330 Тема 11

До бюджету розвитку мають бути включені передбачені у бю­джеті централізовані капітальні вкладення, видатки на науку, галузеві програми розвитку та інші капітальні видатки. Бюджет розвитку має складатися за програмно-цільовим підходом та подаватися разом з проектом державного бюджету як складова частина програми економічного і соціального розвитку.

Потребує перегляду існуючий порядок розподілу та вико­ристання капітальних вкладень, їх обсяг має бути не менше 1 % видатків загальною фонду державного бюджету і спря­мовуватись на вирішення загальнодержавних і регіональних соціально-економічних проблем та пов'язаних з енергозбе­реженням, реформуванням земельних відносин, створенням державної інформаційно-аналітичної системи, будівництвом об'єктів комунальної та виробничої інфраструктури, соціального призначення, газо- та водопроводів, запобіганням екологічним катастрофам тощо. На фінансувапчя об'єктів виробничого при­значення має спрямовуватися частина надходжень від прива­тизації державного майна, яка має використовуватись на кре­дитній основі винятково на структурну перебудову, інноваційне оновлення, модернізацію виробництв та технологічний розви­ток підприємств.

Бюджетне регулювання існує у будь-якій соціально-економічній системі, притаманне економіці як ринковій, так і неринковій. Проте характер бюджетного устрою, способи формування, затвердження, виконання бюджетів принципово відрізняються. Особливо це стосується державного бюджету. В централізованій економіці бюджет повністю підпорядкований державному економічному плану, а тому не має суттєвого само­стійного значення. В ринковій економіці складанню, затвер­дженню і виконанню державних річних бюджетів приділяється виняткове значення. Самі бюджети на державному та територі­альному рівнях є визначальною, основною формою фінансового планування. Це повністю відкидає твердження про відсутність в умовах ринкової економіки централізованого державного пла­нування. Бюджетно-фінансове планування в країнах з ринковою економікою поставлене навіть краще, ніж у державах із тради­ційно плановою системою ведення господарства.

Важливо також і те, що в розвинених країнах чітко до­тримуються демократичної процедури прийняття бюджетів

331 Ння. Фінансові інструменти забезпечення функціонува

на загальнодержавному та муніципальному рівнях. Бюджети обговорюються в парламентах та їх комісіях надзвичайно де­тально за всіма статтями доходів і витрат та навіть за окремими об'єктами. Внаслідок цього уряд не має можливості витрачати державні кошти на свій розсуд. На жаль, в Україні, хоча бюдже­ти внаслідок реформ стали предметом обговорення та затвер­дження законодавчими органами, проте часто це робиться із запізненням, а також у подальшому приймаються рішення, які вносять незбалансовані зміни до бюджету.

Для підтримки стабільності господарювання, уникнення кри­зових явищ особливого значення набуває своєчасне коригуван­ня дохідних і витратних статей бюджету на основі регулярного контролю за фінансовими потоками, оскільки реальні потоки можуть відрізнятися від запланованих. У таких випадках, які, як правило, характеризуються перевищенням витрат, викорис­товуються резерви з тим, щоб своєчасно спрямувати економічні процеси в необхідне русло та узгодити їх із фінансовими мож­ливостями.

Проблема використання державних витрат в якості інстру­менту державного регулювання та й у цілому керованості бю­джетними процесами в державі тісно пов'язана з виникненням незбалансованості державного бюджету. Перевищення видатків над доходами зумовлює появу бюджетного дефіциту.

В світі не існує держави, якій би не доводилося розв'язувати проблеми незбалансованості бюджету. Оптимальним критерієм для дефіциту бюджету згідно з Маастрихтським договором ви­знано 3 % ВВП. В Україні майже щороку після проголошення незалежності (за винятком 2000 і 2002 рр.) мав місце дефіцит бюджету (у 1992 р. - 13,7 % ВВП; у 1995 р. - 6,8 %; у 1998 р. - 2,2; у 2003 р. - 0,19), при чому реальний бюджетний дефіцит навіть перевищував планові показники. Зарубіжний досвід свідчить, що конкретні заходи щодо подолання бюджетного дефіциту за­вжди тісно пов'язуються із його якістю, яка визначається осно­вними причинами його виникнення:

- необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки, що дає підстави охарактеризувати бюджетний дефіцит як наслідок не кризового стану сус­пільних відносин, а здійснення прогресивних зрушень у структурі суспільного виробництва;

332