§ 6. Адміністративна відповідальність за правопорушення в промисловості

Адміністративна відповідальність за правопорушення в про­мисловості передбачено главою 8 КУпАП «Адміністративні право­порушення в промисловості, будівництві та в галузі використання електричної і теплової енергії», де містяться статті, що встановлю­ють відповідальність за: порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисло­вості (ст.93); порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових матеріалів у галузях промисловості (ст.94); марнотратне витрачання паливно- енергетичних ресурсів (ст. 98); порушення Правил охорони елек­тричних мереж (ст. 99); порушення, пов’язані з використанням газу (ст. 101); непідготовленість до роботи резервного паливного госпо­дарства (ст. 103) та ін.

Оскільки на промислові підприємства поширюються правила стан­дартизації, метрології та сертифікації, користування природними ре­сурсами, охорони природи та ін., то порушення цих правил можуть мати місце і в промисловості. Наприклад, випуск і реалізація продук­ції, яка не відповідає вимогам стандартів (ст. 167); випуск у продаж нестандартної продукції (ст. 168); введення в обіг продукції щодо якої немає сертифіката відповідності (ст. 170^і); порушення правил водо­користування (ст. 60); недодержання вимог щодо охорони атмосфер­ного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд (ст. 79); порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, зне­шкодження, видалення або захоронення (ст. 82) та ін.

Відповідальність за адміністративні правопорушення в промисло­вості несуть відповідні посадові особи.

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються адмі­ністративними комісіями, органами Міністерства праці та соціальної політики України, органами охорони водних ресурсів, органами Дер­жавного комітету України з питань технічного регулювання та спо­живчої політики та ін.¹

Запитання до самоконтролю

1. Назвіть систему органів управління промисловістю в Укра­їні.

2. Які місце і роль підприємств та об’єднань у промисловості?

3. Хто здійснює безпосереднє управління державним промис­ловим підприємством?

4. Як взаємодіють органи місцевого самоврядування та про­мислові підприємства, що розташовані на їх території?

5. Хто здійснює державний контроль за діяльністю державних підприємств та об’єднань?

Глава 24 Управління агропромисловим комплексом

§ 1. Організаційно-правові засади управління агропромисловим комплексом

Агропромисловий комплекс покликаний забезпечувати суспільство продовольством і сировиною для промислового виробництва, охоплює виробництво сільськогосподарської продукції, її заготівлю (закупівлю) і перероблення. З урахуванням виняткової значущості цієї сфери для народного господарства її віднесено до пріоритетних¹.

Агропромисловий комплекс (сільське господарство, харчова і пере­робна промисловість) забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність країни, формує 17 % валового внутрішнього продукту та близько 60 % фонду споживання населення. Крім того, аграрний сектор є одним з основних бюджетоутворювальних секторів національної економіки, частка якого у зведеному бюджеті України за останні роки становить 8-9 %, а також посідає друге місце серед секторів економі­ки у товарній структурі експорту.

Значення агропромислового комплексу в процесі розвитку еконо­міки України важко переоцінити. Він сприяє розвитку інших галузей, які поставляють засоби виробництва та споживають продукцію сіль­ського господарства як сировину, а також надають транспортні, торго­вельні та інші послуги.

Особлива роль агропромислового комплексу в соціально-еко- номічному житті країни зумовлюється унікальним поєднанням спри­ятливих природно-кліматичних умов та геостратегічним положенням, спроможністю України посісти вагоме місце на міжнародному продо­вольчому ринку. Сільськогосподарська діяльність провадиться майже на всій тери­торії країни. У сільській місцевості проживає третина загальної кіль­кості населення. У галузі зайнято 4 млн осіб із числа сільського на­селення.

