- •Передмова
- •Блок модулів I. Основи виробництва і функціонування підприємства
- •I.1. Підприємство як господарський суб'єкт ринку
- •1.1.1. Ринок і його різновиди
- •1.1.2. Господарські суб'єкти ринкової економіки і їхня взаємодія
- •1.1.3. Характеристика підприємства
- •1.1.4. Класифікація підприємств за організаційно-правовими формами діяльності, галузевою приналежністю і розмірами
- •1.1.5. Холдингові компанії і фінансово-промислові групи
- •1.1.6. Виробнича діяльність підприємства
- •1.1.7. Загальні умови нормального функціонування підприємства
- •1.1.8. Створення і припинення діяльності підприємства
- •1.1.8.1. Принципи створення підприємства
- •1.1.8.2. Припинення діяльності підприємства
- •Питання для самоконтролю.
- •I.2. Підприємство і зовнішнє середовище
- •1.2.1. Підприємство і держава
- •1.2.2. Фінансове забезпечення діяльності підприємства
- •1.2.3. Податкова система України. Задачі й основні функції податкових органів
- •1.2.4. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
- •1.2.5. Загальні положення безпечної діяльності підприємства
- •Питання для самоконтролю
- •I.3. Товарна політика підприємства
- •1.3.1. Життєвий цикл товару
- •1.3.2. Вивчення конкурентних можливостей підприємства
- •1.3.3. Вибір конкурентної стратегії
- •1.3.4. Оцінка ринку збуту
- •1.3.5. Вплив попиту на формування цін
- •1.3.5.1. Аналіз впливу еластичності попиту на динаміку цін
- •1.3.5.2. Облік взаємовпливу цінової політики конкурентів
- •1.3.5.3. Динаміка доходів споживачів і зміна цін
- •1.3.5.4. Контроль динаміки цін
- •Питання для самоконтролю
- •I.4. Організаційно-управлінські структури підприємства й основи планування його діяльністю
- •1.4.1. Організаційна структура
- •1.4.2. Форма організації виробництва
- •1.4.3. Типи організації виробництва
- •1.4.4. Функції і структура управління
- •1.4.4.1. Організаційний підхід при створенні системи управління
- •1.4.5. Вибір місця розташування підприємства
- •1.4.6. Генеральний план підприємства
- •1.4.7. Планування діяльності підприємства
- •1.4.7.1. Стратегічний план
- •1.4.7.2. Поточне планування діяльності підприємства
- •1.4.7.3. Бізнес-планування в діяльності підприємства
- •Питання для самоконтролю
- •Література до блоку I
- •Блок модулів II. Ресурси підприємства і показники їхнього використання іі.1. Активи (майно) і капітал підприємства
- •2.1.1. Активи підприємства
- •2.1.2. Капітал підприємства
- •2.1.3. Основні засоби підприємства
- •2.1.3.1. Класифікаційні групи і їхня характеристика
- •2.1.3.2. Первісна вартість і переоцінка основних засобів
- •2.1.3.3. Амортизація основних засобів
- •2.1.3.4. Амортизаційна політика
- •Після перетворень одержимо:
- •2.1.3.5. Аналіз наявності, стану і руху основних засобів
- •При розрахунку по формулі середньої хронологічний õ
- •2.1.4. Виробнича потужність підприємства
- •2.1.5. Нематеріальні активи
- •2.1.6. Оборотні активи (оборотний капітал)
- •2.1.6.1. Характеристика оборотного капіталу і джерела його утворення
- •2.1.6.2. Визначення потреби в оборотних коштах
- •2.1.6.3. Ефективність використання оборотних коштів
- •Питання для самоконтролю
- •II.2. Кадри підприємства
- •2.2.1. Персонал підприємства і його характеристика
- •2.2.2. Планування чисельності персоналу
- •2.2.3. Нормування праці
- •2.2.4. Продуктивність праці
- •Питання для самоконтролю
- •II.3. Оплата праці працівників підприємства
- •2.3.1. Загальні положення
- •2.3.2. Склад витрат на оплату праці
- •2.3.3. Тарифна система
- •2.3.4. Форми і системи оплати праці
- •Відрядну оплату праці не рекомендується застосовувати в тому випадку, якщо її застосування веде до:
- •2.3.5. Безтарифна система оплати праці
- •Загальна сума балів, зароблена всіма працівниками підрозділу:
- •Алгоритм розрахунку фактичної заробітної плати персоналу цеху
- •2.3.6. Участь у прибутках підприємства
- •2.3.7. Виплата дивідендів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до блоку II
