96 Тема з

хування, передбачає заходи, які дають можливість пенсійного забезпечення, допомоги інвалідам, іншим групам населення, які потребують допомоги, страхування життя і здоров'я людей. Держава встановлює мінімальний рівень пенсій, допомоги, сти­пендій.

Соціальне регулювання - одна з найскладніших функцій регу­лювання економіки державою. Держава не має можливості та й не повинна створювати соціальне бажані умови життя для всіх людей. Вона здатна лише шляхом соціальної підтримки, системи трансфертів, обмеженого перерозподілу національного доходу намагатися не допустити гострої соціальної нерівності, поперед­жувати соціальні конфлікти, допомагати тим верствам населен­ня, які не мають можливості забезпечити себе самостійно.

Важливий перехід до цільової адресної допомоги (наприклад, яку Швеції або Німеччині) без збільшення кількості чиновників і зони їх довільних рішень. За оцінками Міжнародної організації праці, у постсоціалістичних країнах переважна частина соціаль­них трансфертів потрапляє до заможних і середньозабезпечених верств населення, тоді як сім'ї з доходами не вище прожиткового мінімуму одержують до 20 % (у розвинених країнах приблизно 50 %) загального обсягу соціальних трансфертів¹⁹.

На соціальне вирівнювання суспільства спрямована також державна політика регулювання ринку праці як система право­вих та організаційно-економічних заходів держави щодо ефек­тивності зайнятості, нормальних умов праці та раціонального використання робочої сили. Вирівнювання на ринку праці озна­чає вирівнювання попиту і пропозиції робочої сили на відпо­відному ринку. Йдеться про досягнення раціонального в даних соціально-економічних умовах рівня зайнятості, що охоплює регулювання заробітної плати, стимулювання створення но­вих робочих місць, надання допомоги безробітним в організації власної справи, створення мережі підприємств захищеної за­йнятості для інвалідів, організацію перепідготовки працівників, організацію суспільної праці, виплату допомоги по безробіттю тощо.

Державне регулювання зайнятості являє собою сукуп­ність методів та інструментів впливу держави на процеси фор-

¹⁹ Ггот Ріал іо МагЬ.е1/\УогИ Оетеїортепі Керогі. 1996. ОхГогсї. ТЬе \УогИ ВаІЛ. 1996.-Р. 86.

Єкономічний потенціал національної економіки

мування, розподілу і використання робочої сили, спрямованих на підвищення ефективності її функціонування і утриман­ня безробіття в межах соціальне допустимого рівня. Система управління зайнятістю населення включає дві складові. Пер­ша - передбачає цілеспрямовані заходи держави на зайнятість населення шляхом розвитку ефективної системи робочих місць і підвищення якості праці. Друга полягає в розробці комплексу заходів з мінімізації соціально-економічних втрат від дії ринко­вого механізму у сфері праці. Це підвищення конкурентоспро­можності безробітних громадян та 'їхній соціальний захист. Со­ціальна підтримка безробітних здійснюється шляхом виплати їм допомоги по безробіттю і матеріальної допомоги на період активного пошуку роботи.

Державні заходи, що впливають на величину і структуру по­питу на робочу силу - це створення нових робочих місць, у тому числі й за рахунок скорочення робочого дня на вже існуючих шляхом регулювання режиму роботи. В ряду спеціальних ад­міністративних заходів, що розповсюджуються на окремі гру­пи населення, особливо виділяється квотування робочих місць для інвалідів, хоча для запобігання негативного ставлення ро­ботодавців такі заходи повинні доповнюватися економічними стимулами щодо підприємців у формі різних податкових пільг та виплати державних субсидій. З метою захищеності молоді в деяких країнах (Швеція, Німеччина, Іспанія) в деяких випадках йдуть на скорочення віку виходу на пенсію.

Таким чином, основними напрямками вдосконалення дер­жавного регулювання зайнятості населення є:

• розвиток правової і економічної інфраструктури ринку праці;

• збереження і стимулювання створення нових робочих місць з урахуванням потреб структурної перебудови ви­ робництва;

• сприяння розвитку малого і середнього бізнесу, самозай-

нятості населення;

• створення розвиненої системи професійної освіти та пе­ репідготовки дорослого працездатного населення за про­ фесіями стабільного і перспективного попиту;

• впровадження нестандартних форм зайнятості та гнучких режимів праці;

98

Тема З

Економічний потенціал національної економіки

99

• вдосконалення мотивації праці і підвищення якості робо­ чого середовища;

• вдосконалення системи соціальної підтримки незайнятих громадян на основі системи страхування від безробіття;

- заохочення територіальної мобільності робочої сили.

