V.10. Поняття і види часу відпочинку

Час відпочинку - це час, протягом якого працівник вільний від виконання своїх трудових обов'язків і може використовувати його за своїм розсудом. Право на відпочинок закріплено Конституцією. Гарантіями цього права є також норми законодавства про працю, що визначають порядок надання відпочинку працівникові.

Законодавством установлені наступні види часу відпочинку: перерви для відпочинку і харчування, вихідні дні, святкові і неробочі дня, щорічні відпустки.

Працівникам надається щоденна перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більш двох годин. Перерва надається, як правило, через четверта година після початку роботи. Час його початку і закінчення встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Конкретна тривалість щотижневого відпочинку залежить від типу робочого тижня і режиму праці. При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні в тиждень, при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. Тривалість щотижневого відпочинку повинна бути не менш 42 годин. Робота у вихідні дні заборонена і може дозволятися лише у випадках, передбачених законом. Робота вихідного дня може компенсуватися, за згодою сторін, оплатою в подвійному розмірі або наданням іншого вихідного дня.

Законом установлені наступні святкові дні: 1 січня - Новий Рік, 7 січня - Різдво Христово, 8 березня - Міжнародний Жіночий день, 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня -День Перемоги, 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалежності України й у дні релігійних свят: один день (неділя) - Великдень; один день (неділя) - Трійц. Робота в ці дні компенсується підвищеною оплатою (у подвійному розмірі).

Щорічні (основна і додаткова відпустки) відпустки надаються зі збереженням середнього заробітку і місця роботи (посади). Тривалість щорічної основної відпустки складає не менш 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, обчислювальний із дня висновку трудового договору. Працівникам моложе 18 років щорічна відпустка надається тривалістю 31 календарний день. Для деяких категорій працівників встановлена інша тривалість щорічної основної відпустки. Ці відпустки надаються працівникам: зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, з ненормованим робітником вдень і в інших випадках.

V.11.Щорічні відпустки, їхні види

Відповідно до Закону України «Про відпустки» і КЗоТ працівники мають право на відпустку. Щорічна відпустка - це встановлене законом кількість календарних днів у році безперервного відпочинку, наданого працівникові зі збереженням місця роботи і заробітної плати.

Законом установлені наступні види щорічних відпусток:

1) основна відпустка;

2) додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і тяжкими умовами праці;

3) додаткова відпустка за особливий характер роботи;

4) інші додаткові відпустки.

Щорічні основна і додаткова відпустки повної тривалості в перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік. Окремим категоріям працівників відпустка надається більшої тривалості. Зокрема, працівникам, зайнятим на підземних гірських роботах - 28 календарних днів, особам до 18 років - 31 календарний день, педагогічним працівникам до 56 календарних днів і ін.

Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і тяжкими умовами праці надається тривалістю до 35 календарних днів у відповідності зі списком виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими і тяжкими умовами праці.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер роботи надається:

1) працівникам, робота яких зв'язана з підвищеним нервово-емоційним і інтелектуальним навантаженням, тривалістю до 35 календарних днів за списком виробництв, робіт, професій і посад;

2) працівникам з ненормованим робітником удень – тривалістю до 7 календарних днів відповідно до списків посад, робіт і професій, визначених колективним договором.

Законодавство допускає поділ щорічної відпустки на частині. Це можливо на прохання працівника за умови, щоб основна безперервна його частина буде не менш 14 календарних днів.

Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для запобігання стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їхніх наслідків, для запобігання нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.

У випадку звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані їм дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, що мають дітей.

Особам у віці до вісімнадцяти років заміна усіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.