III.7. Право інтелектуальної власності: поняття і зміст

У відповідності зі ст. 54 Конституції України громадянам гарантується воля літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з различ!1ыми видами інтелектуальної діяльності.

У відповідності зі ст. 418 ПС право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, установлений законом.

Визначенню й охороні виключних прав інтелектуальної власності присвячена книга четверта ГК України і ряд спеціальних законів України. Ці законодавчі акти сформували в сукупності подотрасль цивільного законодавства України, що регулює цивільні відносини в сфері прав інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності складають особисті немайнові права інтелектуальної власності і (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо визначених об'єктів права інтелектуальної власності визначаються законом.

Право інтелектуальної власності є недоторканним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності або обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ст. 418 ГК).

До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:

• літературні і художні твори;

• комп'ютерні програми;

• компіляції даних (бази даних);

• виконання;

• фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій віщання;

• наукові відкриття;

• винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

• компонирование (топографії) інтегральних мікросхем;

• раціоналізаторські пропозиції;

• сорту рослин, породи тварин;

• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні позначення;

• комерційні таємниці.

Перераховані об'єкти можна розділити на групи, кожної з яких відповідають визначені методи законодавчого забезпечення правової охорони, зв'язані з походженням, природою створення цих об'єктів.

Так, якщо літературні і художні твори, комп'ютерні програми, бази даних, виконання, фонолам ми, відеограми охороняються законодавством про авторське право і суміжні права, то до об'єктів права промислової власності можна віднести винаходи, корисні моделі і промислові зразки, що захищаються патентним правом, кошти індивідуалізації учасників цивільного обороту, зробленої продукції (комерційні найменування, торговельні марки, географічні позначення), а також окрема група об'єктів, які можна назвати нетрадиційними результатами інтелектуальної діяльності (компонирование інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, породи тварин, комерційні таємниці тощо).

Ст.,419 ГК визначає, що право інтелектуальної власності і право власності на річ не залежать друг від друга.

Перехід права па об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Перехід права власності на річ не означає переходу лрааа на об'єкт права інтелектуальної власності.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник і т.п.) і інші особи, якою належать особисті немайнові і (або) майнові права інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності може належати відразу декільком особам, тоді його реалізація здійснюється спільно або за договором між цими особами.

Відзначені суб'єкти у відповідності зі ст. 423 ПС України наділяються наступними особистими немайновими правами інтелектуальної власності:

1. правом на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником і т.п.) об'єкта права інтелектуальної власності;

2. правом перешкоджати будь-якому зазіханню на право інтелектуальної власності, здатному заподіювати шкода честі або репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

3. інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, установлені законом.

Особливістю особистих немайнових прав інтелектуальної власності є те, що вони належать творцеві, за винятком окремих випадків, передбачених заколом. Ці права не залежать від майнових прав інтелектуальної власності, на відміну від останніх, не можуть відчужуватися і діють безстроково, якщо інше не визначене законом.

Згідно ст. 424 ГК України майновими правами інтелектуальної власності є:

1. право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2. виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3. виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної собственное™, у тому числі забороняти таке використання.

Законом можуть бути встановлені також інші майнові права відповідно до їх об'єктів, а також виключення й обмеження і майнові права.

Майнові права інтелектуальної власності можуть бути внеском у статутний капітал юридичної особи, предметом договору застави й інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

Майнові права інтелектуальної власності мають визначений термін дії, що визначається ГК України і спеціальних законів. В окремих випадках вони можуть бути припинені достроково. Майнові права інтелектуальної власності можуть передаватися цілком або частково іншій особі на умовах, визначених у договорі.

Кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого права інтелектуальної власності. До цих прав можуть бути застосовані як загальні способи захисту цивільних прав, передбачені ст. 16 ГК України, зокрема визнання права, припинення дії, що його порушує, відшкодування збитків тощо, так і специфічні - тільки для права інтелектуальної власності. При цьому суд може винести рішення, про:

1. застосування негайних заходів щодо запобігання порушення права інтелектуальної власності і збереження відповідних доказів;

2. зупинки пропуску через митний кордон України товарів, імпорт або експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3. вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

4. вилучення з цивільного обороту матеріалів і знарядь, що використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5. застосування разового грошового стягненні замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням провини липа й інші обставини, що мають істотне значення;

6. опублікування в засобах масової інформації зведень про порушення права інтелектуальної власності і зміст судового рішення щодо такого порушення.