- •I. Основи теорії держави і права
- •II. Конституційне законодавство
- •III. Цивільне і житлове законодавство
- •IV. Сімейне законодавство
- •V. Трудове законодавство
- •VI. Законодавство про підприємницьку діяльність. Фінансове законодавство.
- •VII. Екологічне і земельне законодавство.
- •VIII. Законодавство про соціальний захист
- •IX. Адміністративне законодавство
- •X. Кримінальне законодавство
- •XI. Правозахисні органи України
- •Контрольні тести
- •I.1. Характеристика основних теорій походження держави і права: патріархальної, договірної, теологічної й ін.
- •I.2. Поняття й ознаки держави.
- •I.3. Поняття і класифікація функцій держави. Характеристика внутрішніх і зовнішніх функцій держави.
- •I.4. Поняття форми держави і характеристика її основних елементів: форми правління, форми державного устрою і політичного режиму.
- •I.5. Поняття й ознаки права, його місце в системі соціального регулювання. Види соціальних норм.
- •I.6. Поняття і види джерел права.
- •I .7. Поняття системи права і її розподіл на галузі, правові інститути, правові норми.
- •I.8. Поняття і структура правових норм.
- •I.9. Поняття законодавства, його система. Конституція, закони і підзаконні акти.
- •I.10 Мета і форми систематизації нормативно-правових актів.
- •I.11. Поняття й структура правовідносин.
- •I.12. Поняття, ознаки, склад і види правопорушень.
- •I.13. Поняття, підстави і види юридичної відповідальності.
- •I.14. Поняття й ознаки правової держави. Основні напрямки формування правової держави.
- •Взаємні права, обов'язки і відповідальність держави і його громадян.
- •Юридичного закріплення основних прав і воль людини в Конституції й інших законах, їхнє Фактичне забезпечення;
- •Верховенства цивільного суспільства над державою і його апаратом.
- •II.1. Поняття й ознаки державного суверенітету. Основні характеристики України як суверенної держави.
- •II.2. Конституційна форма правління, державного устрою і політичного режиму України
- •II.3. Конституція - Основний закон держави: поняття, функції і юридичні властивості. Загальна характеристика і структура Конституції України — Основного закону держави
- •II.4. Державна мова в Україні, статус мов національних меншин
- •II.5. Державні символи України
- •II.6. Поняття громадянства України. Підставі придбанні до припиненні громадянства України.
- •II.7. Поняття невід'ємних прав людини. Сучасні міжнародні стандарти в області прав людини
- •II.8. Конституційні принципи правового статусу особистості в Україні.
- •II.9. Поняття і види конституційних прав і воль людини і громадянина
- •II.11. Особисті орава у волі людини і громадянина, закріплені в Конституції України. Їхня коротка характеристика
- •II.12. Поняття в зміст конституційного правлячи громадян на волю совісті у віросповідання
- •II.13. Політичні права і волі громадян України, закріплені в Конституції. Їхні короткі характеристики
- •II.14. Конституційне право громадян на волю об'єднання в політичні партії і громадські організації
- •II.15. Соціально-економічні права і волі людини і громадянина, закріплені в Конституції. Їхні короткі характеристики
- •II.16. Конституційне право громадян на утворення, його гарантії
- •Система утворення в Україні
- •II.17. Поняття і форми здійснення народного суверенітету в Україні
- •II.18. Поняття референдумів, його види. Порядок призначення Всеукраїнського референдуму.
- •II.19. Поняття і принципи виборчого права України, їхня коротка характеристика
- •II.20. Поняття і види виборчих систем, їхня коротка характеристика. Виборча система України
- •II.21. Призначення державної влади в демократичному суспільстві. Поняття і зміст конституційного принципу поділі державної влади
- •II.22. Система органів державної влади по Конституції України, її коротка характеристика
- •II.23. Верховна Рада України: правовий статус, конституційний склад, порядок формування і структура. Характеристика повноважень Верховної Ради України.
- •Питання, що визначаються винятково законами:
- •2. Питання, що установлюються винятково законами:
- •II.24. Статус народною депутата України: права й обов'язки, гарантії діяльності, підстави дострокового припинення повноважень.
- •II.25. Особливості конституційного статусу Президента України. Характеристика повноважень Президента України.
- •II.26. Порядок налаявши Президента України. Випадки дострокового припинення його повноважень.
- •II.27. Кабінет Міністрів України: склад, порядок формування, повноваження. Центральні органи виконавчої влади й Україні. Центральні органи виконавчої влади в Україні
- •II.28. Конституційний статус місцевих державних адміністрацій, їхня компетенція
- •II.29. Поняття і форми здійснення місцевого самоврядування в Україні. Органи місцевого самоврядування: порядок формування, повноваження.
