Тема 5

• вдосконалення організаційних структур, у галузі та перехід на договірні відносини і розвиток конкурентного серед­ овища;

• вдосконалення системи соціального захисту населення з оплати житлово-комунальних послуг, посилення адреснос­ ті коштів, що виділяються на ці цілі.

У системі інструментів державного регулювання житлово-ко­мунального господарства особливе місце належить нормам, та­рифам. Т^ке господарство фінансується за рахунок Державного бюджету, а також бюджетів місцевих рад народних депутатів. Житлові господарства проводять свою діяльність на основі господарсько-фінансових планів та кошторисів експлуатацій­них доходів і видатків. Сума експлуатаційних доходів і видатків визначається на основі даних про середньорічну експлуатацію житлової площі та інших приміщень і розрахунків доходів та ви­датків на 1 кв. м. площі. Для визначення видатків на утримання житлових організацій за окремими видами витрат застосовуєть­ся нормативний метод.

В кризових умовах в основі нормативів споживання плат­них послуг лежать науково-обґрунтовані мінімальні потреби за видами послуг. Ці нормативи затверджують законодавчі ор­гани для подальшого використання у плановій роботі. Розраху­нок нормативів базується на двох принципах. Перший - вибір основного чинника, що визначає розмір потреб у певному виді послуг. Наприклад, для розроблення нормативів споживання послуг житлово-комунального господарства - забезпеченість житловою площею на мінімальному рівні. Другий підхід - облік демографічних характеристик населення країни. Нормативи споживання окремих платних послуг розробляють з розрахунку на сім'ю. Інформаційною базою розроблення нормативів спо­живання товарів і платних послуг є матеріали вибіркових об­стежень бюджетів населення, дані про прогнозну чисельність, структуру населення, кількість і розміри сімей та ін.

Норми відрахувань на капітальний ремонт житлового фонду встановлюються у відсотках до балансової вартості будівель від­повідно до їх класифікації. Визначаючи джерела фінансування капітального ремонту житлових будинків, виходять із суми ко­штів з доходів житлового господарства (доходи від квартирної

плати, орендна плата), які спрямовуються на ці цілі, а кошти, яких бракує, плануються в бюджеті як асигнування із бюджету. Показники прибутку комунальних підприємств залежать від обсягів виробничо-експлуатаційної діяльності, тарифів (цін) на продукцію (послуги) та їх собівартості. Тарифи на послуги комунальних підприємств різні. Єдині тарифи встановлені за­галом у державі за проїзд в окремих видах транспорту, електро­енергію, газ.

Звідси важливим напрямом державного регулювання житлово-комунального фонду є поступове передавання фон­ду держави через приватизацію квартиронаймачам та оплати ними вартості комунальних послуг. Однак, видатки держави щодо оплати витрат на водопостачання, опалення, електроенер­гію, санітарне й технічне обслуговування житлових будинків

залишаються значними.

У зв'язку з цим основними напрямами реформування галузі, які потребують державної підтримки, слід вважати такі, як:

• розвиток системи оплати житла і комунальних послуг, під­ вищення рівня оплати з боку населення, диференціація ставок оплати житла залежно від якості та місцезнахо­ дження;

• вдосконалення системи соціального захисту при оплаті житла і комунальних послуг шляхом упорядкування існу­ ючої системи пільг, посилення адресної спрямованості ко­ штів, які виділяються на соціальний захист населення;

• вдосконалення системи управління, обслуговування і контролю за рахунок формування спеціалізованих орга­ нізацій з управління житловим фондом, переходу на до­ говірні відносини, демонополізація галузі, розвиток кон­ курентного середовища;

• передача житлового фонду в управління безпосередньо

власниками житла.

Громадське харчування - галузь економіки з виробництва і реалізації готового харчування населенню через мережу спеціа­лізованих підприємств (їдалень, кафе, ресторанів). Крім держав­них і кооперативних, приватних та іноземних підприємств, вона включає всі форми громадського організованого харчування в дитячих дошкільних установах, лікарнях, будинках відпочин­ку, санаторіях, туристичних базах, та ін. Суспільно організоване

186