§ 3. Адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері праці і соціальної політики

Відповідно до Положення про Державний комітет України з про­мислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р.¹, Держ- гірпромнагляд є спеціально уповноваженим центральним органом ви­конавчої влади з промислової безпеки, охорони праці, державного гір­ничого нагляду та державного регулювання у сфері безпечного пово­дження з вибуховими матеріалами промислового призначення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями Держгірпромнагляду є: формування та за­безпечення реалізації державної політики у сфері промислової без­пеки та охорони праці, здійснення державного гірничого нагляду, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового при­значення, охорони надр; здійснення комплексного управління у сфері промислової безпеки та охорони праці, а також контролю за виконан­ням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів АРК, місцевими держадміністраціями та органами місцевого само­врядування; організація та здійснення державного нагляду за додер­жанням законів та інших нормативно-правових актів з питань: охоро­ни праці в частині промислової безпеки, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю; геологічного вивчення надр, їх ви­користання та охорони, а також використання і переробки мінеральної сировини; промислової безпеки у сфері поводження з вибуховими матеріалами, безпечного проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення.

Держгірпромнагляд здійснює такі функції: готує пропозиції щодо формування державної політики та визначення механізму її реалізації у сфері промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, поводження з вибуховими матеріалами промислового призна­чення, геологічного вивчення, використання та охорони надр, діяль­ності об’єктів підвищеної небезпеки; бере участь у розробленні про­ектів Державного бюджету України, Державної програми економічно­го та соціального розвитку України, програми діяльності Кабінету Міністрів України, державних програм економічного розвитку в час­тині геологічного вивчення, використання та охорони надр, видобу­вання корисних копалин, а також у формуванні державного фонду надр, введенні в експлуатацію новозбудованих видобувних та збагачувальних підприємств, а також підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин; а також у здійсненні державного управління у сфе­рі геологічного вивчення, використання та охорони надр, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, діяльності об’єктів підвищеної небезпеки; координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів АРК, місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб’єктів господарювання у сфері безпеки, гігієни праці та ви­робничого середовища, промислової безпеки; розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Фонду со­ціального страхування від нещасних випадків на виробництві та про­фесійних захворювань, всеукраїнських об’єднань роботодавців і про­фесійних спілок проект загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання; здійснює, крім зазначених функцій, державний нагляд за додержанням законодавства з охорони праці в частині промислової безпеки, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, у тому числі з питань: будівництва, реконструкції та експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки, потенційно небезпечних об’єктів і ви­робництв; видобування нафти і газу, їх транспортування, переробки та використання на підприємствах, в установах та організаціях; застосу­вання технологій, технологічних процесів, машин, механізмів, устат- ковання, транспортних та інших засобів виробництва, а також забез­печення працівників спецодягом та іншими засобами колективного та індивідуального захисту; виготовлення, монтажу, ремонту, реконструк­ції, налагодження, випробування і безпечної експлуатації машин, ме­ханізмів, устатковання, транспортних та інших засобів виробництва; проведення робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами про­мислового призначення, а також з утилізації зброї, звичайних видів боєприпасів, виробів ракетної техніки та палива, вибухових матеріалів військового призначення; проводить розслідування та веде облік аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх причини, готує пропозиції щодо запобігання таким аваріям і випадкам; технічне розслідування обставин та причин виникнення аварій, пов’язаних з використанням газу в побуті. Рішення, прийняті Держгірпромнаглядом за результатами розслідування, обов’язкові до виконання; здійснює державний гірничий нагляд, у тому числі з питань: безпечного ведення гірничих робіт на підприємствах вугільної, гірни­чорудної та нерудної промисловості, під час будівництва та експлуа­тації, ліквідації або консервації гірничих підприємств, на об’єктах метробудівництва та підземних спорудах; ведення робіт з геологічно­го вивчення надр, їх використання та охорони, а також використання і переробки мінеральної сировини; повноти вивчення родовищ корис­них копалин, гірничотехнічних, інженерно-геологічних, гідрогеоло­гічних та інших умов їх розробки, будівництва та експлуатації підзем­них споруд, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва в надрах, своєчасності та відповідності встановленим вимогам введен­ня в експлуатацію розвіданих родовищ корисних копалин; виконання вимог до охорони надр під час ведення робіт з їх вивчення, встанов­лення кондицій на мінеральну сировину та експлуатації родовищ ко­рисних копалин, відповідності розробки родовищ корисних копалин встановленим вимогам, повноти видобування оцінених запасів корис­них копалин і наявних у них компонентів; додержання встановленого порядку обліку запасів корисних копалин, обґрунтованості і своєчас­ності їх списання, правил проведення геологічних і маркшейдерських робіт під час розроблення родовищ корисних копалин, правил та тех­нологій перероблення мінеральної сировини з метою забезпечення більш повного вилучення корисних компонентів та поліпшення якості кінцевої продукції; відповідності встановленим вимогам та своєчас­ності здійснення заходів, що гарантують безпеку людей, майна і на­вколишнього природного середовища, гірничих виробок і свердловин від шкідливого впливу робіт, пов’язаних з користуванням надрами; готовності воєнізованих і шахтних гірничорятувальних формувань і диспетчерських служб до локалізації та ліквідації наслідків аварій; узагальнює практику застосування законодавства з питань, що нале­жать до компетенції Держгірпромнагляду, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення, організовує у межах своїх повноважень виконан­ня актів законодавства; опрацьовує і затверджує правила, норми, інші нормативно-правові акти з промислової безпеки, охорони праці, пере­лік вибухових матеріалів, допущених до постійного виробництва та застосування; бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань поводження з вибуховими матеріалами, діяльності об’єктів підвищеної небезпеки; погоджує питання ліквідації та консер­вації гірничодобувних об’єктів або їх ділянок, контролює відповідність встановленим вимогам віднесення вугільних шахт, що небезпечні через наявність газу, можливість раптових викидів, гірничих ударів, до від­повідних категорій. Далі Держгірпромнагляд веде державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці, державний реєстр об’єктів підвищеної небезпеки, державний облік ділянок надр, наданих для будівництва та експлуатації підземних споруд і для цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин; проводить державну реєстрацію великотоннажних автомобілів та інших технологічних

