Тема 2

Систематизація країн за організаційною ознакою розподі­ляє країни за групами залежно від участі в міжнародних орга­нізаціях, конференціях, нарадах тощо. Найбільш впливовими організаціями сьогодні є: Організація економічного співробітни­цтва та розвитку (ОЕСР)- створена у 1960р., об'єднує 24 країни з високим доходом та рівнем розвитку (19 країн Європи, США, Канада. Японія, Австралія, Нова Зеландія). Цілі організації по­лягають у досягненні швидкого економічного розвитку, підтри­манні фінансової стабільності, вільної торгівлі та забезпеченні сприятливих умов розвитку країн «третього світу»; Генераль­на угода з тарифів і торгівлі та Світова організація торгівлі (ГАТТ/СОТ) - об'єднує більше 120 країн світу, за основну мету ставить розвиток лібералізації торгівлі. З початку функціону­вання ГАТТ - у 1947 році - досягнуто зниження міжнародних тарифів з 40 % до 4 %. СОТ почала функціонувати з 1995 року як більш організаційно оформлена структура для регулювання міжнародної торгівлі.

Об'єднання окремих господарських систем б окремі групи на основі виділення їх споріднених рис допомагає уточнити принципи, форми, методи та механізми розвитку конкретної національної господарської системи з метою забезпечення ефек­тивності її функціонування.

2.3. Моделі організації національного господарства

Поряд з існуванням різних типів національних господарських систем кожна із них може характеризуватися різними моделя­ми організації національного господарства. Вибір конкретної моделі означає вибір шляху розвитку суспільства, вста.новлення певної системи економічних інтересів, що лежать в основі забез­печення впливу на темпи і пропорції цього розвитку.

Найбільш розповсюдженою у світі є американська (точніше англо-американська) модель, що характеризується інтенсивним перерозподілом акціонерної власності. Підприємство розгля-

дається як товар, воно може продаватися частинами, можливе також «захоплення» підприємства через фондову біржу.

З точки зору державної централізації ВВП, ця модель заснова­на на максимальному рівні самозабезпечення фізичних і самофі­нансування юридичних осіб, характеризується незначним рів­нем бюджетної централізації, що знаходиться в межах 25-30 %. Фінансове втручання в економіку зведене до мінімуму.

У своєму класичному вигляді американська або ліберальна модель існувала з початку XX ст. до кінця 20-х років (до почат­ку економічної кризи 1929-1933 рр.). Вона була модифікована в ході реалізації «нового курсу» Ф. Рузвельта та під час викорис­тання кейнсіанських методів регулювання після другої світової

війни.

Характерними рисами американської моделі можна назвати

такі:

- регулювання економіки здійснюється за залишковим принципом, тобто регулюються ті аспекти відтворення, які не піддаються ефективному регулюванню на основі вільної конкуренції. Залишковий характер має також со­ ціальна політика, яка повинна поповнити те, що не може

зробити ринок;

- яскраво виражений антициклічний, антиінфляційний ха­ рактер втручання держави в ринкову економіку.

Основні риси ліберальної моделі ринку збереглися й дотепер, що пов'язано з наявністю величезного внутрішнього ринку, про­відних позицій американських монополій на світовому ринку, слабкістю профспілкового руху соціально-демократичного на­пряму і рядом інших факторів.

Посилення державного регулювання після другої світової війни суттєво модифікувало ліберальну модель ринкової еконо­міки у європейських країнах. Ці процеси були пов'язані не тільки з потребами самого ринку, а й з особливостями класових від­носин, необхідністю великих трансформацій у виробництві та рядом інших економічних і політичних факторів. Як результат в європейському просторі сформувалися інші моделі організації національного господарства. Серед найбільш визначальних ви­діляються німецька, англійська, шведська.

Німецька, або неоліберальна, модель широковідома модель соціального ринкового господарства і соціальної правової дер-