IV.6. Взаємні права й обов'язки батьків і дітей

Права й обов'язки матері, батька і дитину ґрунтуються на походженні дитини від них. Цей1 юридичний факт свидетельствуется органами РАГС і фіксується у Свідоцтві про народження дитини. Походження дитини від батьків, що складаються межу собою в шлюбі, засвідчується записом про їхній шлюб. Якщо мати і батько дитини не одружені між собою, походження дитини від матері визначається па підставі документа установи охорони здоров'я про народження нею дитини, а походження дитини від батька визначається: шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в органи РАГС; за заявою чоловіка, що вважає себе батьком дитини; за рішенням суду.

Мати, батько мають рівні права й обов'язки у відношенні дитини, незалежно від того, чи складалися вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між родителями, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків у відношенні дитини. Діти мають рівні права й обов'язки у відношенні батьків, незалежно від того, чи складалися їхні батьки в шлюбі між собою.

Права й обов'язки батьків і дітей підрозділяються на особисті немайнов і майнові.

Особисті немайнові права батьків:

1. переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини; право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати його на виховання фізичним і юридичним особам;

2. право вибирати форми і методи виховання, крім суперечному законові, моральним основам суспільства;

3. право матері, батька і дитину на безперешкодне спілкування;

4. право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки і сина; на звертання в суд, органи державної влади, органи місцевого самоврядування і громадські організації за захистом прав і інтересів своєї дитини як сто законні представники;

5. на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, що не достигли десяти років, визначається по згоді батьків; достигшего десяти років - за спільною згодою батьків і самої дитини; якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, що достигли чотирнадцяти лет. визначається їм самим;

6. право вимагати відібрання малолітньої дитини в любою особи, що утримує його в себе не на підставі закону або рішення суду.

Батьки зобов'язані забрати дитини з родильного будинку або іншої установи охорони здоров'я; визначити прізвище, ім'я і по батькові дитини і невідкладно, але не пізніше одного місяця з дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі РАГС.

Ім'я дитини визначається за згодою батьків. Дитині може бути дано не більш двох імен, якщо інше не випливає зі звичаю національної меншості, до якого відносяться мати і (або) батько.

До інших особистих немайнових обов'язків батьків варто віднести:

1. обов'язок виховувати дитини в дусі поваги до прав і воль інших людей, любові до своєї родини, своєму народові, своєї Родіну;

2. обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, його фізичному, духовному і моральному розвитку;

3. обов'язок забезпечити одержання дитиною повного загального середнього утворення, готувати його до самостійного життя;

4. обов'язок поважати дитини.

Питання виховання дитини вирішується родителями спільно. Той з батьків, що проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у його вихованні і має право на особисте спілкування з ним. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування у відношенні його.

Забороняються будь-які види експлуатації родителями своєї дитини, фізичні покарання дитини родителями, а також застосування ними інших видів покарань, що принижують людське достоїнство дитини.

Здійснення родителями своїх прав і виконання обов'язків повинні ґрунтуватися на повазі до прав дитини і його людського достоїнства. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відхилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності у виді позбавлення батьківських прав. Дитина вправі противитися неналежному виконанню родителями своїх обов'язків у відношенні його; звернутися за захистом своїх прав і інтересів в орган опіки і піклування, інші органи 1чх:ударственной влади і місцевого самоврядування, громадські організації, а у випадку досягнення їм чотирнадцяти років - безпосередньо в суд.

Крім особистих немайнових прав і обов'язків батьки і діти володіють ще і майновими права й обов'язками, що зв'язані з власністю і матеріальним змістом.

Батьки і діти, зокрема, що проживають спільно, Можуть бути самостійними власниками майна. При дозволі суперечки між родителями і малолітніми, неповнолітніми дітьми, що проживають спільно, про приналежність їм майна вважається, що воно є власністю батьків. Майном малолітньої дитини керують батьки.

Майно, придбане родителями і дітьми за рахунок їхньої спільної праці або загальних кошт, належить їм на праві загальної спільної власності.

Власністю дитини є майно, придбане родителями або одним з них для забезпечення розвитку, навчання і виховання дитини (одяг, інші речі особистого вживання, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне устаткування і т.д.).

Права й обов'язки батьків і дітей по матеріальному змісті є взаємними. Батьки зобов'язані містити своїх неповнолітніх дітей, повнолітніх дітей, що продовжують навчання (до 23 років), непрацездатних повнолітніх дітей, що потребують матеріальної допомоги. З іншої сторони повнолітні діти зобов'язані містити своїх непрацездатних батьків, що потребують матеріальної підтримки.

Як правило, обов'язку по матеріальному змісті виконуються добровільно. У випадку відхилення від цього обов'язку і з батьків, і з дітей у судовому порядку можуть бути стягнені аліменти.

При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги:

1. стан здоров'я і матеріальне становище дитини;

2. стан здоров'я і матеріальне становище платника аліментів;

3. наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4. інші обставини, що мають істотне значення.

Однак розмір аліментів на одну дитину ні при яких обставинах не може бути менше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Якщо стягуються аліменти па двох і більш дітей, суд визначає єдину частку заробітку (доходу) матері, батька на їхній зміст, що буде стягуватися до досягнення самою старшою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття самою старшою дитиною ніхто з батьків не звернулася в суд з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за винятком тієї рівної частки, що приходилася на дитину, що досягла повноліття.

Аліменти підлягають щомісячній виплаті. Крім того, батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (його хворобою, каліцтвом і т.д.).

Батьки можуть бути звільнені від сплати аліментів, якщо доход дитини набагато перевищує доход кожного з них і забезпечує цілком його потреби. Виплата аліментів може бути припинена за договором про передачу дитині права власності на нерухоме майно. Такий договір укладається з дозволу органа опіки і піклування, нотаріально засвідчується і підлягає державної реєстрації. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років він бере участь у висновку цього договору.

Повнолітні діти зобов'язані містити батьків, що є непрацездатними і нужденними в матеріальній допомозі. Такий обов'язок не виникає, якщо батьки були позбавлені батьківських прав і в них не відновлені.

Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частині від заробітку (доходу) з обліком матеріального і родиний стану сторін. При визначенні розміру аліментів і додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання змісту від інших дітей, до яких не пред'явлений позов, дружини, чоловіка і своїх батьків.