла­дання штрафу, оплатне вилучення: за порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на повітряному транспорті (ч. З ст. 133); за порушення правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної мисливської чи холодної зброї і бойових припасів грома­дянами, які мають дозвіл органів внутрішніх справ на зберігання зброї (ч. 1 ст. 191); за ухилення від реалізації вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів громадянами, у яких органами внутрішніх справ анульовано дозвіл на їх зберігання і носіння (ст. 193) та в інших випадках. Оплатне вилучення поширюється на конкретні предмети, що стали знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного проступку.

Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпо­середнім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в при­мусовому безоплатному переданні цього предмета у власність держа­ви за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України. Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полю­вання є основним джерелом існування. Порядок застосування конфіс­кації, перелік предметів, які не підлягають конфіскації, встановлюють­ся цим Кодексом та іншими законами України (ст. 29 КУпАП). Крім того конфіскації підлягають гроїці, одержані внаслідок вчинення адмі­ністративного правопорушення.

Випадки конфіскації предметів чи грошей різноманітні. Так, під­лягають конфіскації: виявлені предмети (будівельний матеріал, тран­спортні засоби, плоди, ягоди та інші продукти харчування), вивезені із зони радіаційного забруднення (ст. 46^і КУпАП); продукція незаконно­го полювання, мисливська зброя, мисливське приладдя, знаряддя лову у осіб, які порушують правила полювання, лову риби (ст. 85 КУпАП); небезпечні речовини і предмети у осіб, які порушують правила пере­везення на повітряному транспорті (ст. 133 КУпАП) та ін.

Відповідно до п. З ст. 322 Митного Кодексу (МК) України конфіс­кації підлягають не тільки товари — безпосередні предмети порушен­ня митних правил, а й товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспорт­ні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові, застосовується до осіб, які повинні суворо додержуватися правил і норм, що охоплюються сферою дії наданих їм спеціальних прав (пра­во керування транспортними засобами та право полювання). Такі права надаються відповідними державними органами, підтверджують­ся документом, який і є юридичною підставою для їх здійснення. Сутність цього стягнення в тому, що правопорушник за постановою уповноваженого на те органу може бути позбавлений такого права на строк до трьох років за грубе або повторне чи систематичне порушен­ня порядку користування цим правом (ст. ЗО КУпАП).

Позбавлення права керування засобами транспорту не може за­стосовуватися до осіб, які користуються цими засобами у зв’язку з інвалідністю, за винятком випадків керування ними в стані алкоголь­ного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та ін. Цей захід адміністративного стягнення також не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Громадські роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають орга­ни місцевого самоврядування. Громадські роботи призначаються ра­йонним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від двадцяти до шістдесяти годин і відбуваються не більш як чотири години на день. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам старше 55 років та чоловікам старше 60 років.

Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців і від­буваються за постійним місцем роботи особи, яка вчинила адміністра­тивне правопорушення, з відрахуванням до 20 % її заробітку в доход держави (ст. 31 КУпАП), призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).

Виправні роботи призначаються за незаконне виробництво, при­дбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ч. 1 ст. 44 КУпАП), дрібне викрадання чужого майна шляхом крадіжки, шахрай­ства, привласнення чи розтрати (ст. 51 КУпАП), дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП) та ін.

Крім відрахувань у доход держави зазначеної суми грошей із за­робітку, виправні роботи тягнуть за собою й інші майнові та трудові 182 обмеження, зокрема: забороняється надання чергової відпустки під час відбування виправних робіт; час відбування робіт не зараховується до загального трудового стажу і до стажу, що надає право на одержання щорічно пільг; забороняється звільнення з роботи за власним бажанням без дозволу органів, що виконують виправні роботи. Разом з тим ви­правні роботи не тягнуть за собою судимість і не є підставою для звільнення з роботи.

Законом передбачено, що у разі ухилення особи від відбування виправних робіт, застосованих за вчинення дрібного хуліганства, по­становою судді невідбутий строк виправних робіт може бути замінено штрафом або адміністративним арештом з розрахунку один день аре­шту за три дні виправних робіт, але не більше як на п’ятнадцять діб (ст. 325 КУпАП).

Адміністративний арешт (ст. 32 КУпАП) встановлюється і засто­совується у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п’ятнадцяти діб. Призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) у тому разі, якщо за обставинами справи, з урахуванням особи правопоруш­ника суд (суддя) дійде висновку про те, що інших видів стягнення буде недостатньо.

КУпАП передбачено застосування адміністративного арешту за незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, переси­лання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ч. 1 ст. 44), дрібне хуліганство (ст. 173), за зліс­ну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку

і державного кордону, військовослужбовця у зв’язку з їх участю в охо­роні громадського порядку (ст. 185) та ін.

Сутність цього виду адміністративного стягнення полягає у тому, що особи, які підлягають адміністративному арешту, позбавляються волі на строк до п’ятнадцяти діб. Під час відбування адміністративно­го арешту вони можуть залучатися до виконання фізичних робіт, при цьому заробітна плата їм не виплачується.

Адміністративний арешт не тягне за собою звільнення з роботи, не перериває трудовий стаж. Цей вид стягнення не може застосовуватися до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої та дру­гої груп. До іноземців і осіб без громадянства, які вчинили адміністративне правопорушення на території України, застосовуються ті ж самі адмі­ністративні стягнення і на тих же підставах, що і для громадян України, крім випадків, коли ці особи згідно з чинними законами та міжнародним договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, а питання про їх відповідальність вирішується дипломатичним шляхом.

Разом з тим до іноземців і осіб без громадянства може бути засто­соване адміністративне видворення за межі України за вчинення адмі­ністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.У разі ухилення від виконання рішення про видворення така особа за­тримується і видворяється у примусовому порядку.

За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років застосовуються відповід­но до ст. 24^і КУпАП такі заходи впливу: 1) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) застереження;

3. догана або сувора догана; 4) передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Справи про адміністративні правопорушення неповнолітніх роз­глядаються тільки в судовому порядку.