Тема 1

Національна економіка: загальне та особливе

33

знань, технологічній і галузевій структурах, що зумовлено по­явою нових потреб.

Західна економічна наука пропонує розглядати технічну структуру економіки, де поділ здійснюється на групи галузей за їх участю в стадіях переробки та споживання матеріальних благ і послуг: первинне, вторинне, третинне виробництво. Пер­винне виробництво охоплює галузі первинного формування про­дукту виробництва, а саме: сільське господарство, гірничодобув­ну промисловість, рибний промисел тощо. Подальша переробка продукту зумовлює наявність вторинного виробництва - оброб­на, металургійна, харчова та інші види промисловості. Процес доведення продукту та послуг до споживача визначає третинне виробництво, до якого належать оптова та роздрібна торгівля, кредитні установи, страхові компанії, транспортні організації, державне управління та інше.

У макроекономічних дослідженнях як основу для структу-рування економіки нерідко використовують поняття «сектор економіки».

Сектор економіки - це сукупність інституціональних оди­ниць - резидентів, які мають подібні економічні цілі, функції та поведінку⁵ [6, с. 60]. Існує й таке визначення сектора еконо­міки: «велика, значна частина економіки». Так, виходячи саме з такого розуміння, виділяють промисловий сектор економіки, який включає добувну та обробну промисловість, енергетику, будівництво, газо- і водопостачання.

Згідно із системою національних рахунків, рекомендованою ООН у 1993 р., економіка поділяється на п'ять секторів:

• нефінансових корпорацій (об'єднує корпорації, зайняті ринковим виробництвом). У свою чергу, в складі цього сектора виділяють три групи галузей: 1) пов'язані з видо­ буванням ресурсів (первинний сектор); 2) зайняті перероб­ кою цих ресурсів і випуском готової продукції (вторинний сектор); 3) сфера послуг у її широкому розумінні (третин­ ний сектор);

• фінансових корпорацій (охоплює інституціональні одини­ ці, зайняті фінансовим посередництвом);

⁵ Михайлєнко О, Методологічні аспекти структурування національної еконо­міки і національного ринку//Економіка України. - 2003. - № 5. - С. 61.

• державних установ (являє собою сукупність юридичних осіб, зайнятих неринковим виробництвом);

• домашніх господарств (включає, здебільшого, споживчі

одиниці);

- некомерційних організацій (об'єднує організації, що об­ слуговують домашні господарства, надаючи їм неринкові

послуги).

Сьогодні переважаючою є думка, що жодна національна га­лузь не може досягти конкурентоспроможності ні на зовнішньо­му, ні на внутрішньому ринках без виникнення та зміцнення ряду підтримуючих і супутніх галузей, які утворюють систему, визначену в теорії як кластер. Величезний прогресивний вплив на економічний розвиток країн справляють саме такі - скон­центровані за географічною ознакою - групи взаємозв'язаних компаній, спеціалізованих постачальників і фірм різних галу­зей, а також пов'язаних з їх діяльністю організацій (освітніх за­кладів, агентств із стандартизації, торговельних підприємств). Зокрема, М. Портер вважає, що кластери являють собою новий спосіб структурування економіки, організації, теорії та прак­тики економічного розвитку, а також утвердження державної політики, який забезпечує додаткові можливості для зростання продуктивності суспільної праці.

Поділ національної економіки на кластери може здійснюва­тись двома шляхами:

1. Встановлення кооперованих зв'язків між підприємствами при посередництві регулюючої функції ринку.

2. Безпосередня організація відносно замкнутої мережі виробничо-господарських зв'язків кооперованих підприємств різних галузей на базі взаємного переплетення їх інтересів (най- типовіші форми цього типу структурування - концерн, корпо­ рація, ФПГ).

Концепція кластерів базується на ширшому, динамічні-шому баченні процесу конкуренції між фірмами та регіонами на основі зростання продуктивності. Згідно з цією концепцією, взаємозв'язки та обмін у кластері помітніше впливають на зрос­тання продуктивності, ніж масштаби діяльності окремих фірм. Усі кластери є пріоритетними, і всі вони являють собою потен­ціал щодо вкладу у підвищення добробуту людей. Державні та приватні інвестиції, що направляються на поліпшення умов

34