Глава 33 Управління охороною здоров’я

§ 1. Організаційно-правові засади управління охороною здоров’я

Згідно зі ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально- економічних, медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних про­грам. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.

Право на охорону здоров’я — це передусім забезпечення відпо­відного життєвого рівня. Крім того, це право передбачає також на­явність безпечного для життя і здоров ’я людини навколишнього при­родного середовища.

Охорона здоров’я громадян базується на низці принципів, закріп­лених в Основах законодавства України про охорону здоров’я¹. До них, зокрема, належать: визнання охорони здоров’я пріоритетним на­прямком діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України; додержання прав і свобод людини і громадянина у галузі охорони здоров’я та забезпечення пов’язаних з ними державних гарантій; загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров’я; відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтованість, матеріально-технічна і фінансо­ва забезпеченість; орієнтація на сучасні стандарти здоров’я і медичну допомогу, поєднання вітчизняних традицій та досягнень зі світовим досвідом у галузі охорони здоров’я; децентралізація державного управ­ління, розвиток самоуправління і самостійності працівників охорони здоров’я на правовій та договірній підставах та ін.

У цілому охорона здоров’я може розглядатися як система заходів, спрямованих на забезпечення зберігання та розвиток фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивіду­альній тривалості життя.

Основи державної політики охорони здоров’я визначає Верховна Рада України — шляхом закріплення конституційних і законодавчих засад охорони здоров’я, визначення її мети, головних завдань, напрям­ків, принципів і пріоритетів, встановлення нормативів та обсягів бю­джетного фінансування, створення системи відповідних кредитно- фінансових, фіскальних, митних та інших регуляторів, затвердження переліку комплексних і цільових загальнодержавних програм охорони здоров’я.

Реалізація державної політики охорони здоров’я покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

§ 2. Система органів управління охороною здоров’я

До системи органів державного управління охорони здоров’я вхо­дять Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони здоров’я Укра­їни, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації (управління охорони здоров’я обласних державних адміністрацій, відділи охорони здоров’я районних державних адміністрацій).

Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної по­літики у сфері охорони здоров’я, санітарно-епідемічного благополуч­чя населення, доступність для громадян послуг медичних, фізкультурно- оздоровчих закладів; забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку охорони здоров’я; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої вла­ди у галузі охорони здоров’я є Міністерство охорони здоров ’я Украї­ни (МОЗ України), компетенція якого визначається Положенням, за­твердженим постановою Кабінету Міністрів України¹. До основних завдань МОЗ України належать: забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, санітарного та епідемічного благо­получчя населення, створення, виробництва, контролю якості та реа-

лізації лікарських засобів і виробів медичного призначення; розроблен­ня, координація та контроль за виконанням державних програм розви­тку охорони здоров’я, зокрема профілактики захворювань, надання медичної допомоги, розвитку медичної та мікробіологічної промисло­вості; організація надання державними та комунальними закладами охорони здоров’я безоплатної медичної допомоги населенню; органі­зація надання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях, здійснення в межах своєї компетенції заходів, пов’язаних з подоланням наслідків Чорнобильської катастрофи; розроблення за­ходів щодо профілактики та зниження захворюваності, інвалідності та смертності населення; організація разом з Національною академією наук, Академією медичних наук наукових досліджень з пріоритетних напрямів розвитку медичної науки.

Для вирішення найважливіших завдань діяльності і розвитку охо­рони здоров’я у МОЗ України створюється колегія, рішення якої про­водяться у життя наказами міністра МОЗ України.

Рада міністрів АРК і місцеві державні адміністрації реалізують державну політику в галузі охорони здоров’я у межах своїх повнова­жень. Так, місцеві державні адміністрації здійснюють загальне керів­ництво закладами охорони здоров’я, які перебувають у сфері їх управ­ління, їх матеріально-фінансовим забезпеченням, організовують робо­ту медичних закладів з надання медичної допомоги населенню, здій­снюють заходи щодо попередження інфекційних захворювань, епіде­мій, епізоотій та їх ліквідації тощо.

Державні функції у галузі охорони здоров’я здійснюють також інші органи, які мають у своєму віданні установи охорони здоров’я. До таких органів, зокрема, належать Міноборони України, МВС України, Служба безпеки України, Мінтранс України. Ці органи визначають структуру управління відомчими установами охорони здоров’я.

Відповідні функції в управлінні охороною здоров’я громадян МОЗ України реалізує шляхом здійснення контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного при­значення. Діяльність МОЗ України у цьому напрямку зводиться до реалізації державної політики у сфері державного контролю за якістю та безпекою окремих видів продуктів харчування (спеціальних харчо­вих добавок, лікарських засобів, лікарської рослинної сировини та лікувальної косметики тощо), забезпечення інтересів держави у цій сфері та міжвідомчої координації із зазначених питань.

Виконання основних принципів державної політики у сфері орга­нізації та розвитку виробництва лікарських засобів та забезпечення цією продукцією населення, закладів охорони здоров’я і тваринництва, які реалізовувалися Державним комітетом України з питань медичної та мікробіологічної промисловості, Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. покладено на МОЗ України.