- •II.30. Законодавчий і бюджетний процеси
- •II.31. Правовий статус Автономної республіки Крим по Конституції України.
- •II.32. Характеристика судової влади України, система і задачі її органів. Система і повноваження судів загальної юрисдикції. Конституційний Суд України. Його призначення, склад, порядок формування.
- •II.33. Система органів прокуратури, се задачі і функції по Конституції України.
- •II.34. Правовий статус міліції: система, задачі і функції органів міліції.
- •II.35. Правовий статус Служби безпеки України: задачі, система органів Служби безпеки.
- •III.1. Відносини, регульовані цивільним правом
- •1) Майнові відносини;
- •2) Особисті немайнові відносини.
- •III.2. Фізичні особи як суб'єкти цивільного права: поняття і загальна характеристика їхньої правоздатності і дієздатності.
- •III.3. Особисті немайнові удачі фізичної особи і їхній захист
- •III.4. Поняття, ознаки і види юридичної особи
- •У залежності від мети їхнього створення:
- •У залежності від порядку створення юридичні особи:
- •3. У залежності від того, має юридична особа своєю метою одержання прибутку чи ні, виділяються
- •III.5. Поняття і зміст права власності
- •III.6. Право приватної власності: поняття і зміст
- •III.7. Право інтелектуальної власності: поняття і зміст
- •III.8. Способи захисту права власності
- •III.9. Цивільно-правові угоди: поняття, види і форма
- •III.10. Поняття і характеристика договору закупівлі-продажу: зміст, форма, права, обов'язки і відповідальність сторін
- •III.11. Поняття і характеристика договору майнового наймання (оренди): зміст, форма, права, обов'язки і відповідальність сторін
- •III.12. Поняття спадщини. Спадкування за заповітом і законом
- •III.13. Цивільно-правова відповідальність
- •III.14.Звільнення від цивільно-правової відповідальності відповідальності
- •III.15.Право громадян на житло і форми його реалізації
- •III.16. Поняття і зміст договору наймання житлового приміщення
- •III.17. Правове регулювання приватизації державного житлового фонду
- •IV.1. Загальна характеристика Сімейного кодексу України. Його призначення і структура
- •VI.2. Поняття шлюбу, умови в порядок його висновку
- •IV.3. Підстави і порядок розірвання шлюбу. Визнання шлюбу недійсним
- •IV.4. Шлюбний договір: поняття, зміст і форма
- •IV.5. Права й обов'язки чоловіка і жінки
- •IV.6. Взаємні права й обов'язки батьків і дітей
- •IV.7. Підстави і порядок позбавлення батьківських прав
- •IV.8. Опіка і піклування над дітьми: поняття, порядок установлення. Патронат над дітьми.
- •V.1. Загальна характеристика Кодексу законів про працю України
- •V.2. Поняття трудового права
- •V. 3. Характеристика колективного договору: його сторони, зміст, порядок висновку
- •V.4. Поняття, сторони і зміст трудового договору. Контрактна форма трудового договору
- •V.5. Умови і порядок прийняття на роботу. Особливості прийняття на роботу неповнолітніх
- •V.6. Підстави припинення трудового договору
- •V.7. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін з ініціативи працівника
- •V.8. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого їм органа
- •V.9. Поняття робочого часу і його види
- •V.10. Поняття і види часу відпочинку
- •V.11.Щорічні відпустки, їхні види
- •V.12.Робочий час і час відпочинку неповнолітніх
- •V.13. Загальні підстави, умови і види матеріальної відповідальності працівників за збиток, заподіяна підприємству, установі, організації
- •V.14. Поняття і зміст трудової дисципліни
- •V.15. Види дисциплінарних стягнень. Порядок їхнього накладення і зняття
- •V.16. Органи, уповноважені розглядати індивідуальні трудові суперечки. Порядок розгляду таких суперечок
- •VI.1. Підприємництво: поняття, ознаки, мета, суб'єкти, принципи
- •VI.2. Право фізичних осіб на здійснення підприємницької діяльності
- •VI.3.Основні організаційно-правові форми здійснення підприємницької діяльності
- •VI.4. Поняття податку і його види
- •VI.5. Податок з доходів фізичних осіб
- •VII.1. Загальна характеристика екологічного права й екологічного законодавства
- •VII.2. Екологічні права й обов'язки громадян України
- •VII.3. Права й обов'язки власників і користувачів природних ресурсів
- •VII.4. Право власності на землю
- •VII.5. Оренда землі
- •VII.6. Земельні суперечки. Відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •VIII.1. Поняття соціального захисту і її види
- •VIII.2. Види пенсій по законодавству України
- •Довічні пенсії:
- •VIII.3. Види соціальної допомоги родинам з дітьми
- •VIII.4. Юридичні гарантії права на охорону здоров'я
- •IX.1. Загальна характеристика Кодексу України про адміністративні правопорушення
- •IX.2. Відносини, регульовані адміністративним правом
- •IX.3. Поняття адміністративної провини
- •IX.4. Адміністративна відповідальність: поняття, підставі, види адміністративних стягнень
- •IX.5. Адміністративна відповідальність неповнолітніх
- •X.1. Загальна характеристика Кримінального кодексу і карного права України
- •XI.2. Уповноважений Верховної Ради України по правах людини
- •XI.3. Юстиція України
- •XI.4. Нотаріат в Україні
- •XI.5. Поняття адвокатури, се задачі і функції по Конституції України. Форми і види адвокатської діяльності.