- •Блок модулів III. Економіко-фінансові параметри діяльності підприємства
- •III.1. Витрати виробництва і реалізації продукції
- •3.1.1. Склад і класифікація витрат підприємства
- •3.1.2. Групування витрат за економічними елементами
- •3.1.3. Групування витрат за статтями калькуляції
- •3.1.4. Витрати і ціна продукції підприємства
- •3.1.5. Аналіз витрат і ціни в короткостроковому періоді
- •3.1.6. Види цін і їхнє регулювання
- •3.1.7. Ціни при оптових продажах
- •3.1.8 Контрактні і модифіковані ціни
- •3.1.9. Надбавки і знижки до цін
- •Питання для самоконтролю
- •III.2. Фінансові результати й оцінка фінансового стану підприємства
- •3.2.1. Фінансова звітність і її склад
- •3.2.2. Структура і зміст балансу
- •3.2.3. Структура і зміст звіту про фінансові результати
- •Звіт про фінансові результати
- •I. Фінансові результати
- •II. Елементи операційних витрат
- •III. Розрахунки показників прибутку акцій
- •3.2.4. Розподіл прибутку на підприємствах різних організаційних форм
- •3.2.5. Структура і зміст звіту про рух коштів
- •Звіт про рух коштів
- •3.2.6. Структура і зміст звіту про власний капітал
- •Звіт про власний капітал
- •3.2.7. Оцінка фінансового стану і фінансової стійкості підприємства
- •3.2.8. Показники рентабельності і ділової активності підприємства
- •3.2.9. Ефект фінансового важеля
- •Питання для самоконтролю
- •III.3. Інвестиційна діяльність підприємства
- •3.3.1. Поняття, форми та склад інвестицій
- •3.3.2. Джерела інвестицій. Інвестиційний проект
- •3.3.3. Інвестиції та час. Фінансові розрахунки
- •3.3.3.1. Нарахування складних відсотків
- •3.3.3.2. Дисконтування
- •3.3.3.3. Сума дисконтування
- •3.3.5. Врахування інфляції
- •3.3.4. Методи оцінки інвестиційних проектів
- •3.3.4.1. Метод розрахунку чистого дисконтованого доходу (чистого приведеного ефекту)
- •3.3.4.2. Метод розрахунку індексу рентабельності інвестиції (індекс прибутковості)
- •3.3.4.3. Метод розрахунку рентабельності інвестицій (внутрішня норма прибутковості)
- •3.3.4.4. Метод визначення терміну окупності інвестицій
- •3.3.4.5. Методика розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій
- •3.3.4.6. Приклад використання охарактеризованих методів
- •3.3.5. Лізинг
- •3.3.6. Економічний вибір варіантів купівлі нового елемента техніки чи ремонту старого елемента
- •Питання для самоконтролю
- •III.4. Оцінка вартості майна підприємства як цілісного комплексу
- •3.4.1. Майно підприємства як об'єкт фінансової оцінки
- •3.4.2. Методичні принципи визначення ринкової вартості
- •Принципи, засновані на уявленнях про мк власника майна
- •Принципи, пов'язані з ринковим середовищем
- •Принципи, пов'язані з експлуатацією майна
- •3.4.3. Оцінка вартості підприємства в цілому
- •Питання для самоконтролю
- •Яким чином здійснюється оцінка вартості підприємства?
- •Що являє собою майновий комплекс підприємства?
- •Література до блоку III
3.1.9. Надбавки і знижки до цін
Як винагороду споживачів за деякі дії, такі, як попередня або своєчасна сплата рахунків, закупівля великого обсягу або несезонна закупівля, багато компаній готові змінювати свої вихідні ціни. Оприлюднені ціни носять, переважно, довідковий характер і досить часто істотно відхиляються від фактичних цін, що сплачуються покупцем, внаслідок широкого застосування системи спеціальних знижок (discount). Зустрічаються і російськомовні варіанти терміна – утримання з ціни і дисконт.
Розмір знижок залежить від характеру угоди, умов постачання і платежу, взаємин з покупцями і від кон'юнктури ринку в момент укладання угоди. В даний час у практиці міжнародної торгівлі використовуються близько 20 різних видів знижок. Зупинимось на стислій характеристиці окремих цінових коректувань – надбавок, знижок і заліків.
Надбавка до ціни – ціна, встановлювана в залежності від особливих вимог покупця, зокрема, при виконанні спеціального, індивідуального замовлення, за підвищену якість товару, надання додаткових сервісних послуг, розстрочку платежу і т.д.
