V.1. Загальна характеристика Кодексу законів про працю України

Кодекс законів про працю це основний кодифікований нормативний акт, що містить у систематизованому виді комплекс правових норм, що регулюють відносин у сфері праці.

Призначенням кодексу є регулювання трудових відносин усіх працівників, що сприяє росту продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності виробництва, зміцненню трудової дисципліни.

Кодекс законів про працю є основним джерелом галузі трудовою вдачі. Галузь трудового права складається з загальних положень і правових інститутів, що регулюють визначений вид трудових відносин. Тому структура кодексу відображає структуру галузі трудового права.

Кодекс містить 18 глав. У 1 главі "Загальні положення" дається характеристика задач кодексу, основних трудових прав працівників, гарантій забезпечення права громадян на працю, співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавство України й ін.

В інших главах кодексу дається характеристика наступних правових інститутів: трудовий договір, робочий час, час відпочинку, оплата праці, трудова дисципліна, охорона праці, індивідуальні трудові суперечки, державне соціальне страхування й ін.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності, а також осіб, що працюють за трудовим договором з фізичними особами.

V.2. Поняття трудового права

Трудове право - це галузь права, що регулює своїми правовими нормами трудові і тісно зв'язані з ними інші суспільні відносини.

Трудовим відношенням є відношення працівника з роботодавцем по використанню його здатності до праці.

З трудовими правовідносинами тісно зв'язані відносини але працевлаштуванню, виробничому навчанню, підвищенню кваліфікацій, наглядові і контролеві за охороною праці, відшкодуванню збитку, з дозволу трудових суперечок.

Раніше в предмет трудового права також входили: відносини соціального страхування, що випливають із трудових правовідносин, тобто питання матеріального забезпечення у випадку тимчасової непрацездатності працівників; пенсійні відносини, що приходять на зміну трудовим відносинам. Однак у даний час ці відносини є предметом самостійних галузей права.

Предметом трудового права є комплекс суспільних відносин по праці, головними з яких є трудові відносини працівників і роботодавців

Система трудового права - це об'єднання норм трудового права в групи й інститути, і послідовне їхнє розташування в залежності від характеру регульованих ними суспільних відносин.

Трудові правовідносини - це двосторонні відносини працівника і роботодавця по виконанню за винагороду роботи з обумовленої спеціальності, кваліфікації або посаді. Ці правовідносини є формою закріплення суб'єктивних трудових прав і обов'язків: працівник зобов'язується виконувати визначену трудовим договором роботу з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. передбачені законодавством про працю, колективною договором і угодою сторін.

Трудове правоотношение складається з трьох елементів: суб'єктів, об'єкта і змісту.

Суб'єктами трудового права (тобто учасниками суспільних відносин, регульованих трудовим правом) є: громадяни, іноземні громадяни (працівники), що володіють трудовий право- і дієздатністю, власники підприємства, установи, організації або уповноважені їм органи або фізична особа (роботодавці), трудові колективи, профспілкові органи, а також державні органи, що здійснюють контроль і нагляд за дотриманням законодавства про працю.

Об'єктом трудових правовідносин є відносини працівника з роботодавцем по використанню його праці.

Змістом трудових правовідносин є конкретні суб'єктивні права і юридичні обов'язки кожної зі сторін, що визначені трудовим законодавством і взаємною угодою сторін. Працівники мають право на одержання роботи, обумовленої трудовим договором, на оплату праці, на відпочинок, на охорону праці й ін. Обов'язку працівників - сумлінно виконувати свої трудові обов'язки, підкорятися правилам внутрішнього трудового розпорядку, дотримувати вимоги по охороні праці й ін.

Власник або уповноважений їм орган має право жадати від працівника сумлінного виконання їм своїх трудових обов'язків, підпорядкування правилам трудового розпорядку й ін. Його основні обов'язки складаються в створенні умов праці, передбачених законодавством про працю, колективною договором, трудовим договором; у виплаті заробітної плати, уважному ставленні до нестатків і запитів працівників.