Тема 11

Фінансові інструменти забезпечення функціонування...

335

податкових надходжень до бюджету. За умовами Маастрихтсько­го договору допускається державний борг на рівні 60 % ВВП, але з урахуванням конкретних умов кожної країни. Результати дослідження, проведеного МВФ, свідчать, що за ЗО років 35 % де-фолтів було оголошено країнами, рівень державного боргу яких не перевищував 40 % ВВП, а 55 % дефолтів мали місце у країнах з рівнем державного боргу до 60 % ВВП. Середнє значення дер­жавного боргу у році, який передував дефолту, становило 50 % ВВП. Для країн з перехідною економікою допустимий рівень бор­гового навантаження коливається у межах 22-60 % ВВП.

При перевищенні державним боргом критичного рівня ви­никає ризик фінансової дестабілізації та уповільнюються темпи економічного розвитку. Це відбувається через те, що обслугову­вання державного боргу відволікає кошти бюджету від фінан­сування державних інвестицій, необхідних для забезпечення економічного зростання, знижується приватна ініціатива через підвищені ризики дефолту, зростає можливість надмірного опо­даткування, погіршується інвестиційний клімат.

Головними факторами, що впливають на показники держав­ного боргу, вважаються дефіцит державного бюджету, накопи­чений обсяг боргових зобов'язань, рівень розвитку фінансових ринків, динаміка інфляційних процесів та обмінного курсу, тем­пи зростання реального ВВП.

Для врегулювання боргових проблем країни, переобтяжених зовнішнім боргом, світовою практикою напрацьовано багато схем, що передбачають зниження боргового тягаря: до вартості боргових зобов'язань застосовуються спеціальні знижки, що враховують котирування цінних паперів на вторинному ринку. Така система надає переваги для обох сторін: держава-боржник викупає свій борг із знижкою, а кредитор одержує матеріальні чи фінансові активи, вартість яких перевищує ринкову вартість боргових зобов'язань.

Одним із методів зниження боргового навантаження є викуп боргових зобов'язань держави на вторинному ринку з дисконтом за іноземну валюту. Для викупу можуть використовуватися як офіційні валютні резерви країни, так і кредити міжнародних фі­нансових організацій. Поширеною схемою реструктуризації дер­жавного боргу є викуп державою власних боргових зобов'язань із знижкою за національну валюту, за рахунок якої кредитори

отримують можливість придбати акції національних компаній. Практикується також прямий обмін боргових цінних паперів на корпоративні. Привабливою для країни-позичальника є кон­версійна схема типу «борг на експорт», яка дозволяє розширю­вати експортні можливості, сприяє збереженню робочих місць та виробничого потенціалу країни.

Для забезпечення ефективності політики державних запо­зичень вона має спиратися на такі засади:

• позичкові кошти мають залучатися переважно з метою фінансування інвестиційних проектів, дохідність та термін окупності яких відповідають умовам одержаних позик. Це викликано тим, що при здійсненні позичкових операцій виникає необхідність повернення вкладених коштів та мо­ білізації додаткових ресурсів для обслуговування боргу;

• залучення позик для споживчих цілей є виправданим лише за нульовими реальними відсотковими ставками. Тобто залучення позик для споживчих потреб є доцільним лише у разі перевищення темпів зростання реального ВВП (і відповідно бюджетних надходжень) над реальними від­ сотковими ставками;

• при здійсненні зовнішнього запозичення необхідним стає досягнення зростання надходжень від експорту, які б по­ кривали сплату основної суми і відсотків за зовнішнім бор­ гом. При залученні зовнішніх позик вартість нетто екс­ порту товарів і послуг має зростати на величину виплат нерезидентам без здійснення негативного впливу на ім­ порт капітальних товарів;

• за умов низького рівня монетизації економіки внутрішні позики можуть залучатися лише у незначних обсягах, аби не позбавляти платіжних засобів реальний сектор еконо­ міки, внаслідок концентрації грошових коштів в операціях кредитного характеру між державою та її кредиторами.

Для посилення стимулюючого впливу держави на соціально-економічний розвиток та забезпечення її платоспроможності у довгостроковій перспективі необхідні поступове обмеження розміру державного боргу. Однією з передумов ефективності політики у сфері державного боргу визнано відставання його відношення до ВВП від темпів зростання реальних процентних ставок. Надзвичайно важливе значення мають забезпечення

336