Тема 10

Програмування та прогнозування розвитку національної економіки 305

тема централізованого управління створювала сприятливий грунт для розвитку директивних державних програм (розвитку сільського господарства Нечорноземної зони Росії, освоєння цілинних земель, будівництво Байкало-Амурської магістралі тощо). Проте радянські комплексні народногосподарські про­грами не змогли вирішити своє головне завдання - досягти кон­центрації ресурсів на ключових проблемах економіки. Фактично жодна із найбільших державних програм так і не була доведена до кінця і не досягла поставлених на ЇЇ початку цілей.

З переходом до ринку програми були частково забуті, оскіль­ки вважалося, що вони повинні зникнути разом із централізо­ваним державним плануванням. Проте програми становлять невід'ємний атрибут управління економікою і в ринкових краї­нах. Для розв'язання крупних соціально-економічних проблем розробляються і реалізуються цільові, комплексні плани. Від­мінність полягає в характері проблем, які вирішуються на про­грамній основі, а також у засобах здійснення програм. В країнах з ринковою економікою переважають соціальні державні і регі­ональні програми (проекти), тоді як у країнах з централізовано керованою економікою пріоритетом найчастіше користують­ся економічні державні програми. В умовах централізованого управління основним засобом здійснення програм є директив­ний вплив на призначених виконавців, включення визначених програм до державних планів, ресурсне забезпечення за рахунок централізованих джерел. В ринкових умовах одноканальний вплив на здійснення заходів державними органами і органі­заціями замінюються багатоканальним впливом. Він включає державні завдання на здійснення заходів державними органами і організаціями, конкурсне державне програмне замовлення на основі договорів, контрактів між державними замовниками і виконавцями, а також створення державних пільг, стимулів, що сприяють залученню зацікавлених виконавців. Джерела ресурс­ного забезпечення можуть виходити далеко за межі державного і місцевого бюджетів, включати кошти суб'єктів господарювання, зацікавлених у реалізації програми, інвестиції банків та інших фінансових інститутів, кредити, надходження від продажу цін­них паперів, безвідплатну допомогу, інші позабюджетні джерела. Однак, незважаючи на відмінності в здійсненні програмних за­ходів і в їх ресурсному забезпеченні в країнах з ринковою еко-

номікою та країнах з централізованою економікою, методологія програмно-цільового управління багато в чому універсальна і не залежить від типу соціально-економічної системи, що ви­користовує цей метод.

Існує велика кількість видів комплексних програм, їх класи­фікують за рядом ознак.

Таблиця 10.4

Види комплексних програм

Критерії поділу комплексних програм
Рівень значимос­ті, сфера впливу	Термін ви­конання	Характер, функціональ­ні ознаки
Міждержавні, державні, між­галузеві, галузеві, міжрегіональні, регіональні, ло­кальні	Довго­строкові, середньо-строкові, коротко­строкові	Соціальні, соціально-економічні, науково-технічні, виробничо-технологічні , екологічні, інвестиційні, територіально-виробничі, зовнішньоекономічні

За рівнем значимості, складом, сферою впливу та реалізації виділяють програми: міждержавні, міжнародні державні, між­галузеві, галузеві, міжрегіональні, регіональні, локальні.

За термінами виконання -довгострокові (10-20 років), серед-ньострокові (5-10 років), короткострокові (до 1 року).

За характером і специфікою проблем та цілей розрізня­ють програми: соціальні, соціально-економічні, виробничо-технологічні, науково-технічні, інвестиційні, екологічні, територіально-виробничі, зовнішньоекономічні.

Основними засобами реалізації державних планів і програм є:

• держконтракт та держзамовлення ;

• пільгове оподаткування;

• пільгове кредитування;

• цінові пільги;

• державне страхування;

306