III.17. Правове регулювання приватизації державного житлового фонду

Під приватизацією державного житлового фонду розуміється передача житлових приміщень наймачам і членам їхніх родин у власність.

Приватизація здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 р.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, і органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами в повному господарському веденні або оперативному керуванні яких знаходиться державний житловий фонд (ст. 8 Закону).

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинку), розташовані на територіях закритих військових поселень, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків; кімнати в гуртожитках; квартири (будинку) квартири, що знаходяться в аварійному стані;, (кімнати, будинку), віднесені до числа службових і т.д.

Для здійснення приватизації фондів местною ради створений спеціальний орган Фонд державного майна (його представництва в містах).

Житлове приміщення передається в загальну спільну або часткову власність з письмової згоди всіх повнолітніх членів родини.

Законодавством передбачено, що кожному громадянинові України передається безкоштовно у власність квартира (будинок) з урахуванням норми 21 кв.м. загальної площі. Під загальною розуміється не тільки житлова площа кімнат, але і площа допоміжних служб, коридорів, лоджій.

Поряд з передачею безоплатно 21 кв.м. на одну людину як повнолітнього, так і неповнолітнього, додатково передається 10 кв.м. на всю родину. Інша загальна площа житлових приміщень продається громадянам, що проживають у них або є на обліку нужденних у поліпшенні житлових умов.

Оплата вартості приватизованого житла може здійснюватися громадянами на виплат на 10 років за умови внесення первинного внеску в розмірі не менш 10 % від суми, що підлягає виплаті. При цьому громадянин дає органові приватизації письмове зобов'язання про погашення суми вартості, що залишається несплаченої (ст. 8 Закону).

Деяким категоріям громадян надані пільги по приватизації займаного ними житлового приміщення, тобто передається житлове приміщення безкоштовне незалежно від його розміру. (Герої Радянського Союзу, ветерани Великої Вітчизняної війни, інваліди 1 і II груп і ін.)'

Приватизація житлового приміщення повинна бути зроблена протягом одного місяця після надання необхідних документів.

Доказом приватизації житлового приміщення є видане органом приватизації свідчення про право власності на дане приміщення. З цього моменту власник має право безперешкодного розпорядження приватизованим житловим приміщенням, тобто визначати його долю, зокрема, продати, подарувати будь-якому суб'єктові цивільного права.

IV

IV.1. Загальна характеристика Сімейного кодексу України. Його призначення і структура

Сімейний кодекс України (підписаний Президентом України 10 січня 2002 р., набрав сили 1 січня 2004 р.) визначає основи шлюбу, особисті немайнові і майнові права й обов'язки чоловіка і жінки, підстави виникнення, зміст яєчних немайнових і майнових прав і обов'язків батьків і дітей, усиновителів і усиновлених, інших членів родини і родичів.

Кодекс включає 7 розділів, 292 статті.

Структура Сімейного кодексу України:

Роздягнув I «Загальні положення» визначає поняття родини, круч регульованих Сімейним кодексом відносин, здійснення сімейних глин і виконання сімейних обов'язків, захист сімейних прав і інтересом.

Роздягнув II «Шлюб. Права й обов'язки чоловіка і жінки» визначає умови і порядок реєстрації шлюбу, особисті немайнові права й обов'язки чоловіка і жінки, правовий режим власності чоловіка і жінки, права й обов'язки чоловіка і жінки по взаємному змісті, порядок висновку і зміст шлюбного договору, порядок припинення шлюбу.

Роздягнув III «Права й обов'язки матері, батька і дитину» передбачає підстави виникнення прав і обов'язків батьків і дітей, особисті немайнові вдачі й обов'язку батьків і дітей, права батьків і дітей на майно, обов'язки батьків і дітей по взаємному змісті (аліментні обов'язки).

Роздягнув IV «Пристрій дітей, позбавлених батьківської опіки» визначає порядок усиновлення, порядок встановлення опіки і піклування, патронату над дітьми, права й обов'язки опікунів і попечителів, патронатных вихователів.

Роздягнув V «Права й обов'язки інших членів родини і родичів» визначає особисті немайнові права й обов'язки інших членом родини і родичів, обов'язку по змісту інших членів родини і родичів.

Роздягнений VI «Застосування Сімейного кодексу України до іноземців і осіб без громадянства. Застосування законів іноземних держав і міжнародних докторів в Україні» визначає порядок висновку і розірвання шлюбу громадян України з іноземцями й іноземців в Україні, порядок міжнародного усиновлення і т.д.

Роздягнув VII «Заключні положення» визначає порядок вступу в силу Сімейного кодексу України.

Основні задачі Сімейного Кодексу України:

1. зміцнення родини як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;

2. твердження почуття боргу перед родителями, дітьми й іншими членами родини;

3. побудова сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові і поваги, взаємодопомоги і підтримки;

4. забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовною і фізичного розвитку.