Тема 11

Фінансові інструменти забезпечення функціонування...

343

• цільове призначення (визначення виду витрат у структурі бюджетних витрат, на які вони направляються);

• введення нових податків лише для покриття відповідних витрат, а не бюджетного дефіциту.

Для визначення ролі різних податків у державному регу­люванні важливою є їх класифікація за окремими критеріями (табл. 11.4) Кожна з груп податків має свої переваги та недоліки, різні регулюючі можливості, по-різному впливає на виробни­цтво, економічні процеси.

Таблиця 11.4 Класифікація податків за окремими критеріями

Критерій	Види податків	Напрям регулюючої дії
Рівень бюджетної системи	Загальнодер­жавні, місцеві	вплив на розподіл податків між бюджетами різних рівнів
Об'єкт оподатку­вання	податки на до­ходи, податки на споживання, податки на май­но	вплив на перерозподільні про­цеси, виробництво (пов'язуючи податки із результативністю праці й капіталу) та на попит (через маневрування податка­ми на споживання)
Суб'єкт оподатку­вання	податки, що стя­гуються з юри­дичних та фізич­них осіб	вплив на зміну структури дохо­дів суб'єктів господарювання
Спосіб стягнення	прямі та непря­мі	вплив на розвиток підприєм­ництва, рівень споживання, наповнення бюджету

Прямі податки більшою мірою володіють регулятивним по­тенціалом у зв'язку з тим, що стягуються відповідно зі встанов­леною ставкою щодо об'єкта оподаткування у вигляді доходу або майна платника податків, а також у фіксованій сумі, що стягу­ється з доходу, майна. Тому платник податку безпосередньо від-

чуває прямий податок як недоотримання доходу, стягнення його частки. Прямі податки розповсюджують свою дію переважним чином на процеси виробництва та обігу продукції, здатні ви­конувати регулюючі функції щодо розвитку підприємництва. До прямих податків належать прибутковий податок із фізичних осіб, податок на прибуток, майнові податки, земельний податок, податок із спадщини та дарування, податок за користування природними джерелами.

Непрямі податки стягуються «непомітним» для платника по­датків чином, шляхом введення продавцями надбавок до ціни на товари і послуги, що отримуються суб'єктом оподаткуван­ня, без прямого зв'язку із його доходом та майновим цензом. Непрямі податки проявляються при розподілі і споживанні, вони розповсюджують свою дію на споживача і являють собою податки на його витрати. Вони містять менші можливості для приховування доходів від оподаткування, надійно формують дохідну базу бюджету, водночас менш придатні для державного регулювання.

Непрямі (споживчі) податки збільшують податковий тягар на малозабезпечені верстви населення. Водночас, такі податки мають вигляд більш «справедливих» порівняно з прибутковими, що за певних умов чинять перешкоди до заощаджень, мотивації до праці, оскільки зменшують доходи працівників. Це вимагає виваженого введення непрямих податків. Разом з тим, податки на споживання широко застосовуються в якості основних у За­хідній Європі. Це пов'язано з їх позитивним впливом на стан платіжного балансу, гнучкістю всієї фінансової системи.

Через поділ податків на загальнодержавні і місцеві держава може впливати на розподіл податків між бюджетами різних рів­нів. Те, що сьогодні більшість податків акумулюється на держав­ному рівні, хоча сплачується на регіональному, здатне викликати загострення соціальних та виробничих проблем через нестачу коштів у місцевих бюджетах. Вміле використання при держав­ному регулюванні такого поділу податків здатне пом'якшити нерівномірність економічного розвитку окремих регіонів.

Розподіл податків за об'єктом оподаткування дозволяє роз­межувати податки на споживання та податки на фактори вироб­ництва, і держава може впливати на перерозподільні процеси, стимулювати виробництво, пов'язуючи податки з результатив-

344