I.5. Поняття й ознаки права, його місце в системі соціального регулювання. Види соціальних норм.

Будь-яка людська спільність, а понад усе суспільство в цілому, вимагає визначеної внутрішньої організації й упорядкованості.

Упорядкування суспільних відносин, або соціальне регулювання, здійснюється за допомогою різних соціальних норм — правил поведінки загального характеру, що регулюють різні сфери суспільних відносин, мають зміст, обумовлений рівнем економічного, соціального і культурного розвитку суспільства, і забезпечуються різноманітними коштами соціального впливу.

В залежності від сфер суспільних відносин розрізняють політичні, економічні, організаційні, культурні, естетичні й інші норми.

Політичні норми регулюють відносини між класами, націями, народностями, їхня участь у діяльності органів державної влади й організації держави, відносини держави з іншими учасниками політичного життя.

Економічні норми регламентують відносини в сфері економіки.

Організаційні норми закріплюють структуру, порядок створення і діяльності установ, підприємств, організацій та об'єднань громадян.

Культурні норми визначають правила поведінки людей, обумовлені рівнем і традиціями матеріальної і духовної культури суспільства.

Естетичні норми встановлюють правила поведінки людей відповідно до уявлень про красу, що склалася в суспільстві.

В залежності від засобів встановлення і забезпечення соціальні норми поділяються на норми права, норми моралі, звичаї, традиції, норми об'єднань громадян, релігійні норми.

Норми права — це норми, що встановлюються та охороняються державою.

Норми моралі — це правила поведінки, що склалися в суспільстві відповідно до уявлень людей про добро, зло, борг, справедливість і т.п. Вони забезпечуються через внутрішнє переконання і засобів суспільного впливу.

Звичаї — це норми, що склалися історично, що закріпилися в суспільній практиці в результаті багаторазового застосування.

Близькі до звичаїв традиції — норми поведінки людей, соціальних груп, що склалися в суспільстві і передаються з покоління в покоління.

Норми об'єднань громадян (корпоративні норми) — це норми, що встановлюються й охороняються яким-небудь об'єднанням громадян. Деякі з них держава наділяє юридичною обов'язковістю (наприклад, норми профспілкових і кооперативних організацій).

Релігійні норми — це норми, що регулюють поведінку і специфічні культові дії, засновані на вірі в існування бога (богів). Вони відображаються в релігійних статутах, культових книгах і т.п.

Крім того, соціальні норми розділяють на усні і письмові, свідомі і стихійні.

Така широка палітра соціальних норм свідчить, що в арсеналі соціального регулювання завжди можна знайти засоби, найбільш ефективні для регулювання тих чи інших відносин.

Отже, правові норми є різновидом соціальних. Вони мають всі ознаки цих норм, але характеризуються й особливими рисами, що не властиві іншим засобам соціального регулювання.

Тепер визначимо детальніше, які ознаки відрізняють право від інших засобів впливу на суспільство.

1. Право встановлюється або санкціонується (тобто офіційно схвалюється) державою. Це єдиний різновид норм, що розробляється і приймається відповідно до визначеної державою процедури. У випадку виникнення інших норм соціального характеру, які значно впливають на поведінку суб'єктів, держава затверджує їх шляхом санкціонування. У такий спосіб вона наділяє їх юридичним характером і бере на себе зобов'язання охороняти їх примусовими засобами.

2. Право — це система норм. Не просто сукупність розпоряджень, а утворення системне. Вони певним чином взаємодіють і взаємопідпорядковуються.

3. Право — загальнообов'язкове. Воно являє собою єдину систему розпоряджень, обов'язкових для всього населення, що проживає на території держави. На відміну від інших соціальних норм, що поширюються тільки на частину населення і, що виконуються лише з огляду на їхню авторитетність для суб'єктів, реалізація правової норми не залежить від відношення до неї — симпатій або антипатій — окремих особистостей. Право не передбачає можливості невиконання або порушення розпоряджень ким-небудь.Подібне поводження визнається протиправним і карається державою.

4. Формальна визначеність права вказує на те, що правові норми — це не просто ідеї або думки, це реальність, втілена в конкретних правових актах. Тільки правові норми можуть точно відбити вимоги, що пред'являються до поведінки суб'єктів, у вигляді чітко сформульованих прав і обов'язків.

5. Право має загальний характер. З його допомогою регламентується нескінченна безліч однотипних випадків.

6. Право охороняється державою. У випадках, коли правові розпорядження не виконуються добровільно, держава застосовує визначені засоби для їхньої примусової реалізації. Йдеться про діяльність спеціально створених державних органів, що створюють умови, за яких дія права найбільше раціональна й обґрунтована, а також про можливості застосування одного з видів юридичної відповідальності у випадку здійснення злочину або іншого невиконання правового розпорядження.

Отже, право — це система загальнообов'язкових, формально визначених загальних правил поведінки, установлюваних, гарантованих і тих, що охороняються державою з метою регулювання суспільних відносин.