III.8. Способи захисту права власності

Забезпечуючи охорону і захист відносин власності в Україні, цивільне право вирішує кілька задач. По-перше, право забезпечує стабільність відносин власності в суспільстві, що досягається шляхом законодавчого врегулювання відносин власності. По-друге, воно забезпечує відновлення порушених відносин власності (якщо таке трапляється) і залучення до відповідальності осіб, що є винними в даних порушеннях.

Таким чином, під цивільно-правовим захистом права власності розуміється сукупність тих цивільно-правових способів (кошт), що застосовуються в зв'язку зі здійсненням правопорушень проти відносин власності і спрямовані на захист і відновлення відносин власності.

Захист відносин власності в Україні здійснюється на підставі загальних принципів, визначених ст. 386 VK України і ст. 48 Закону України «Про власність» серед яких слід зазначити такі як:

1. рівний захист усіх суб'єктів права власності, що властива суспільству, економіка якого базується на ринкових відносинах і наявності багатьох форм власності, що є рівноправними;

2. неможливість позбавлення суб'єкта права власності протиправним шляхом;

3. наявність у власника права вимагати усунення всяких порушень його права, лажі якщо ці порушення і не були зв'язані з позбавленням володіння, а також вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, зв'язаних зі здійсненням їм володіння, користування або розпорядження приналежних йому майна;

4. наявність у власника права на відшкодування заподіяного йому майнової і моральної шкоди;

5. захист права власності здійснюється судом, господарським або третейським судом;

6. наявність у власника права на відшкодування з боку держави заподіяних збитків у випадку прийняття державою законодавчого акта, що припиняє право власності. При цьому збитки відшкодовуються власникові в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, включаючи неодержані доходи;

7. поширення положень щодо захисту права власності на особу, що хоча і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського ведення, оперативного керування або на іншій підставі, передбаченій законом або договором.

У залежності від характеру порушень і змісту наданого захисту в цивільному праві використовуються різні способи, спрямовані па забезпечення інтересів власника і відновлення його праве.

Можна виділити дві групи кошт, що спрямовані на захист права власності: речовинно-правові і зобов'язально-правові способи і захисти.

Речовинно-правові способи спрямовані безпосередньо на захист права власності як абсолютного права. Вони захищають повноваження власника але володінню, користуванню і розпорядженню майном, що є индивидуально-определенным і існує в натурі за умови, що порушення права власності не зв'язано з невиконанням зобов'язань, що існували між власником і особою, що порушило його право.

До речовинно-правих способів відносяться; виндикационный позов, негаторный позов і позов про визнання права власності. Відзначені позови є абсолютними, оскільки спрямовані на захист абсолютного права власника, і можуть бути заявлені до будь-якої третьої особи, що порушило це право.

Виндикационный позов являє собою вимогу власника, що неволодіє, до незаконно володіє невласникові про вилучення речі. Виндикационным позовом захищається право власності в цілому, тобто вага правомочності власника, оскільки він пред'являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно. Власник позбавлений можливості здійснювати всі три правомочності, однак право власності за ним зберігається і служить підставою для пред'явлення позову про вилучення веши в незаконного власника.

Негаторный позов являє собою вимогу власника про усунення порушень права власності, не зв'язаних з порушенням володіння. Якщо річ знаходиться у володінні власника, то з боку третіх осіб можливі такі порушення, що перешкоджають власникові здійснювати правомочність користування. Наприклад, самоуправне заняття приміщення в будинку власника або заборона йому користуватися майном. Власник у таких випадках захищає своє право шляхом пред'явлення позову про усунення перешкод, що заважають йому користуватися майном.

Позовом про визнання права власності є позадоговірний позов власника майна про визнання його права власності, якщо це право оспаривается або не визнається іншою особою, а також у випадку втрати їм документа, що засвідчує його право власності (ст. 392 ПС України).

Необхідність у даному способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника підлягає сумнівові, не визнається іншими особами або оспаривается ними.

До зобов'язально-правових способів захисту права власності відносяться позови, засновані (вытекающие) з ув'язненого власником і майбутнім порушником зобов'язання (договору). Так, наприклад, неповернення орендованого майна орендарем у передбачений договором термін; заподіяння збитків у результаті нестачі, псування, ушкодження майна при договорі перевезення і т.д.

Заборонено позбавлення власника його права власності, крім випадків, прямо передбачених законодавством.

Безоплатне вилучення майна у власника допускається тільки як санкцію за здійснення правопорушення. Підставою може бути вирок, що передбачає конфіскацію й ін.