транспортних засобів, що не підлягають експлуатації у вулично- дорожній мережі загального користування, реєструє підіймальні спо­руди (вантажопідіймальні крани та машини, ліфти, ескалатори, канат­ні дороги, підйомники, фунікулери тощо), парові і водогрійні котли, посудини, що працюють під тиском, трубопроводи пари та гарячої води, об’єкти нафтогазового комплексу та інші об’єкти; видає у перед­бачених законодавством випадках: ліцензії на виробництво вибухових матеріалів промислового призначення; дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, меха­нізмів, устатковання підвищеної небезпеки; дозволи на право прове­дення вибухових робіт і виготовлення засобів їх механізації; свідоцтва на придбання та зберігання вибухових матеріалів промислового при­значення; визначає порядок проведення навчання і перевірки знань посадових осіб з питань промислової безпеки та охорони праці, надає гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загально­державного значення, будівництва та експлуатації підземних споруд для цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин; організо­вує за участю державних експертно-технічних центрів і державних підприємств, які забезпечують науково-технічну підтримку державно­го нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці і належать до сфери управління Держгірпромнагляду, проведення експертної оцінки стану безпеки промислового виробництва, технологій та об’єктів підвищеної небезпеки, визначає уповноважені організації у сфері про­ведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небез­пеки; організовує роботу із сертифікації засобів індивідуального за­хисту працівників, підготовки, атестації та сертифікації фахівців з не- руйнівного контролю та системи управління охороною праці; бере участь у прийнятті в експлуатацію виробничих об’єктів та об’єктів соціально-культурного призначення; погоджує: проекти стандартів, технічних регламентів і технічних умов, нормативно-правові акти, у тому числі з питань вивчення, використання та охорони надр, пере­робки мінеральної сировини, та інші документи на засоби виробництва і технологічні процеси; проекти проведення дослідно-промислового видобування корисних копалин, проекти та щорічні плани їх видобу­вання та переробки, а також проекти будівництва підземних споруд у частині додержання вимог законодавства з промислової безпеки, охорони праці та охорони надр; документацію на забудову площ за­лягання корисних копалин загальнодержавного значення; навчальні плани і програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфі­кації спеціалістів з охорони праці; проекти планів розвитку гірничих робіт у частині їх безпечного ведення, а також норми відбору, втрат корисних копалин на підприємствах, що видобувають тверді, рідкі та газоподібні корисні копалини і гідромінеральні ресурси; видачу спе­ціальних дозволів на користування надрами; проекти гірничих підпри­ємств у частині запобігання шкідливому впливу гірничих робіт на житгя та здоров’я населення, а також захисту об’єктів, розташованих на гірничому відводі, від шкідливого впливу гірничих робіт під час підробки цих об’єктів гірничими роботами; бере участь в організації проведення експертизи проектів будівництва (реконструкції, технічно­го переоснащення) підприємств і виробничих об’єктів, засобів вироб­ництва, засобів колективного та індивідуального захисту працівників на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та промислової безпеки; призначає (якщо характер і ступінь небезпеки це зумовлюють) проведення органами виконавчої влади та суб’єктами господарювання випробувань устатковання та матеріалів, технічного огляду устатковання, незалежної експертизи проектно-конструкторської документації на відповідність вимогам нормативно-правових актів з промислової безпеки та охорони праці; бере участь у розслідуванні обставин і причин аварій, розкрадання та втрат вибухових матеріалів, приймає за результатами зазначеного розслідування в межах своєї компетенції відповідні рішення; готує пропозиції щодо вдосконалення системи обліку, звітності та державної статистики з питань, що нале­жать до його компетенції; бере участь у підготовці міжнародних до­говорів України, готує пропозиції щодо їх укладення та денонсації; забезпечує виконання зобов’язань України за міжнародними догово­рами у сфері промислової безпеки, охорони праці та охорони надр, здійснює міжнародне співробітництво у зазначеній сфері; формує державне замовлення на проведення науково-дослідних робіт з питань охорони праці в частині промислової безпеки, безпечного ведення робіт, здійснення державного гірничого нагляду, геологічного вивчен­ня, використання та охорони надр і поводження з вибуховими матері­алами промислового призначення та об’єктами підвищеної небезпеки, контролює його виконання; здійснює функції з управління об’єкгами державної власності, які належать до сфери його управління; приймає рішення щодо утворення, реорганізації та ліквідації підприємств,

