Тема 2

робникам промисловим підприємствам, колгоспам і радгоспам. Тому структура суспільних потреб визначалася безпосередньо центральними плановими органами. Проте, оскільки деталізу­вати і передбачати зміну суспільних потреб у таких масштабах принципово неможливо, ці органи керувалися переважно за­вданнями задоволення мінімальних потреб.

Централізований розподіл матеріальних благ, трудових та фінансових ресурсів здійснювався без участі безпосередніх ви­робників і споживачів відповідно до заздалегідь вибраних як «суспільних» цілей і критеріїв на основі централізованого плану­вання. Значна частина ресурсів згідно з пануючими ідеологічни­ми установками прямувала на розвиток військово-промислового комплексу.

Розподіл створеної продукції між учасниками виробництва жорстко регламентувався центральними органами за допомо­гою тарифної системи, а також централізованих затверджува­них нормативів коштів, що направляються до фонду заробітної плати. Це призводило до переважання «зрівнялівки» в оплаті праці.

Нежиттєздатність цієї системи, її негнучкість та інертність відносно впровадження досягнень НТР, нездатність забезпечити перехід до інтенсивного типу економічного розвитку спричи­нили соціально-економічні перетворення у всіх колишніх со­ціалістичних країнах. Сьогодні стратегія економічних реформ у цих країнах хоча і визначається орієнтирами розвитку світової цивілізації, проте повністю залежить від внутрішніх можливос­тей кожної держави.

Економіка «традиційного» типу. В економічно слаборозвине-них країнах існує традиційна економічна система, яка базується на відсталій технології, широкому використанні ручної праці, багатоукладності економіки. Багатоукладність економіки озна­чає існування в даній економічній системі різних форм госпо­дарювання. У ряді країн зберігаються натурально-громадські форми, засновані на громадському колективному господарюван­ні і натуральних формах розподілу створеного продукту. Вели­чезне значення має дрібнотоварне виробництво. Воно засноване на приватній власності на виробничі ресурси і особистій праці їх власника. У країнах з традиційною системою дрібне товарне

виробництво представлене численними селянськими ремісни­чими господарствами, які домінують в економіці.

За відносно слабо розвиненого національного підприєм­ництва величезну роль в економіці таких країн часто відіграє іноземний капітал. Взагалі у житті суспільства тут переважа­ють освячені століттями традиції і звичаї, релігійні і культурні цінності, кастовий і становий поділ, що стримують соціально-економічний прогрес.

Крім представленої класифікації типів господарських систем, існують інші критерії їх поділу. Так, за ступенем, інтеграції у світову практику господарювання розрізняють національ­ні економіки закритого та відкритого типів. За соціально-економічним. та техніко-технологічним. рівнем виділяють високорозвинуті; ті, що розвиваються, та слаборозвинуті націо­нальні господарські системи. За структурою господарства поділяють на аграрно-індустріальні та індустріально-аграрні національні економіки. За етнічною (національною) ознакою економіки групуються по окремих країнах. За регіональною ознакою національні економіки об'єднуються із урахуванням місцезнаходження країни на конкретній території світу, напри­клад, Північноамериканського регіону, Європи та ін.

Використовується також поділ країн за рівнем, розвитку. За такого підходу їх поділяють на такі три групи.

1. Промислове розвинені країни. Найпотужнішу групу серед цих країн становлять країни так званої «Великої сімки» - Велико­ британія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія, які виробляють найбільші обсяги ВВП у всьому світі і зосереджують у своїх руках значну частину міжнародної торгівлі.

2. Країни з перехідною економікою - країни Центральної та Східної Європи та колишнього Радянського Союзу, що здійсню­ ють перехід від адміністративно-командної до ринкової еконо­ міки: Азербайджан, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Вірменія, Грузія, Казахстан, Молдова, Румунія, Узбекистан та інші.

3. Країни, що розвиваються - країни Азії, Африки, Латин­ ської Америки. Через їх велику кількість і особливості соціально- економічного розвитку національних економік ці країни зде­ більшого систематизують за регіонами з урахуванням їх географічного положення.

Наукові основи національних економік

54