Тема 8

Роль держави в регулюванні розвитку національної економіки

243

Можливість інтерналізації зовнішніх ефектів через установ­лення прав власності на ресурси і можливість вільного обміну цими правами пояснюють теоремою Коуза. Згідно з цією теоре­мою, незалежно від того, кому будуть надані такі права в процесі їх вільного обміну, досягається ефективний розподіл ресурсів. При розподілі доходів, виграє той, хто першим отримав право на використання ресурсів.

На практиці інтерналізація зовнішніх ефектів на основі пере­говорів є досить складною справою. Фактично зовнішні ефекти виникають через відсутність або недостатньо чітке визначення, чи незадовільне втілення в життя прав власності. В деяких ви­падках це неможливо здійснити через суто технічні причини. Однак частіше це недоцільно з економічного або соціального погляду. В такому разі надання таких благ бере на себе держава, фінансуючи відповідні витрати за рахунок бюджету.

У сучасній економічній теорії Концепція зовнішніх ефектів розроблена англійським економістом А. Пігу. Податок Пігу є кла­сичним прикладом використання податків для інтерналізації негативних зовнішніх ефектів. Основна його ідея полягає у тому, що економічні суб'єкти, діяльність яких призводить до виник­нення зовнішніх витрат, необхідно оподатковувати так, щоб при оптимальному (з народногосподарської точки зору) випуску при­ватні граничні витрати дорівнювали суспільним. Аналогічний підхід може бути використано й для інтерналізації позитивних зовнішніх ефектів за допомогою субсидій. Інша можливість інтерналізації зовнішніх ефектів ґрунтується на застосуванні штрафних санкцій.

4. Існування суспільних благ. В умовах ринкової економіки, окрім ринкових (або приватних) благ, є так звані «суспільні» або колективні блага. Вони мають дві характерні ознаки: а) неви-ключеність - неможливість виключення будь-якого суб'єкта зі споживання, незалежно від його участі у фінансуванні відпо­відних витрат; б) неконкурентність - відсутність суперництва у споживанні, коли споживання блага одним суб'єктом не пере­шкоджає споживанню того ж блага іншими.

Розрізняють так звані «чисті» суспільні блага, які поширю­ються на все населення країни, незалежно від того, хто брав участь у фінансуванні відповідних витрат (оборона, маяк). Проте більшість із суспільних благ є «недосконалими», що пов'язується

з такими чинниками. По-перше, з різними можливостями вико­ристання (через географічне положення, належність до окремої суспільної групи населення (окреме місто, регіон), наявність до­даткових приватних товарів (наприклад, можливість користу­вання шосе, автострадою залежить від наявності автомобіля) тощо. По-друге, відсутність суперництва у споживанні суспіль­ного блага може тривати доти, доки не досягнуто межі потужнос­тей. А саме, при збільшенні кількості споживачів може зменшу­ватися «якість» блага. Тобто, при наданні таких суспільних благ виникає проблема переобтяження (наприклад, кількість учнів у класі може впливати на якість занять).

Окремою проблемою є регулювання ринків так званих «до­стойних» і «недостойних» благ. «Достойні» блага - це ті, спожи­вання яких у суспільстві вважається бажаним, незалежно від індивідуальних смаків та уподобань (медичні послуги, зокрема щеплення для запобігання інфекційним захворюванням, серед­ня освіта, безпека руху на транспорті). Щодо споживання «не­достойних» благ (алкоголь, тютюн, наркотики) держава може порушувати суверенітет споживача.

У тих випадках, коли за дії ринкових механізмів неможливо забезпечити споживача суспільними товарами, у багатьох краї­нах надання цих благ приймає на себе уряд (державний сектор). Інколи суспільні блага можуть вироблятися й приватним секто­ром, але це не завжди ефективно або неможливо чи небажано. Як правило, пропозиція суспільних благ фінансується через бю­джет держави, а обсяги їх надання визначаються політичним процесом прийняття рішень.

5. Нестабільність розвитку. Окремою проблемою є форму­ вання механізму протистояння економічній нестабільності, що обумовлена об'єктивно притаманному економіці циклічному характеру розвитку, який чергує постійні спади та піднесен­ ня і не може бути забезпеченим ринковим саморегулюванням, а тому зумовлює необхідність державного регулювання.

6. Досягнення суспільного добробуту і соціальної справедли­ вості неможливе без державного втручання. Досягнення біль­ шої міри справедливості в суспільстві нерозривно пов'язане з перерозподілом доходів і потребує від держави різноманітних заходів. Кожне суспільство має визначити для себе критерій, який допоможе зробити вибір щодо розуміння справедливості

244