III.1. Відносини, регульовані цивільним правом

Цивільне право відноситься до фундаментальних галузей права. Воно регулює два види суспільних відносин:

1) Майнові відносини;

2) Особисті немайнові відносини.

Особливе значення в цивільному праві мають майнові відносини, що складають основну сферу регулювання цивільного права. Характерною ознакою є те, що вони ґрунтуються на рівності їхніх учасників, є самостійними вольовими відносинами й учасники відділені друг від друга имущественно. Учасники відносин є незалежними і виступають по відношенню друг до друга як сторонні особи.

Майнові відносини - це відносини між різними суб'єктами цивільного права з приводу майна. Під майном у цивільному праві розуміються не тільки речі (матеріальні, фізично відчутні об'єкти, що мають економічну форму товару), але і майнові права (наприклад, право вимагати повернення боргу, передачі проданої пещи) і обов'язку (борги). Майнові відносини завжди виникають і існують або в зв'язку з перебуванням майна у визначеної особи, або з його переходом від одних осіб до інших.

За своїм характером майнові відносини, що відносяться до сфери цивільного права, можуть бути кваліфіковані як фактичні економічні відносини, що підлягають правовому регулюванню і мають вартісний характер.

Ринкова економіка передбачає активний обмін матеріальними благами і їхнє присвоєння. Правове регулювання цих процесів здійснюється за допомогою цивільного права, а саме таких його правових інститутів, як право власності і зобов'язальне право, спадкоємне право, реорганізація і ліквідація юридичних осіб.

До предмета цивільного права відносяться не тільки майнові, але й особисті немайнові відносини. З цього приводу в юридичній літературі існує традиційна дискусія. Існує думка, що такі відносини не регулюється цивільним правом, оскільки не мають оціночно-вартісного характеру (завдяки нематеріальній природі їх об'єктом).

Однак, з обліком того, що новий ГК України містить Главу 15 «Нематеріальні блага» і Главу 20 - «Особисті немайнові права фізичної особи» варто вважати, що цивільне право не тільки охороняє особисті немайнові відносини, але і регулює них. Підставою для цього служить єдиний метод правового регулювання, що передбачає юридичну рівність сторін.

У Цивільному Кодексі України всі особисті немайнові вдачі в залежності від цільового призначення підрозділяються на:

• особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи (право на життя, волю, особисту недоторканність і ін.);

• особисті немайнові права, що забезпечують соціальне життя фізичної особи (право на ім'я, індивідуальність, особисте життя й ін.).

Учасниками (суб'єктами) цивільних правовідносин можуть бути:

1) фізичні особи;

2) юридичні особи;

3) держава Україна;

4) Автономна Республіка Крим;

5) територіальні громади;

6) іноземні держави;

7) інші суб'єкти публічного права.

Усі вищевказані суб'єкти є особами як в економічному змісті, так і в юридичному змісті.

В економічному змісті особа - це суб'єкт процесу обміну. Цим поняттям охоплюються як окремі люди, так і організації. Особа в юридичному змісті є відображення в праві економічної категорії особи. Особа - це суб'єкт цивільного права.

Найбільш важливою якістю суб'єкта цивільного права є правоздатність і дієздатність. Однак для того щоб бути учасником цивільних правовідносин, у багатьох випадках досить мати правоздатність. Наприклад, новонароджена дитина не має дієздатність, але є правоздатним, тому може мати цивільні права й обов'язки (мати майно у власності, успадковувати після своїх батьків і т.д.).