II.8. Конституційні принципи правового статусу особистості в Україні.

Конституційний інститут прав, воль і обов'язків людини і громадянина побудований на визначених принципах. Серед них основним є принцип рівноправності. Сутність його укладається в тім, що вага люди є вільному і рівними у своєму достоїнстві і правах. Громадяни України мають рівні права і волі; громадяни рівні перед законом. Не може бути привілеїв або обмежень по ознаках раси, кольору шкіри, політичних, релігійних і інших переконань, пилка, етнічного і соціального походження, майнового положення, місця проживання, по язикових або інших ознаках.

Рівність прав жінки і чоловіки забезпечується:

• наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у суспільно-політичній і культурній діяльності, в одержанні утворення і професійній підготовці, у праці і винагороді за нього;

• спеціальними заходами для охорони праці і здоров'я жінок, установленням пенсійних пільг;

• створенням умов, що дають жінкам можливість сполучити роботу з материнством;

• правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток і інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Серед інших принципів правового статусу людини і громадянина, закріплених у Конституції України, можна виділить принцип не отчуждаемости і непорушності прав, принцип єдності прав, воль і обов'язків людини і громадянина, принцип гарантированности прав і воль людини і громадянина.

Принцип не отчуждаемости і непорушності припускає, що конституційні права і волі гарантуються і не можуть бути скасовані. Не допускається звуження змісту й обсягу існуючих прав і воль.

Принцип єдності вдача, воль і обов'язків припускає, що кожна людина має не тільки право на вільний розвиток своєї особистості, але й обов'язку перед суспільством, у якому забезпечуються ці права і волі.

Принцип гарантированности прав і воль припускає, що права і волі людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право знати свої права й обов'язки. Конституційні права і волі людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Твердження і забезпечення прав і воль людини є головним обов'язком держави.

II.9. Поняття і види конституційних прав і воль людини і громадянина

Конституційні (основні) вдачі і волі людини і громадянина - це його невід'ємні права і волі, що належать йому від народження (у належних випадках у силу його громадянства), що захищаються державою, що складають ядро правового статусу особистості.

Конституційні права і волі прийнята класифікувати на 3 групи: особисті, політичн і соціально-економічні.

КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВА І СВОБОДИ

ОСОБИСТІ (ЦИВІЛЬНІ)

ПОЛІТИЧНІ

СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНІ

У діючій Конституції особисті права і свободи не тільки відкривають перелік останніх, але і відбиті в значно більш широкому ступені, чим це було в попередніх конституціях.

Специфічні особливості цієї групи прав і воль укладаються в наступному:

• вони є по своїй сутності правами людини, тобто кожного, і не ув'язані прямо з приналежністю до громадянства держави, не випливають з нього;

• ці права невідчужувані я належать кожному від народження;

• вони охоплюють такі права і волі особи, що необхідні для охорони його життя, волі, достоїнства як людської особистості й інші природні права, зв'язані з його приватним життям.

Основним правом людини є право на життя (ст. 27)

До сфери особистих прав людини відноситься право на повагу його достоїнства (ст. 28).

Значне місце в системі особистих прав займають права на недоторканість особи, житла, приватного життя, таємницю листування телефонних переговорів, поштових, телеграфних і інших повідомлень (ст. 29-32).

На відміну від основних особистих прав, що по своїй природі невідчужувані і належать кожному від народження як людині, політичні права і свободи зв'язані з володінням громадянством держави.

Громадяни, асоційовані як народ, здійснюють владу.

Громадяни - кожний як такий - беруть участь у здійсненні влади. Здійснення цього права виражається в різних формах як безпосередньо, так і через своїх представників, через органи державної влади й органи місцевого самоврядування (ст. 5)

Важливим правом, що має тісне відношення до участі громадян у керуванні справами держави, є право, що закріплюється за кожним, на волю об'єднання в політичні партії і громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і воль (ст. 36).

Особливу групу основних прав і воль людини і громадянина складають соціально-економічні права.

Найважливіше місце в системі економічних прав займає право приватної власності (ст. 41). Кожний має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Кожний має право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42).

В умовах ринкової економіки перетерпіло зміну і зміст права людини в сфері праці. Ст. ст. 43, 44 діючої Конституції розкривають зміст цього поняття. З трудовими правами нерозривно, зв'язане право на відпочинок (ст. 45).

Соціальний розвиток суспільства в значній мірі характеризується статусом його первинного осередку - родини, захищеності материнства і дитинства(ст.51, 52).

II.10. Характеристика конституційних обов'язків людини в громадянина. Конституційний обов'язок захищати Батьківщину, незалежність я територіальну цілісність України. Зміст загального військового обов'язку

Правовий статус людини і громадянина характеризується не тільки його правами і волями, але й обов'язками. Ці обов'язки торкаються різноманітні сфери відносин, у яких суб'єктом виступає людині.

Серед них можна виділити обов'язку, різні по своїй природі. Один їх вони випливають із приналежності особи до громадянства держави, інші зв'язані з його статусом як члена місцевого співтовариства.

Основні обов'язки - це конституційно закріпленою й охоронювані правовою відповідальністю вимоги, що пред'являються кожній людині і громадянинові, зв'язані з необхідністю його участі в забезпеченні інтересів суспільства, держави, інших громадян.

Найважливішим обов'язком громадянина, так само як і будь-якої особи, що проживає в Україні, є дотримання Конституції і законів України (ст. 68).

Конституційно закріплений обов'язок кожного платити законно встановлені податки і збори (ст. 67).

Конституція України закріплює обов'язок не наносити шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати заподіяні їм збитки (ст. 66).

У ст. 65 Конституції закріплено, що захист Батьківщини, незалежності і територіальній цілісності України, повага її державних символів є обов'язком громадян України.

Відповідно до Конституції України захист Батьківщини, незалежності і територіальній цілісності України, повага її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни несуть військову службу відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу". Відповідно до цього закону військова служба є почесним обов'язком кожного громадянина, особливим видом державної служби, зв'язаної з виконанням громадянином України загального військового обов'язку до служби на конкурсно-контрактной основі в Збройних Силах України.

Загальний військовий обов'язок установлений для забезпечення комплектування Збройних Сил України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, цивільної оборони України й інших військових формувань, сознанных відповідно до законодавства України, а також для підготовки; населення до захисту обороноздатності України. Загальний військовий обов'язок охоплює підготовку громадян до військової служби, приписку до закличних ділянок, призов на військову службу, проходження по заклику або добровільно військової, альтернативної служби; виконання військового обов'язку в запасі, дотримання правил військового обліку.

Громадяни України, придатні до проходження військової служби по стані здоров'я і за віком, зобов'язані прибути по виклику військового комісаріату для приписки до закличної ділянки, пройти медичний огляд і необхідну підготовку до військової служби.

Загальний військовий обов'язок не поширюється на іноземних громадян і осіб без громадянства, що постійно або тимчасово проживають на території України.