§ 3. Посада і посадова особа

Державні службовці виконують покладені на них обов’язки на по­стійній чи тимчасовій основі, на підставі, як правило, конкурсного відбору, залежно від категорії посади. Посада, яку обіймає державний службовець, визначає зміст його діяльності і правове становище. Від посади залежать обсяг, форми, методи участі державного службовця у практичному здійсненні компетенції того державного органу, в якому він працює. Згідно зі ст. 2 Закону «Про державну службу» посада — це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено вста­новлене нормативними актами коло службових повноважень.

Державну службу слід розглядати не як просту сукупність посад державних службовців, а як структуру, що має свою відповідну ієрархію. Посади передбачають персоніфікацію управлінських функцій, відпові­дальності та їх уніфікацію, яка забезпечує ефективність організації їх праці, вдосконалення структури апарату державних органів.

Законодавче визначення посади в організаційному аспекті харак­теризується тим, що посада є первинною одиницею державного орга­ну, яка встановлюється державою, включається до штатного розпису з певним колом повноважень. У правовому аспекті посада характери­зується колом прав і обов’язків, закріплених за посадою, і є частиною прав і обов’язків державного органу.

Ці аспекти пов’язані з особою — державним службовцем, який обіймає посаду, а відповідно є посадовою особою. Права і обов’язки, повноваження державного службовця за посадою конкретизуються в нормативно-правових актах.

У законодавстві про державну службу чітко визначено тільки по­няття «посада», є підстави використовувати як однопорядкові з ним категорії «посада державного службовця» або «посада державної служби». Що ж стосується поняття «державна посада», то його зміст дещо ширший. В Україні передбачено встановлення трьох типів дер­жавних посад — політичних, адміністративних та патронатних. У їх числі до посад державної служби (тобто посад державних службовців) належать тільки адміністративні та патронатні посади.

Стосовно політичних посад, то Указом Президента України від 29 травня 2001 р. «Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміні­ стративної реформи в Україні»¹ (ст. 9) посади Прем ’єр-міністра Укра­їни, Першого віце-прем ’єр-міністра, віце-прем’єр-міністріе і міністрів за характером повноважень, порядком призначення на посади та звіль­нення з посад визнано політичними і такими, що не належать до категорії посад державних службовців, визначених Законом України «Про державну службу»². В наступному Указі Президента України від

11. червня 2001 р. «Про деякі питання впорядкування статусу держав­них службовців» знову підтверджено, що посади членів Кабінету Міністрів України є політичними і не належать до категорій посад державних службовців³. Важливим в останньому Указі є і положення, згідно з яким визнано недопустимим прирівнення будь-яких посад в органах державної влади, інших державних органах, їх посадових та службових осіб за статусом, у тому числі за умовами матеріального та соціально-побутового забезпечення, до членів Кабінету Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» посади членів Кабінету Міністрів України належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство. Статус членів Кабінету Міністрів України визначається Конституцією, законом про Кабінет Міністрів та іншими законами.

Закон України «Про державну службу» (ст. 9) не відносить членів Кабінету Міністрів України до політичних діячів, однак встановлює, що вони не належать до визначених у Законі категорій посад державних службовців, а їх правовий статус регулюється спеціальними законами.

Отже, політичні посади належать до державних посад, хоча і не є «посадами державних службовців» відповідно до Закону України «Про державну службу».

Крім того, до державних посад слід віднести посади службовців у державних установах, організаціях, на державних підприємствах, оскільки вони фактично виконують державні функції відповідних адміністрацій (органів управління), хоча на цих службовців і не по­ширюється дія Закону «Про державну службу».

У Законі «Про державну службу» наведено поняття посадових осіб, якими вважаються керівники і заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. Слід звернути увагу на те, що консультативно-дорадчими функціями можуть бути наділені не тільки посадові, а й інші особи, як практично це і буває. Уявляється, що особа, не наділена організаційно-розпорядчими (владно-розпорядчими) функ­ціями, не може бути віднесена до посадових осіб.

Практичне значення поняття «посадова особа» тісно пов’язане з кримінальним законодавством, інститутом адміністративної відпо­відальності, усіма галузями та сферами управлінської діяльності. В За­коні «Про державну службу» не говориться і про «службових осіб», хоча цей термін застосовується у Конституції України, визначається у КК України, інших законодавчих актах.