Тема 8

Роль держави в регулюванні розвитку національної економіки

241

1. Неспроможність конкуренції. Система досконалої конку­ ренції не завжди забезпечує ефективність ринку. На конкурент­ них ринках можуть виникати обставини, що ведуть до відхилен­ ня обсягів випуску від рівноважних та ефективних. Існування неповної конкуренції на багатьох ринках веде до втрат в ефек­ тивності порівняно з ситуацією повної конкуренції. Недосконала конкуренція та монополізація ринків у більшості випадків не від­ повідають інтересам суспільства з економічних і соціальних мір­ кувань. За монопольної влади фірми завищують ціни, на моно­ полізованих ринках втрачаються чисті вигоди для суспільства порівняно з конкурентними ринками, зменшується суспільний добробут, зростає нерівність доходів за рахунок монополістич­ ного прибутку. Крім того, монополії створюють певну політичну небезпеку для суспільства, коли вони здійснюють надмірний тиск на уряд у пошуках пільг та привілеїв.

Все це є причиною проведення у більшості країн світу ан-тилюнопольної політики, а саме втручання держави в роботу ринкової системи з метою підтримки конкуренції, а значить ефективності економіки. Так, у Конституції України (ст. 43) за­значається, «Держава забезпечує захист конкуренції у підприєм­ницькій діяльності. Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визна­чаються законом».

Стосовно природних монополій, які існують об'єктивно, то вони можуть підтримуватися державою. Підприємства, які є природними монополістами, можуть бути і у державній, і у приватній, і у комунальній власності. Ефективнішою вважа­ється регульована державою приватна природна монополія, але у кожному конкретному випадку питання вирішується шляхом суспільного вибору. Державне втручання на ринках природних монополій відбувається не через обмеження поведінки в анти-монопольному законодавстві, а у вигляді прямого регулювання, коли ставиться завдання послаблення ринкової влади. Найпо­ширенішим засобом регулювання природних монополій є регу­лювання цін (тарифів) на товари та послуги монополістів на рівні середньої або граничної вартості.

2. Недосконалість інформації. Неповна інформація учасни­ ків як щодо цін, так і інших аспектів функціонування ринків,

які необхідно знати всім учасникам для прийняття ефективних рішень, обмежує можливості ефективного використання ресур­сів, зумовлює неоптимальну поведінку продавців і покупців, об­межує конкуренцію та заважає укладанню довгострокових угод, /нфорліаційна асиметрія в сучасних умовах є однією з основних причин фінансової кризи окремих суб'єктів господарювання. Прагнення окремих суб'єктів отримати «інформаційну ренту» призводить до витіснення з ринку його чесних учасників тими, які надають недостовірну інформацію. Держава має ставати на перешкоді асиметричному (нерівномірному) розподілу інфор­мації, необхідної для здійснення ринкових угод.

Приватний ринок також часто не забезпечує учасників необ­хідною інформацією. Тому тут необхідна певна підтримка з боку державної влади у вигляді законодавства про захист прав спожи­вачів, фінансування інституцій з поліпшення окремої інформації (бюро погоди) та інше.

3. Зовнішні ефекти (екстернаті). Вони мають місце, коли на економічний стан суб'єктів господарювання здійснюється позитивний (позитивні зовнішні ефекти) чи негативний (нега­тивні зовнішні ефекти) вплив в результаті дій інших економіч­них суб'єктів без відповідної сплати за позитивний вплив або компенсації за заподіяну шкоду.

Завдання держави - усунення небажаних наслідків зовнішніх ефектів та підвищення ефективності функціонування ринкової економіки. Для цього існують різні засоби, а саме:

• встановлення прав власності на ресурси і можливість віль­ ного обміну цими правами;

• колективне або державне надання благ, яким притаманні

зовнішні ефекти;

• заборона або встановлення обмежень на викиди речовин, які забруднюють довкілля (адміністративне регулюван­ ня);

• запровадження коригуючих податків і субсидій.

Мета використання цих інструментів (за винятком державно­го надання таких благ) полягає у включенні додаткових суспіль­них витрат або додаткової суспільної вигоди від благ із зовнішні­ми ефектами до приватних (внутрішніх) витрат або, відповідно, до приватних (внутрішніх) вигод економічних суб'єктів. Такі за­ходи називають інтерналізацією зовнішніх ефектів.

242