установ та організацій, які належать до сфери його управління; здій­снює внутрішній фінансовий контроль за роботою підприємств, уста­нов та організацій, які належать до сфери його управління; розглядає звернення громадян з питань, що належать до його компетенції, та вживає заходи до вирішення порушених у зверненнях питань; реалізує визначених законодавством, державну політику у сфері охорони дер­жавної таємниці; забезпечує виконання завдань мобілізаційної підго­товки; проводить інформаційно-роз’яснювальну роботу з питань, що належать до його компетенції; виконує інші функції.

Наказом Держгірпромнагляду від 21 березня 2007 р. затверджено Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства¹ Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства (далі — Типове положення) поширюється на підприємства, установи, організації (далі — підприємства) будь-якої форми власності та виду діяльності. Типове положення визначає основні завдання, права та організацію діяльності Комісії з питань охорони праці підприємства (далі — Комісія), яку може бути створено за рішенням трудового ко­лективу відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону праці».

Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом. Ме­тою створення Комісії на підприємстві є забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Рішення про доцільність створення Комісії, її кількісний та персональний склад приймається трудовим колективом на загальних зборах (конференції) за поданням роботодавця і професій­ної спілки. На підставі цього Типового положення за участі представни­ків кожної сторони розробляється Положення про комісію з питань охорони праці підприємства, яке затверджується ухвалою загальних зборів (конференції) трудового колективу. Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від роботодавця (спеціалісти з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства) та професійної спілки, а у разі її відсутності — уповноважених найманими працівниками осіб.

