I.8. Поняття і структура правових норм.

Правова норма являє собою загальнообов'язкове, забезпечене державним примусом, правило поведінки суб'єктів у суспільстві. Вона є найважливішим елементом права і має всі ознаки права. Правові норми є передумовами виникнення й розвитку правових відносин, відповідно до юридичних норм реальна поведінка суб'єктів оцінюється як правомірна або неправомірна.

Структура правової норми включає 3 елементи:

1. Гіпотеза — це частина правової норми, що вказує на умови й обставини, за наявності яких реалізується дана норма.

2. Диспозиція — це частина норми, що містить саме правило поведінки, права й обов'язки суб'єктів. Без диспозиції не існує норми права.

3. Санкція — частина норми, що містить примусові заходи, які застосовують за порушення диспозиції.

Згідно до свого змісту норма є вираженням владних засад, є правилом, що законодавець вважає необхідним втілити в реальному житті через категорії прав і обов'язків.

Згідно до різних підстав можна виділяти кілька основних видів правових норм:

• за галузевою приналежністі — конституційні, адміністративні, цивільні, кримінальні, трудові і т.д.;

• за функціональним значенням — регулятивні та охоронні.Регулятивні — надають права і покладають обов'язки. Охоронні — фіксують заходи державного примусу;

• за характером впливу на суспільні відносини — матеріальні і процесуальні. Матеріальні — встановлюють права, зобов’язання, заборони. Процесуальні — встановлюють процедуру здійснення права чи зобов'язання;

• за задачами правового регулювання — оперативні, норми-принципи, норми-визначення, колізійні норми і т.д. Оперативні — вказують дати, коли нормативні акти набирають чинності і припиняють дію; норми-принципи відображають вихідні принципи правового регулювання суспільних відносин; норми-визначення формулюють визначення тих або інших правових категорій і понять; колізійні норми покликані усувати протиріччя,що виникають між правовими розпорядженнями;

• за засобом правового регулювання — ті, що забороняють, зобов'язують, уповноважують. Ті, що забороняють — містять заборони визначені дії. Зобов'язуючі — закріплюють обов'язки суб'єктів. Ті, що уповноважують — надають право на визначені дії;

• за змістом диспозиції — імперативні і диспозитивні. Імперативні — мають владно категоричний характер, що не допускає відхилень у регульованій поведінці. Диспозитивні містять вказівки на можливість вибору варіанта поведінки;

• за юридичною силою — загальні й локальні норми. Загальні — поширюються на всіх громадян і функціонують по всій території держави. Локальні — діють у рамках окремих державних, суспільних або приватних структур.

Норма права

гіпотеза

диспозиція

санкція