Тема 9

Методи та система органів державного регулювання...

277

ву. Цей підхід до класифікації методів державного регулювання відображено в табл. 9.1.

Таблиця 9.1

Класифікація методів державного регулювання економіки

Критерій класифікації	Методи державного регулювання
1 . Характер дії	Примусу, спонукання, переконання
2. Характер впливу	Прямі, непрямі (опосередковані)
3. Засіб впливу	Економічні, адміністративні, право­ві, соціально-психологічні
4. Масштаб дії	Загальні, часткові
5. Час дії	Довгострокові, короткострокові
6. За рівнем впливу	Загальнодержавні, регіональні

Згідно з теорією управління, методи управління економікою за характером дії поділяються на методи примусу, спонукання та переконання. Методи державного регулювання економіки переважно належать до групи методів примусу, тобто жорстких методів управління. Вважають, що в умовах централізовано-планової системи господарювання співвідношення методів при­мусу, спонукання та переконання становило приблизно 8:1:1. Необгрунтований та поспішний, розрахований на ефект «не­видимої руки» перехід до ринкової економіки у багатьох пост-соціалістичних країнах призвів до співвідношення 1:1:8, тобто відбувся на користь методів переконання (ейфорії), що призвело до кризового стану в соціально-економічному розвиткові цих країн. Водночас, на думку багатьох економістів, раціональним вважається співвідношення 4:4:2, що одночасно визначає й міс­це та значення, яке посідає регулювання в загальній системі методів управління економікою. Наведені співвідношення вже дають певну інформацію щодо наявних проблем використання системи державного регулювання економіки.

За характером впливу, що є одним з найбільш широко за­стосованих критерієм класифікації методів державного регу­лювання економіки, вони поділяються на дві групи: прямого і опосередкованого (непрямого) впливу.

Методи прямого впливу безпосередньо діють на суб'єктів ринку через інструменти прямого впливу, до яких належать ма-кроекономічні плани, цільові комплексні програми, державні замовлення та контракти, централізовано встановлені квоти, нормативи, ліцензії, фіксовані ціни та валютні курси, прямі ви­трати уряду тощо.

Методи непрямого впливу (система правових та економічних методів) регламентують поведінку суб'єктів ринку опосередкова­но, впливаючи на їхні економічні інтереси через інструментарій окремих напрямів економічної політики: бюджетно-податкової, грошово-кредитної, інвестиційно-інноваційної, амортизаційної тощо та систему правових методів.

За засобами впливу методи державного регулювання еко­номіки поділяються на економічні, адміністративні, правові та соціально-психологічні. Більш детально на сутності кожної з перелічених груп методів державного регулювання економіки та інструментах, на яких ґрунтується їх використання, ми зупи­нимося в наступних параграфах, а тут зазначимо, що співвідно­шення між ними змінюється залежно від ступеня розвитку рин­кових відносин та економічної ситуації в країні. З утвердженням ринкових цінностей методи прямого впливу, адміністративні поступаються непрямим, економічним методам.

За масштабом дії методи державного регулювання економі­ки поділяються на загальні та часткові, що мають обмежений

спектр дії.

За часом дії виділяють довгострокові та короткострокові ме­тоди державного регулювання економіки. Основною і найбільш поширеною формою довгострокового державного регулювання є економічне програмування. Воно характеризується помітним скороченням стихійності і зростанням свідомого, цілеспрямова­ного впливу на економічні процеси. У багатьох країнах ринкової економіки він був пов'язаний з особливими умовами розвитку продуктивних сил, як науково-технічна революція, глобаліза-ційні процеси тощо. Характерною рисою короткострокового (емпіричного) державного регулювання є те, що його заходи ви-

278