Основними завданнями Комісії є: захист законних прав та інтересів працівників у галузі охорони праці; підготовка на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві рекомендацій роботодавцю та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та профе­сійних захворювань, практичної реалізації принципів державної полі­тики в галузі охорони праці на підприємстві; узгодження через двосго-

ронні консультації позицій сторін у вирішенні практичних питань у га­лузі охорони праці для забезпечення поєднання інтересів роботодавця та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктним ситуаціям на підприємстві; вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору найбільш важливих питань з охорони праці, ви­значення достатніх асигнувань на Комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці та ефективний контроль за цільовим витрачанням цих коштів; захист прав та інтересів потерпілих працівників під час розгляду питань щодо призначення їм страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та про­фесійних захворювань; надання додаткових пільг і компенсацій згідно з положеннями колективного договору за рахунок роботодавця.

Комісія має право: звертатися до роботодавця, трудового колекти­ву, профспілкового комітету або іншого уповноваженого на представ­ництво трудовим колективом органу, відповідних служб підприємства з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці; створювати робочі групи з числа членів Комісії для розроблення узго­джених рішень з питань охорони праці із залученням спеціалістів різних служб підприємства, фахівців експертних організацій, служб охорони праці органів виконавчої влади, страхових експертів, техніч­них інспекторів праці профспілок (на договірних засадах між робото­давцем та відповідною організацією); одержувати від працівників, керівників структурних підрозділів і служб підприємства та профспіл­кового комітету інформацію та мати доступ до документації, що є не­обхідною для виконання завдань, передбачених цим Типовим поло­женням; здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з охорони праці безпосередньо на робочих місцях, забезпеченням працівників засобами колективного та індивідуального захисту, мий­ними та знешкоджувальними засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газо- ваною солоною водою та використанням санітарно-побутових при­міщень тощо; ознайомлюватися з будь-якими матеріалами з охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконан­ня відповідних програм і колективних договорів; вільного доступу на всі дільниці підприємства і обговорення з працівниками питань охо­рони праці; відповідно до Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 р., зареєстро­ваного в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 р., приймати рішення про відсоток зменшення розміру одноразової допомоги по­терпілому (але не більше ніж на 50 %), якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров’я працівника настало не тільки з вини роботодавця, а й унаслідок порушення по­терпілим нормативно-правових актів з охорони праці.

Комісію очолює голова, який обирається загальними зборами (кон­ференцією) трудового колективу. На засіданні Комісії обираються за­ступник голови, секретар Комісії, а також члени Комісії. Комісія здійснює свою діяльність на основі планів, що розробляються на певний період (квартал, півріччя, рік) і затверджуються головою Комісії. Комісія про­водить засідання в міру необхідності, але не рідше одного разу на квар­тал. Засідання Комісії вважається правочинним, якщо на ньому присут­ні не менше половини її членів від кожної сторони. Якщо під час голо­сування кількість голосів «за» та «проти» однакова, тлова Комісії має право вирішального голосу. Рішення Комісії оформлюється протоколом і має рекомендаційний характер. У випадку незгоди роботодавця з рі­шенням Комісії він повинен надати протягом п’яти днів з дня одержан­ня зазначеного рішення письмове аргументоване пояснення. Комісія раз на рік звітує про виконану роботу на загальних зборах (конференції) трудового колекгиву. Загальні збори (конференція) трудовою колективу мають право вносити зміни до складу Комісії; розпустити Комісію у разі визнання її діяльності незадовільною та провести нові вибори.

Запитання до самоконтролю

1. Охарактеризуйте державну політику в галузі соціального захисту населення.

2. Назвіть та проаналізуйте нормативно-правові акти у сфері соціального захисту населення.

3. Наведіть класифікацію органів управління в галузі соціаль­ного захисту населення.

4. Проаналізуйте повноваження Міністерства праці та соціаль­ної політики України, Пенсійного фонду України та інших органів у сфері державного управління соціальним захистом населення.

5. Проаналізуйте повноваження органів місцевого самовряду­вання у галузі соціального захисту населення.