Держава, проводячи певну політику в сфері оплати праці ад­міністративними та економічними методами, може впливати на величину і структуру попиту на робочу силу. У більшості роз­винених країн держава регламентує максимальну тривалість робочого тижня та мінімальну заробітну плату. Ці норми станов­лять орієнтир при укладенні трудової угоди між підприємцями та робітниками.

Вплив на соціальні процеси суттєво залежить від форм та відносин власності, тому важливим напрямом повинна стати со­ціальна спрямованість процесів трансформації власності, узго­дження цих процесів із соціальними результатами їх реалізації. До числа очевидних ризиків у сфері управління власністю нале­жить надзвичайно глибока диференціація населення за рівнем доходів та майнового стану. Наприклад, у 1998 р. 92 % населення нашої країни присвоювали лише 41% сукупного доходу, тоді як 5 % населення - близько 48 % доходів. За даними Державного комітету статистики, понад половину населення мали грошовий дохід, нижчий від межі малозабезпеченості (тоді 73,3 грн. на мі­сяць). Ця ситуація свідчить про необхідність здійснення серйоз­ної соціальної політики, що використовує для впливу на зміну рівня нерівності в розподілі доходів такі інструменти, як дифе­ренційоване оподаткування доходів, обов'язкове страхування від безробіття та втрати працездатності, індексування доходів в умовах інфляції, надання допомоги малозабезпеченим і т. ін.

Державна політика перерозподілу доходів впливає не тіль­ки на доходи фізичних осіб, але й на доходи підприємств. Зобов'язуючи останніх здійснювати оплату чергових відпус­ток, обкладаючи високим податком фонд заробітної плати, зобов'язуючи робити внески до пенсійного фонду, до фонду стра­хування від безробіття, держава здійснює вплив як прямих, так і непрямих затрат на оплату праці.

Однак, не можна не зважати, що надмірне втручання в проце­си перерозподілу доходів може спотворити структуру економіки, обмежити конкуренцію, тому завдати суттєвих збитків еконо-

мічній системі. Соціальна політика держави має, з одного боку, сприяти пом'якшенню соціальної напруженості й забезпеченню соціальної стабільності, а з іншого - не підривати стимулів під­приємця до інвестування, а найманого працівника - до висо­коефективної праці.

В цілому серед основних тенденцій формування доходів на­селення, що склалися на даному етапі реформування економі­ки України, виділяють такі: розширення структури дохідних складових; різке зниження загального рівня доходів населення; посилення суттєвої диференціації за рівнем доходів; збільшення частки доходів від реалізації продукції особистого підсобного господарства; постійна конвертація частини доходів населення в стабільну валюту з метою її збереження від інфляції і викорис­тання як особистого джерела соціального захисту; збільшення частки тіньових доходів.

Важливим елементом державного регулювання соціальних процесів є соціальний захист населення - державна під­тримка тих верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня. Серед основних елементів системи соціального захисту виділяються такі, як установлення допустимих параме­трів життя (прожитковий мінімум, мінімальна пенсія, соціальна допомога), захист від зростання цін та товарного дефіциту, ви­рішення проблем безробіття, пенсійне забезпечення, соціальні трансферти тощо. В ряду таких елементів розглядається й со­ціальне страхування - система фінансового відшкодування (часткового або повного) фізичним особам певних життєвих ри­зиків. Його основні форми - це пенсійне забезпечення, медичне -на випадок захворювання, втрати непрацездатності в резуль­таті нещасного випадку на виробництві, а також страхування на випадок безробіття (від незалежних від працівника причин). Основними принципами соціального страхування є безпосе­редня фінансова участь у страхуванні всіх застрахованих осіб, обов'язковість страхування всіх працюючих та державні гарантії виплат із соціального страхування.

Таким чином, у відповідності до проголошених цілей забез­печення стабільного росту рівня і якості життя населення та створення умов для розвитку людського потенціалу основними напрямами соціальної політики повинні стати: