II.3. Конституція - Основний закон держави: поняття, функції і юридичні властивості. Загальна характеристика і структура Конституції України — Основного закону держави

Конституція являє собою єдиний, що володіє особливими юридичними властивостями правовий акт, за допомогою якого народ засновує основні принципи пристрою суспільства і держави, визначає суб'єкта державної влади, механізм її здійснення, закріплює охоронювані державою права і волі людини і громадянина.

Характерними ознаками Конституції (юридичними властивостями), що відрізняють неї від інших нормативних актів, є те, що:

1. Конституція - це основний закон держави, тобто це закон, що повинний виступати фундаментом національного законодавства. Кожна окрема конституційна норма створює основу для прийняття відповідних законів і підзаконних нормативних актів;

2. Конституція - закон, що має вищу юридичну чинність, тобто всі інші нормативно правові акти повинні відповідати положенням Конституції. Пі один нормативний акт держави не може суперечити Конституції;

3. Конституція закон, що має підвищений ступінь стабільності. Вона забезпечується спеціальною процедурою внесення змін і доповнень в Основний закон держави відмінної від процедури внесення змін і доповнень у звичайні закони;

4. для Конституції властива особлива система охорони. У цьому задіяна вся система органів державної влади. Президент України є гарантом дотримання Конституції України. Важливу роль в охороні Конституції грає Конституційний Суд, що розглядає справи про відповідність Конституції законів і інших нормативних актів.

Сутність Конституції виражається в її функціях, тобто її суспільному призначенні і способах реалізації. Перша функція Конституції - юридична. Конституція - це основний закон, закон законів, це головне джерело вдачі держави, що лежить в основі всієї системи правового регулювання суспільних відносин. Друга функція - політична. Конституція є правовою основою політичної системи суспільства. Вага політичні сили (партії, руху і т.д.) взаємодіють між собою, борють за державну владу на основі правил, визначених у Конституції. Третя функція - ідеологічна (виховна). Конституція як найбільш авторитетний закон звертається до визнаного в суспільстві цінностям (права людини, власність, демократія, родина і т.д.). І як би переконує людини: якщо тобі дороги ці цінності, випливай тому, що записано в Основному законі.

Конституція — найважливіший нормативний акт держави, його Основний закон. Конституція коштує на першому місці в законодавстві країни і містить основи національної системи права. Це означає її найвищу юридичну чинність стосовно інших нормативно-правових актів. Усі правові акти повинні відповідати Конституції і не суперечити їй.

Нині діюча Конституція України прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. Вона є важливим політико-правовим документом довгострокової дії, що закріплює в Україні принципи державної політики, спрямованої, насамперед на забезпечення прав і воль людини і гідних умов його життя.

По своїй структурі Конституція складається з преамбули і чотирнадцяти розділів, у яких об'єднана 161 стаття, а також роздягнула п'ятнадцятого — «Перехідні положення».

Роздягнув перший — «Загальні положення» закріплює основи конституційного ладу в Україні: сутність України як держави, правовий статус людини і громадянина, принцип народовладдя і форми його здійснення, принципи створення системи державної безпеки, захист суверенітету і територіальної цілісності України, правопорядка і зовнішньої політики держави. У розділі другому — «Права, волі й обов'язки людини і громадянина» підкреслюється, що людина є вищою соціальною цінністю, а його права і волі визначають зміст і спрямованість діяльності держави. У третьому розділі — «Вибори. Референдум» знайшли відображення зрушення, що мали місце в Україні після проголошення її незалежності. Це закріплення, крім існуючої форми безпосередньої демократії — виборів, іншої форми — референдуму. Четвертий розділ — «Верховна Рада України» визначає правовий статус Верховної Ради України. П'ятий розділ — «Президент України» регламентує місце і роль Президента в державі, його правовий статус. Шостий розділ — «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади» регламентує основи і повноваження Кабінету Міністрів і місцевих державних адміністрацій. Сьомий розділ — «Прокуратура» закріплює діяльність прокуратури як самостійної державно-правової інстанції. Восьмий розділ — «Правосуддя» покладає функції здійснення правосуддя винятково на суди, що є органами судової влади, незалежно від законодавчої і виконавчої влади. Дев'ятий розділ — «'Територіальний пристрій України» визначає основні початки адміністративно-територіального розподілу України. Десятий розділ — «Автономна Республіка Крим» встановлює основні принципи конституційного статусу Автономної Республіки Крим у складі України. Одинадцятий розділ — «Місцеве самоврядування» визначає загальні початки конституційного ладу й Україні з питань місцевого самоврядування. Дванадцятий розділ — «Конституційний Суд України» закріплює правове положення Конституційного Суду України як єдиного органа конституційної юрисдикції в Україні. Тринадцятий розділ — «Внесення змін у Конституцію України» установлює порядок внесення змін у Конституцію, перегляду окремих її положень. Такий порядок уведений з метою забезпечення стабільності Конституції як Основного закону України. Чотирнадцятий розділ — «Заключні положення» закріплює порядок уведення Конституції в дію. П'ятнадцятий розділ — «Перехідні положення» установлює порядок і терміни зміни діючого законодавства, а також терміни повноважень посадових осіб, органів державної влади і місцевого самоврядування, обраних або призначених до вступу в силу Конституції України.