V. 3. Характеристика колективного договору: його сторони, зміст, порядок висновку

Відповідно до Закону України "Про колективні договори й угоди" колективний договір - це локальний нормативно-правовий акт, що укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від їхніх форм власності і господарювання з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих і власників підприємств, установ, організацій.

У сучасних умовах колективний договір стає основним різновидом соціально-партнерського регулювання трудових відносин безпосередньо в організаціях і покликаний служити як би трудовим кодексом для найманих робітників і роботодавця в конкретній організації. Він є актом особистої участі трудових колективів у правовому регулюванні праці працівників даного виробництва, у створенні локальних норм трудового права й у керуванні підприємством. Колективний договір визначає умови праці, умови оплати праці, соціальні гарантії для працівників і т.д.

Сторонами колективного договору є: з одного боку -власник підприємства, установи, організації або уповноважений їм орган, а з яругою сторони - профспілковий або інший уповноважений на представництво трудовим колективом орган (а при їхній відсутності -представники трудящих, обрані й уповноважені трудовим колективом).

Змістом колективного договору є взаємні зобов'язання сторін по регулюванню виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема: зміні в організації виробництва і праці; забезпеченню зайнятості; нормуванню й оплаті праці, установленню форми, системи, розмірів заробітної плати; установленню гарантій, компенсацій, пільг; режимові роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умовам і охороні праці, забезпеченню культурного, медичного обслуговування і др.

Висновкові колективного договору передують переговори колективні. У цих переговорах, як правило, зацікавлені як працівники, так і роботодавці. Для їхнього ведення і підготовки проекту колективного договору сторони утворять робочу комісію. Рішенням сторін визначаються її склад, терміни, місце проведення і порядок денний переговорів. При веденні переговорів представники працівників мають право проводити в підтримку' своїх вимог збори, мітинги, пікетування, демонстрації, але в неробочий час і без порушення діяльності організації. У випадку виникнення розбіжностей складається протокол розбіжностей і створюється примирлива комісія для їхнього подолання. Примирлива комісія – орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективної трудової суперечки (конфлікту), і, що складається з представників сторін. Рішення примирливої комісії оформляється протоколом і має для сторін обов'язкову силу і виконується в порядку і терміни, установлені цим рішенням.

Розроблений проект колективного договору обговорюється в трудовому колективі і виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу. Після схвалення проекту зборами (конференцією) він підписується уповноваженими представниками сторін не пізніше, ніж через 5 днів з моменту його схвалення.

Колективні договори підлягають повідомної реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади і набирають сили з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного в ньому.

Всі умови колективного договору можуть лише поліпшувати, у порівнянні з чинним законодавством, умови праці працівників. Умови, що погіршують положення працівників у порівнянні з законодавством, вважаються недійсними.