Глава 42 Управління юстицією

§ 1. Організаційно-правові засади управління юстицією

Державне управління юстицією — це спрямована на зміцнення законності, організацію захисту прав і законних інтересів громадян та їх об*єднань, підприємств, установ, організацій і держави виконавчо-розпорядча діяльність суб ’єктів державного управління, яка полягає в організаційному забезпеченні ефективного функціону­вання та розвитку судів загальної юрисдикції, нотаріату, органів запису актів громадянського стану, судово-експертних установ та адвокатури.

Цільовим призначенням управління у сфері юстиції, його змістом є реалізація державної правової політики, забезпечення точного ви­конання законів, підзаконних актів усіма органами, організаціями, посадовими особами і громадянами, забезпечення захисту прав і сво­бод людини і громадянина у визначеній сфері та ін.

Управлінню у сфері юстиції притаманні підзаконність, державно- владний, організуючий характер. Разом з тим, воно має і свої особли­вості, зумовлені специфікою органів та установ юстиції.

Однією з особливостей державного управління юстиції є багато- об’єктність. Це означає, що до об’єктів управління у сфері юстиції належать судові установи, нотаріальні контори, органи реєстрації актів громадянського стану, судово-експертні установи та адвокатура. Всі вони мають різне правове становище, відрізняються за своїм призна­ченням і обсягом компетенції.

Інша особливість юстиції зумовлена попередньою і полягає в різно­манітності форм і методів управління, які застосовуються органами юстиції.

Так, щодо державних нотаріальних органів та органів реєстрації актів громадянського стану застосовується метод керівництва; щодо органів адвокатури — метод регулювання. В цілому ж керуючий вплив органів управління юстицією має рекомендаційний характер і зводить­

ся в основному до вирішення організаційних питань, оскільки біль­шість об’єктів у цій галузі є самостійними і незалежними у своїй практичній діяльності.

Законодавство України у сфері юстиції характеризується значною розгалуженістю й охоплює досить велику кількість законодавчих та інших нормативно-правових актів. Основними з них є: закони України від 18 березня 2004 р. «Про Загальну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»¹, від 7 лютого 2004 р. «Про судоустрій України»², від 24 березня 1998 р. «Про державну ви­конавчу службу»³, від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат»⁴, від 19 грудня 1992 р. «Про адвокатуру»⁵, від 24 грудня 1993 р. «Про органи реєстра­ції актів громадянського стану»⁶; Указ Президента України від 8 квіт­ня 2008 р. «Про деякі заходи щодо вдосконалення формування та реа­лізації державної антикорупційної політики»⁷. Важливе значення також мають постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, від 18 червня 2008 р. «Про заходи щодо підвищення ефективності захисту інтересів держави в судах України»⁸, від 11 липня 2002 р. «Про затвердження порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам Державної виконавчої служби»⁹ та ін.

Систему органів управління в галузі юстиції закріплено постано­вою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 1998 р. «Про систему органів юстиції»¹⁰. Її складають: Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції в АРК, обласні, Київське та Севастопольське місь­кі головні управління юстиції, районні, районні у містах управління юстиції, міські (міст обласного значення) управління юстиції. Державне управління в названій сфері також здійснює Державна судова адміні­страція України, створена відповідно до ст. 106 Конституції України та ст. 125 Закону України «Про судоустрій України» Указом Президента України від 29 серпня 2002 р. «Про Державну судову адміністрацію»¹¹.

Розбудова правової держави та громадянського суспільства зобов’язують органи управління юстицією не тільки забезпечувати реалізацію державної правової політики, а й посилювати вплив на її формування. Пріоритетними напрямками розвитку української юстиції на сьогодні є: формування нового, вищого рівня правосвідомості та правової культури громадян; реформування системи правосуддя з ме­тою забезпечення доступності судочинства та ефективності судово­го захисту; реформування кримінальної юстиції та кримінально- виконавчої системи; створення правових засад для запобігання та протидії корупції; забезпечення ефективності системи примусового виконання рішень судів; удосконалення системи захисту інтересів держави в судах України; формування системи безоплатної правової допомоги.