VII.6. Земельні суперечки. Відповідальність за порушення земельного законодавства.

Земельні суперечки розглядаються наступними органами:

2. винятково судом розглядаються земельні суперечки з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що знаходяться у власне громадян і юридичних осіб, а також суперечки з приводу розмішування територій сіл, селищ, міста, району й областей;

3. органами місцевого самоврядування розглядають три види земельних суперечок у межах населених пунктів: із приводу границь земельних ділянок, що знаходяться у власності громадян; із приводу дотримання громадянами правил добросусідства: із приводу розмежування границь районів у містах;

4. органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів розглядають земельні суперечки з приводу границь земельних ділянок за межами населених пунктів, розміщення зон санітарної охорони, охоронюваних, санітарно-захисних зон і земельних сервітутів.

Сторони в земельній суперечці:

1. власники землі, землекористувачі, у т.ч. орендарі;

2. фізичні і юридичні, що порушили права і законні інтереси власників або користувачів землі, або, що претендують на право користування чужою земельною ділянкою.

Однієї зі сторін у земельній суперечці можуть бути органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів або органи місцевого самоврядування.

Земельні суперечки розглядаються при участі зацікавлених сторін, що повинні бути сповіщені про час і місце розгляду суперечки. У випадку відсутності однієї зі сторін при першому дозволі питання розгляд суперечки переноситься. Відсутність однієї зі сторін без поважної причини при повторному розгляді не припиняє розгляд і ухвалення рішення.

Виконання рішення не звільняє порушника від відшкодування збитків або втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.

Рішення органа виконавчої влади з питань земельних ресурсів або органа місцевого самоврядування по земельних спорах може бути оскаржене в суд.

Земельний кодекс України встановлює 3 види юридичних наслідків порушення земельного законодавства:

1. недійсність договорів у відношенні земельних ділянок, укладених з порушенням установленого законом порядку;

2. цивільна, адміністративна або кримінальна відповідальність за укладання договору з порушенням земельного законодавства, самовільне заняття земельної ділянки, псування і забруднення земель і інші порушення;

3. повернення самовільно зайнятих земельних ділянок. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню їх власникам або користувачам без відшкодування витрат, понесених порушником. Крім того, за рахунок порушника провадиться приведення земельної ділянки в стан придатне для використання.

VIII

VIII.1. Поняття соціального захисту і її види

У Конституції України зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їхній у випадку повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, утрати годувальника, у випадку безробіття, а також у старості.

Види соціального захисту різноманітні, але основними з них є пенсії і допомоги, на які громадяни мають право у випадку старості, інвалідності, хвороби, утрати роботи й в інших випадках, передбачених законодавством.

Важливе місце в системі мір соціального захисту займає працевлаштування осіб, що частково втратили працездатність, і зв'язане з ним виробниче навчання і перекваліфікація в професійних школах і навчальних майстернях. Інваліди війни і праці, а також старі громадяни, що мають потребу в догляді і не мають родичів, за їхнім бажанням містяться в інтернати і будинку інвалідів на повне державне забезпечення. Для дитят-інвалідів організовані спеціальні дитячі будинки.

До інших видів соціального захисту відносять: надання путівок для санаторно-курортного лікування, протезування, забезпечення колясками й автомобілями для інвалідів, допомога з вагітності і родів, допомога у випадку народження дитини, допомоги самотнім і малозабезпеченим родинам і інші.

Соціальний захист військовослужбовців, осіб, що мають особливі заслуги перед країною, працівників науки, письменників, композиторів, працівників образотворчого мистецтва і деяких інших категорій, а також членів їхніх родин здійснюється з бюджетних кошт відповідних міністерств і відомств і їхніх органів на місцях.