- •Контрольні тести Роздягнув I. Основи теорії держави і права
- •106. Захист територіальної цілісності України Конституцією покладена на:
- •107. Конституція України є:
- •105. У відповіді, під яким номером неправильно названі випадки дострокового припинення повноважень народного депутата України?
- •Роздягнув III. Цивільне і житлове законодавство
- •1 Рівень
- •Роздягнув III. Цивільне і житлове законодавство
- •2 Рівень
- •Роздягнув IV. Сімейне законодавство
- •1 Рівень
- •Роздягнув IV. Сімейне законодавство
- •2 Рівень
- •Роздягнув V. Трудове законодавство
- •1 Рівень
- •Роздягнув V. Трудове законодавство
- •2 Рівень
- •Роздягнув VI. Законодавство про підприємницьку діяльність. Фінансове законодавство.
- •1 Рівень
- •Роздягнув VI. Законодавство про підприємницьку діяльність. Фінансове законодавство.
- •2 Рівень
- •16. Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо їм протягом звітного податкового місяця були отримані такі доходи, як:
- •Роздягнув VII. Екологічне і земельне законодавство.
- •1 Рівень
- •1. Екологічне право являє собою:
- •14. Право загального природокористування - це:
- •Роздягнув VII. Екологічне і земельне законодавство.
- •2 Рівень
- •Роздягнув IX. Адміністративне законодавство
- •1 Рівень
- •Роздягнув X. Карне законодавство
- •1 Рівень
- •21. Які положення, що стосуються кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх, названі не правильно:
- •29. Чинність карного закону в часі - це:
- •30. Чинність карного закону в просторі - це:
- •31. Несамовитим визнається особа, що:
- •32. Провина в карному праві розуміється як:
- •33. Карне покарання від інших заходів державного впливу на правопорушників відрізняє:
- •34. Провина виражається у формі:
- •35. Презумпції невинності:
- •37. Об'єктивна сторона злочину визначається як:
- •38. Суб'єктивна сторона - це:
- •39. Організатором злочину визнається особа, що:
- •40. Сутність протиправності, як ознаки злочину, укладається в наступному:
- •41. Критеріями розмежування злочинів від адміністративних правопорушень є:
- •42. Види злочинів за формою провини:
- •44. Які ознаки включає об'єктивна сторона складу злочину:
- •45. Провина в карному праві розуміється як:
- •46. Злочин визнаєте» зробленим навмисне, якщо особа:
- •47. Злочин визнається зробленим по необережності, якщо:
- •Роздягнув IX,X. Адміністративне і карне законодавство
- •2 Рівень
I.4. Поняття форми держави і характеристика її основних елементів: форми правління, форми державного устрою і політичного режиму.
Кожна держава характеризується визначеною формою, що містить три елементи, співвідношення між якими можна зобразити схемою .
1. Форма державного правління — це елемент форми держави, що відображає визначений порядок створення й організації вищих органів влади.
Цей елемент форми держави характеризує структуру вищих органів влади; порядок їхнього створення; розподіл повноважень між цими органами; принцип взаємодії структур влади в процесі здійснення їхніх повноважень.
У залежності від форми правління держави поділяють на монархії і республіки.
Монархія — це форма правління, за якої вища влада в державі належить одній людині - монархові.
