128 Тема 4

На жаль, перелік проблем, що характеризують якісний етап структурних перетворень, не є визначеним для України, склад­ний процес ринкового трансформування продовжується. За пе­ріод незалежності України відбулося поглиблення структурної кризи, що було викликано низкою зовнішніх та внутрішніх при­чин. Щодо перших- це постійне зростання цін на енергоносії та інші матеріально-технічні ресурси, що імпортуються. Внутрішні причини, в основному, пов'язані із відсутністю цілеспрямованої структурної політики, структурної перебудови і приватизації, що надало цим процесам стихійного характеру.

Структурна недосконалість національної економіки, осно­вними рисами якої стали витратний характер виробництва, сировинний характер експорту, монопольний імпорт енергоно­сіїв, високий рівень зовнішньої заборгованості, територіальні господарські диспропорції, нераціональне використання ре­сурсного, виробничого і науково-технічного потенціалу вкрай негативно вплинули на динаміку соціально-економічного роз­витку країни.

Структурні зміни національної економіки - надзвичайно складне стратегічне завдання, що вимагає значних ресурсів та не може бути здійснене за короткий проміжок часу. Успішність проведення таких змін вимагає дотримання таких важливих умов. По-перше, ґрунтовного аналізу для визначення основних внутрішніх і зовнішніх факторів, що призвели до стану розба-лансованості чи деформацій структури економіки. По-друге, чіткого визначення політики і моделі структурної трансформа­ції, які б спиралися на міцну наукову базу, а також визначення етапів реалізації структурної трансформації у межах розробле­ної довгострокової стратегії. По-третє, врахування поглиблен­ня процесів глобалізації та інтеграції як сучасних тенденцій міжнародного розвитку. І, нарешті, по-четверте, врахування позитивного досвіду структурних трансформацій зарубіжних країн.

Об'єктивною основою структурних змін, оптимізації структу­ри національної економіки є невідповідність можливостей еко­номіки її загальним потребам, порушення важливих пропорцій на всіх рівнях національної економіки. Ліквідація структурних диспропорцій - важливе завдання при розробці та реалізації

Політика економічного зростання і розвитку національної економіки 129

економічної політики. Підтримка раціональних співвідношень між окремими структурними елементами національної еконо­міки - це необхідна умова її ефективності.

Дослідження вчених засвідчують основні причини, через які виникає структурна криза. Так, затяжна структурна кри­за, що супроводжується макроекономічними диспропорція­ми, виникає під впливом негативних структурних зрушень, коли занепадають провідні, базові галузі економіки. Криза наступає і тоді, коли можливості пропозиції не задовольняють сукупний попит, що зростає. Особливо це стосується обмеже­ності сировинно-енергетичних ресурсів, необхідних для ви­робництва тих чи інших товарів. Так, наприклад, енергетична криза вражає, в першу чергу, енергоємні галузі, а через них і всю економіку. Сучасні глобальні макроекономічні дисбалан-си, що виникли, зокрема, внаслідок нестабільного зростання світових цін на сировину, призвели до внутрішніх структур­них дисбалансів окремих національних економік. Структурна криза виникає також за умови скорочення сукупного попиту на певні види продукції або його дуже повільного зростання. Така криза гальмує економічний розвиток, супроводжується відносним перенакопиченням основного капіталу, його зне­ціненням, ослабленням інвестиційної активності і переливу капіталу з кризових галузей у перспективні. Недостатній роз­виток власного виробництва товарів і послуг для споживчо­го ринку призводить до погіршення торговельного балансу та породжує залежність національного ринку від зовнішньої

кон'юнктури.

Враховуючи існування різних зрізів національної економіки (за галузями, за видами економічної діяльності), що характе­ризує виробничу спеціалізацію даної країни; за технологією, що показує рівень використання досягнень науково-технічного прогресу в національній економіці; відтворювальний, що ві­дображає оптимальність матеріально-речових та вартісних пропорцій економіки країни; інституційний, що характеризує сприятливість середовища для ведення господарської діяльнос­ті в країні; зовнішньоекономічний, що характеризує обсяг та якість міжнародних економічних зв'язків країни, оптимізація структури економіки з метою її позитивного впливу на процеси