Пріоритетність соціального розвитку агропромислового комплексу держава забезпечує проведенням різних організаційно-економічних і правових заходів. На це спрямовано Державну цільову програму роз­витку українського села на період до 2015 р., затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р.¹ Реалізація завдань цієї програми передбачає: створення організаційно-правових та соціально-економічних умов для комплексного розвитку сільських територій; підвищення рівня ефективної зайнятості, посилення моти­вації сільського населення до розвитку підприємництва у сільській місцевості; підтримку конкурентоспроможності аграрного сектору в умовах інтеграції України у світовий економічний простір; подолан­ня стихійності та тінізації аграрного ринку; створення екологічно без­печних умов для життєдіяльності населення, збереження довкілля та раціонального використання природних ресурсів, особливо земель сільськогосподарського призначення; вдосконалення та реформування системи управління в аграрному секторі.

Реалізувати зазначені завдання неможливо без удосконалення та реформування системи управління в аграрному секторі. Необхідне реформування планується виконати в три етапи, які доповнюють один одного і базуються на єдиній концептуально-методологічній основі: перший — вдосконалення методів управління; другий — підготовка до реформування; третій — проведення адміністративно-управлінської реформи.

Вдосконалення методів управління включає аналітичне обстежен­ня системи управління в аграрному секторі, унормування структурних і функціональних показників організації чинної системи управління: центр — регіон — район; запровадження методів управління, які спри­яють підвищенню конкурентоспроможності аграрного сектору в умо­вах вступу до СОТ, удосконалення контрольно-інспекційної діяльнос­ті, а також структури і визначення функцій Міністерства аграрної по­літики України (Мінагрополітики) тощо.

Підготовка до реформування передбачала реалізацію до кінця

2008. р. проекту «Розробка моделі та інструментів проведення адміністративно-управлінської реформи в аграрному секторі» як окремої бюджетної програми.

Проведення адміністративно-управлінської реформи передбачає: формування функцій з державного і недержавного управління за ви­значеною моделлю управління аграрним сектором і стратегічним планом його розвитку; налагодження конструктивної співпраці Мін- агрополітики, інших органів влади у сфері агропромислового вироб­ництва з громадськими професійними і міжпрофесійними організаці­ями з питань формування аграрної політики і запровадження відпо­відальності за її ефективне проведення; вдосконалення структури ор­ганів управління, що здійснюють державне регулювання аграрного сектору, в частині розвитку сільських територій¹.

Сучасну політику у сфері агропромислового комплексу формують такі органи.

Верховна Рада України визначає державну політику у сфері агро­промислового комплексу, встановлює правові основи його функціону­вання, затверджує національні та інші програми економічного, науково- технічного, соціального і культурного розвитку села, визначає обсяги бюджетного фінансування, напрямки інвестиційної політики.

Кабінет Міністрів України визначає потреби держави в сільськогос­подарській продукції і сировині, забезпечує захист та підтримку націо­нального виробника сільськогосподарської продукції, забезпечує про­ведення державної аграрної політики, продовольчу безпеку держави та ін. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції визначає статус центральних і місцевих органів державного управління агропро­мисловим комплексом. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2006 р. затверджено Положення про Міністерство аграрної політики України¹, постановою Кабінету Міністрів України від 25 лип­ня 2007 р. — Типове положення про Головне управління агропромисло­вого розвитку обласної, управління агропромислового розвитку Севас­топольської міської, районної державних адміністрацій².

Органи АРК здійснюють правове регулювання відносин у сфері сільського господарства, затверджують і реалізують програми з питань соціально-економічного і культурного розвитку агропромислового комплексу та села АРК.

Відповідні функції у сфері управління агропромисловим комплек­том виконують на підвідомчій їм території обласні, районні місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування. Так, органи місцевого самоврядування вирішують питання передання земельних ділянок у власність; надання їх у користування, у тому числі на умовах оренди; погоджують будівництво житлових, виробничих, культурно- побутових та інших будинків і споруджень на земельних ділянках. Вони також організовують і здійснюють державний контроль за додержанням земельного і природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, лісів, надр, вод, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів, вирішують земельні спори у порядку, встановленому законом.