Їй властиві наступні риси: монарх виступає як голова держави у внутрішніх і зовнішніх відносинах; він здійснює одноособове правління; він користується владою по власному праву, що не делегується йому ніякою іншою владою; влада монарха поширюється на всі сфери суспільних відносин; він формально незалежний у здійсненні повноважень і не несе юридичної відповідальності; повноваження монарха не обмежені терміном; його влада, як правило, передається у спадщину.
У залежності від рівня конституційного обмеження влади монарха і наявності інших вищих органів влади монархія існує у формі абсолютної та обмеженої.
-
ФОРМА
ДЕРЖАВИ
ФОРМА ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ |
|
ФОРМА ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ |
|
ФОРМА ПОЛІТИЧНОГО РЕЖИМУ |
М онархія |
|
Республіка |
|
Проста (унітарна) |
|
Складна |
|
Демократична |
|
Антидемократична |
А бсолютна |
|
Президентська |
|
Федерація |
О бмежена |
|
Парламентська |
|
Конфедерація |
Конституційна |
|
Станово-представницька |
|
Змішана |
|
Імперія |
Парламентарна |
|
Дуалістична |
Абсолютна монархія — історичний тип монархії, якому властиве володіння монархом необмеженою владою. Вона характеризується відсутністю представницьких органів, правом монарха видавати закони і призначати чиновників, повною неконтрольованістю повноважень влади монарха (класичним прикладом є Російська імперія часів Петра I або Французька монархія часів Людовика XIV). Абсолютна монархія в рабовласницькі часи здобувала форму деспотії, відрізнялася абсолютною сваволею влади і безправ'ям підданих. Відзначають також теократичну монархію, коли голова держави одночасно є головою церкви (Папська область в Італії до 1870 р., сучасний Ватикан).
Обмежена монархія — форма правління, що передбачає чітке визначення повноважень монарха. Її історично першим різновидом була станово-представницька монархія, за якою наряду з порівняно сильною владою монарха існують станово-представницькі збори, що мають дорадчі, фінансові, а іноді і законодавчі функції (Генеральні штати у Франції, Кортеси в Іспанії, Земський собор у Росії, Сейм у Великому князівстві Литовському і Речі Посполитой).
Сьогодні обмежена монархія знайшла форму конституційної монархії, що характеризується здійсненням влади монарха в межах, позначених конституціями. Її різновидами є парламентарна і дуалістична монархії.
Парламентарна монархія відрізняється певним обмеженням повноважень монарха на користь парламенту. Влада монарха законодавчо обмежена, хоча він і призначає уряд; останній, проте, контролюється парламентом; нормативні акти, видавані монархом, набувають юридичної чинності після їхнього затвердження парламентом (Англія, Данія, Швеція, Японія).
Дуалістична монархія характеризується існуванням двох центрів реальної влади. Вона передбачає двопалатний парламент, нижня палата якого обирається населенням, а верхня - призначається монархом; уряд призначається монархом і контролюється їм самостійно або через прем'єр-міністра, якого призначає монарх; монарх має право накласти вето на акти парламенту (країни Африки і Близького Сходу).
Республіка — це форма правління, відповідно до якої вища (насамперед законодавча) влада належить виборним органам, відповідальним перед населенням. Для неї характерні наявність вищих виборних органів влади; чіткий розподіл сфер впливу структур влади і визначення терміну їхніх повноважень; відповідальність посадових осіб, що реалізується шляхом відкликання і відставки.
У залежності від особливостей повноважень глави держави і їхніх співвідношень з парламентськими повноваженнями республіки поділяють на парламентські, президентські і змішані.
Парламентська республіка характеризується верховенством влади парламенту; підзвітністю йому уряду, наявністю посади прем'єр-міністра, якого призначає парламент; обов'язком президента (якщо ця посада в державі існує) діяти тільки за згодою уряду; затвердженням парламентом нормативних актів президента (Фінляндія, Індія, Туреччина, Італія, Австрія).
Президентська республіка характеризується сильною владою президента, що може поєднувати повноваження голови держави й уряду. Президент призначає уряд, що несе перед ним політичну відповідальність; він може використовувати право вето стосовно актів парламенту; при визначених обставинах може розпустити парламент, а останній може ініціювати процес відсторонення президента від влади у випадку порушення ним конституції або здійснення злочину (США, Аргентина, Мексика, Бразилія, Росія).
Змішана республіка поєднує риси парламентської й президентської республік. Уряд затверджується парламентом за пропозицією президента; уряд підзвітний президентові і підконтрольний парламентові; президент підписує й обнародує закони, прийняті парламентом (Україна, Франція). Змішані республіки називають «напівпрезидентськими» або «парламентсько-президентськими», або «президентсько-парламентськими» (першим називають той орган, що має більше владних повноважень).
