III.3. Особисті немайнові удачі фізичної особи і їхній захист

До предмета цивільно-правового регулювання, крім майнових відносин, відносяться також і особисті немайнові відносини.

Аналізуючи ст. 269 ГК України, слід зазначити, що особисті немайнові права - це юридично гарантовані можливості, що довічно належать кожному фізичному - особі від народження або за законом і характеризуються тим, що тісно зв'язано з фізичною особою і не мають економічного змісту.

Змістом особистих немайнових прав визнається можливість фізичної особи вільно, по власному розсуді визначати своє поводження в сфері свого приватного життя (ст. 271 ГК України),

Наявність передбачених законом границь реалізації особистих немайнових прав фізичної особи свідчить про те, що вони не є абсолютними. Так, у відповідності зі ст. 274 IK України, обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, передбачених Конституцією України, повинні встановлюватися Конституцією, обмеження особистих немайнових прав, передбачених ГК України й іншим законом, повинні бути визначені ними.

Ще одною особливістю особистих немайнових прав є те, що вони повинні здійснюватися фізичною особою, як правило, самостійно. Однак в інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, що за віком або станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, ГК України допускає здійснення їхніх прав родителями (усиновителями), опікунами, попечителями (ст. 272 ГК України).

Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав.

Юридичні особи, їхні працівники, окремі фізичні особи, професійні обов'язки яких стосуються особистих

немайнових прав фізичної особи, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені (ст. 273 ГК України).

У ст. 270 ГК України в першу чергу виділяються особисті немайнові права, встановлені в Конституції України: право на життя (ст. 27), право на охорону здоров'я (ст. 49), право на безпечне життя і здорове навколишнє середовище (ст. 50), право на волю й особисту недоторканність (ст. 29), право на недоторканність особистого і сімейного життя (ст. 32), право на повагу до достоїнства і честі (ст. 28), право на таємницю листування, телефонних переговорів, телеграфної й іншої кореспонденції (ст. 31), право на недоторканність житла (ст. 30), право на вільний вибір місця проживання і на волю пересування (ст. 33), право на волю літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 54). Даний перелік не є вичерпним і може бути доповнений як самою Конституцією України, так і ГК України й інших законів.

У ГК України всі особисті немайнові права, у залежності від цільового призначення, підрозділяються на:

• особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи;

• особисті немайнові права, що забезпечують соціальне існування фізичної особи.

До особистого немайновим правам, що забезпечують природне існування фізичної особи, відповідно до глави 21 ГК України, варто відносити:

• право на життя;

• право на здоров'я;

• право на безпечне навколишнє середовище;

• право на волю й особисту недоторканність;

• право на родину, опіку або піклування й ін.

До особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне існування фізичної особи, відповідно до глави 22 ГК України варто відносити:

• право на ім'я;

• право на честь, достоїнство і ділову репутацію;

• право на індивідуальність;

• право на особисте життя;

• право на особисті папери і таємницю кореспонденції;

• право на інформацію;

• право на волю творчості;

• право на вибір роду занять;

• право на недоторканність житла й ін.

Гарантією нормального здійснення фізичними особами особистих немайнових прав виступає їхній належний цивільно-правовий захист (ст. 275 ГК України). Право на захист особистих немайнових прав - це регламентоване правове регулювання на випадок заперечування, невизнанні, заперечення, виникнення погрози порушення або порушення особистого немайнового права. Змістом права на захист особистих немайнових прав є такі повноваження як:

• вимагати дотримання цих вдача;

• вимагати припинення всіх діянь, якими порушуються ці права;

• вимагати відновлення зазначених особистих немайнових вдача у випадку їхнього порушення.

Для зашиті особистих немайнових прав можна застосовувати загальні способи захисту прав (ст. 280 ГК України), а також інші (спеціальні) способи відповідно до змісту цих прав, способом їхнього порушення і наслідками, заподіяними цим порушенням. До таких спеціальних способів зашиті особистих немайнових прав законодавець відносить:

• відновлення порушеного особистого немайнового права (ст. 276 ГК України);

• спростування недостовірної інформації (ст. 277 ГК України);

• заборона поширення інформації, який порушуються особисті немайнові права (ст. 278 ГК України).

Гарантією своєчасних і ефективної зашиті особистих немайнових прав є передбачена ст. 279 ГК України можливість накладенні штрафу на особу, що ухиляється від виконання судового рішення. При цьому уплат штрафу не звільняє особа від обов'язку виконати рішення суду.

Якщо ж, унаслідок порушення особистого немайнового права фізичної особи суб'єктові був заподіяний майновий і (або) моральна шкода, то ця шкода також підлягає відшкодуванню.