У залежності від мети їхнього створення:
юридична особа, створена шляхом об'єднання осіб
юридична особа, створена шляхом об'єднання майна
юридична особа, створена шляхом об'єднання осіб і майна
Засновник (або засновники) при створенні юридичної особи ставлять перед собою визначену мету і для цього поєднують свої матеріальні ресурси або поєднуються самі для виконання безпосередньо поставленої мети. Якщо засновники ставлять перед собою ціль одержання прибутку, вони поєднують свої каптали. До таких юридичних осіб відносяться господарчі товариства. До об'єднання юридичних осіб відносять благодійні фонди, партії, до об'єднань осіб і капіталу виробничі кооперативи, члени яких формують майно кооперативу з пайових внесків і одночасно своєю працею беруть участь у діяльності кооперативу.
У залежності від порядку створення юридичні особи:
юридичні особи приватного права
юридичні особи публічного права.
Юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів у відповідності зі ст. 87 ГК України, а юридичні особи публічного права - на підставі розпорядницького акта Президента України, органа державної влади, органа влади Автономної Республіки Крим або органа місцевого самоврядування. Так, Указом Президента України затверджуються положення про міністерства, державні комітети.
У відповідності зі ст. 83 ПК України юридичні особи можуть створюватися у формі суспільств, установ і в інших формах, установлених законом. Кодексом регулюються порядок створення, організаційно-правові форми, правове положення юридичних осіб приватного права, зокрема господарчих товариств, виробничих кооперативів, установ.
3. У залежності від того, має юридична особа своєю метою одержання прибутку чи ні, виділяються
підприємницькі
непідприємницькі
III.5. Поняття і зміст права власності
Володіти
|
|
Користуватися
|
|
Розпоряджатися |
-
ВЛАСНІСТЬ
Правом власності є право особи на річ (майно), що воно здійснює відповідно до закону по своїй волі, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ГК).
Суб'єктами права власності є український народ і інші учасники цивільних відносин.
Право власності може бути охарактеризоване як правовий інститут, як правоотношение і як суб'єктивне право.
Право власності як правовий інститут - цивільного права - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини по володінню, користуванню і розпорядженню майном.
Правовідносини власності - це урегульовані нормами цивільного права суспільні відносини по володінню, користуванню і розпорядженню майном, учасники яких мають взаємні права й обов'язками.
Суб'єктивне право власності - це конкретне право, що належить конкретному суб'єктові на визначене майно. Воно являє собою міру можливого поводження управомоченного особи - власника.
Право власності має свій юридичний зміст, що складають приналежному власникові повноваження по володінню, користуванню і розпорядженню майном. Зазначені правомочності, як і суб'єктивне право власності в цілому, являють собою юридично забезпечені можливості поводження власника, вони належать йому доти, поки він залишається власником.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника і місцезнаходження майна.
Володіння об'єктами права власності (тобто фактичне панування над річчю або фактичне утримання її в сфері власних потреб власника) кожен власник здійснює самостійно або разом з іншими особами (як фізичними, так і юридичними). Однак таке спільне володіння не породжує в інших права власності. Власник має право передати приналежне йому майно у володіння інших осіб, не втрачаючи при цьому права власності. Крім того, власник не завжди може бути зацікавлений мати майно у своєму фактичному володінні.
Користування майном також є для власника одним з найважливіших рушійних мотивів у придбанні права власності, оскільки ця правомочність безпосередня сприяє задоволенню його матеріальних, культурних і господарських потреб. Користування, як і володіння, власник може здійснювати самостійно або разом з іншими особами. Він має право вимагати усунення перешкод по користуванню своїм майном, захищати це право іншим способом.
Власник може бути позбавлений можливості, усупереч власній волі, користуватися своєю власністю, зокрема я випадку арешту майна в зв'язку зі здійсненням злочину й в іншим, передбаченим законом випадках.
Розпорядження є не менш важливим правом власника. Воно остаточно затверджує абсолютну владу суб'єкта над майном, дає можливість реалізувати цю владу шляхом тимчасової передачі майна іншим особам або відчуження його шляхом купівлі-продажу, дарування, заповіту тощо.
При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний дотримувати моральних початків суспільства. Він не може використовувати право власності на шкоду правам, волям і достоїнству громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні. У той же час власник може бути по яких-небудь підставах тимчасово позбавлений або обмежений у можливості здійснення одного або декількох правомочий. Однак при цьому право власності за ним зберігається, тому що тимчасове обмежить або позбавлення можливості власника здійснювати свої правомочності не означає позбавлення або припинення самих цих правомочий.
Особа може бути позбавлено права власності або обмежено в його здійсненні лише у випадках і в порядку, установлених законом (ст. 321 ГК).