Варто враховувати, що сучасний поділ на президентські і парламентські республіки не поширюється на соціалістичні і народно-демократичні республіки радянського типу, які можна віднести до окремого виду республік.
2. Форма державного устрою — це елемент форми держави, що відображає спосіб територіального устрою держави, що визначає порядок взаємодії центральної, регіональної і місцевої влади.
Цей елемент характеризує: принцип поділу території держави на складові частини; можливість врахування інтересів національних меншостей шляхом надання території, на якій вони проживають, деяких прав в області територіального самоврядування; відносини між різними рівнями органів влади (центральних, регіональних, місцевих).
В залежності від устрою держави поділяють на прості і складні.
Простим, або унітарним (від лат. unitas — єдність), держава характеризується повною політичною єдністю. Останнє проявляється в тому, що держава має єдину систему державних органів, що поширює свої повноваження на всю територію держави; жодна адміністративна одиниця не має політичної самостійності й ознак суверенітету; держава має єдине громадянство, єдину правову і фінансово-бюджетну системи (Франція, Китай, Японія, Єгипет, Україна).
До складних держав відносяться:
Федерація — це союзна держава, що складається із суб'єктів, що мають обмежений суверенітет. Для нього характерна наявність двох рівнів державного апарату, що складаються з органів федерації і її суб'єктів; двопалатного парламенту, єдиного громадянства (суб'єкти федерації водночас можуть мати своє громадянство), двох рівнів правової і фінансово-бюджетної систем (США, Мексика, Індія, Росія).
Конфедерація — це договірний союз держав, кожне з яких зберігає повний суверенітет. Конфедерація характеризується відсутністю єдиного громадянства; добровільним об'єднанням необхідних для рішення загальних проблем засобів і створенням спільних органів шляхом рівного представництва держав. Ця форма державного устрою сьогодні практично не зустрічається і носить, головним чином, історичний характер (Північна Америка XVIII ст., Німеччина XIX ст., колишні конфедерації Єгипту і Сирії, Сенегалу і Гамбії в XX ст.).
Імперія — це складна держава, що включає суверенну державу-метрополію і підвладні їй несуверенні держави — колонії. Ця форма державного устрою теж залишилася в минулому.
У юридичній літературі вживаються також терміни «співдружність» і «співтовариство» для позначення міждержавних об'єднань суверенних держав.
Співдружність — організаційне об'єднання держав, що характеризуються наявністю загальних ознак економічного, політичного, правового, культурного характеру і деяким ступенем однорідності. Основою співдружності є міждержавний договір або статут; суб'єкти його зберігають повну незалежність (СНД, Британська Співдружність).
Співтовариство — політичне об'єднання, створене на основі міждержавної угоди з метою реалізації економічних проблем. Як правило, створюється для вирівнювання економічного розвитку держав і спрощення митних або візових бар'єрів (Європейське Економічне Співтовариство).
3. Державно-правовий (політичний) режим — це елемент форми держави, що вказує на методи і прийоми здійснення державної влади.
Цей елемент характеризує: способи взаємин влади і населення; політичний статус об'єднань громадян; співвідношення правових і неправових засобів здійснення влади; рівень ідеологічного тиску в процесі реалізації рішень влади.
Державно-політичні режими поділяють на демократичні й антидемократичні.
Демократичний режим заснований на визнанні принципу рівності і свободи всіх людей; наявності інститутів безпосередньої і представницької демократії; конституційному закріпленні і гарантуванні прав і свобод громадян. Керування справами держави здійснюється з волі більшості з урахуванням інтересів меншості.
Антидемократичний режим характеризується відсутністю реального здійснення прав і свобод особи; верховенством держави над правом; диктатурою однієї політичної партії; підпорядкуванням всіх сфер суспільства держави і мілітаризацією держави. У юридичній літературі часто вживається термін «авторитарний режим». Він ототожнюється з антидемократичним режимом або ж вважається однієї з його різновидів (поряд з тоталітарним режимом). Характеризується пріоритетом інтересів держави над особистістю, відсутністю гарантій, що стосуються інтересів особистості, неможливістю існування опозиції і відведенням парламентові ролі органа, що затверджує рішення еліти.
Різновидом антидемократичного режиму є тоталітаризм. Він характеризується тоталітарним (всеохоплюючим) втручанням держави в усі сфери громадського життя; наявністю однієї офіційної ідеології і правлячої партії; розростанням партійного і державного апаратів; монополією держави на інформацію, централізмом керування; репресіями проти політичних опонентів і зневагою загальновизнаними правами і свободами людини.