Знижка за платіж готівкою – зменшення ціни для покупців, що оперативно сплачують рахунки готівкою. Покупець, що розрахувався протягом 10 днів, одержує, наприклад, двох-, трьохвідсоткове зниження від суми платежу. Ця знижка може застосовуватися і частково, наприклад, тільки для відсотка від усієї суми, отриманої в межах 30 днів. При більш великому обсязі постачання чи більш дорогому устаткуванні даний вид знижки може відчутно активізувати місцевого контрагента, зацікавленого в оперативній прокрутці товару й одержанні свого чималого прибутку.
Подібні знижки широко застосовуються для поліпшення стану ліквідності постачальника/продавця, ритмічності його грошових надходжень і скорочення витрат, в зв'язку зі стягненням дебіторської заборгованості.
Пільгова ціна – ціна, встановлювана на зниженому рівні з метою стимулювання збуту визначених видів продукції на окремих товарних ринках або ринкових сегментах (для окремих груп споживачів).
Знижка за обсяг – в певних розмірах зменшення ціни для покупців, що закуповують великі кількості аналогічного товару. Зазвичай знижка встановлюється у відсотках до загальної вартості або одиничної ціни встановленого обсягу постачання, наприклад, 10% знижки при замовленні понад 1000 штук. Крім того, знижка може бути віднесена до одиничного постачання або обсягу замовлення за визначений період.
Знижки за кількість повинні пропонуватися всім покупцям, але в цьому випадку постачальник/продавець повинен відстежувати, щоб сума знижок не перевищувала його суми економії по витратах, в зв'язку зі збільшенням обсягів реалізованого товару. Ця економія може утворюватися за рахунок скорочення витрат із продажу (торговій обробці), складуванню, підтримці товарного запасу і транспортуванню товару. Знижки такого роду слугують також для споживача стимулом для здійснення закупівлі в одного продавця.
Загальна (проста) знижка надається з прейскурантної чи з довідкової ціни і, зазвичай, складає 20÷30%, а в деяких випадках – до 40%. Такі знижки широко практикуються при підписанні угод на машини й устаткування, зокрема, на стандартні види обладнання. Знижки з довідкової ціни також використовуються при постачанні промислової сировини і складають, в середньому, 2÷5%. До простої знижки можна віднести знижку, надану при купівлі товару за готівку – „сконто” (cash discount). Вона надається продавцям у тих випадках, коли довідкова ціна передбачає короткостроковий кредит, а покупець згоден сплатити готівкою. Ця знижка, зазвичай, складає 2÷3% довідкової ціни або відповідає розміру позичкового відсотка на фінансовому ринку.
Знижка за оборот, бонусна знижка надається постійним покупцям на підставі спеціального доручення. У контракті, в цьому випадку, встановлюється шкала знижок (scale of discount), в залежності від досягнутого обороту протягом визначеного терміну (зазвичай, одного року), а також порядок виплати сум на основі цих знижок. За деякими видами устаткування бонусні знижки досягають 15÷30% обороту, а по сировинних і сільськогосподарських товарах вони, як правило, обчислюються декількома відсотками. Прогресивна знижка (progressive discount) – знижка за кількість чи серійність надається покупцю за умови купівлі ним заздалегідь визначеної або більшої кількості товару. Серійні замовлення становлять інтерес для виробників, тому що при виготовленні однотипного товару знижуються витрати виробництва.
Дилерські знижки надаються виробниками своїм постійним представникам або посередникам зі збуту, у тому числі, і закордонним. Ці знижки широко застосовуються при продажі автомобілів, тракторів і деяких видів стандартного устаткування. Дилерські знижки на автомобілі коливаються в залежності від марки машини та складають, в середньому, 15÷20% роздрібної ціни.
Сезонні знижки надаються споживачу за покупку товару чи послуги поза періодом активного сезону. Сезонні знижки дозволяють продавцю підтримувати більш стабільний рівень виробництва протягом усього року.
Так, для заохочення завчасних замовлень виробники лиж пропонують роздрібним торговцям сезонні знижки навесні і влітку. Авіаційні і готельні компанії пропонують сезонні знижки своїм пасажирам і клієнтам у період тривалого спаду. Порядок надання знижок приблизно однаковий, варіюється лише розмір знижок. Наприклад, на сільськогосподарські добрива вони складають близько 15%.
Знижки за якість. На жаль, досить часто виробники не виявляють достатньої гнучкості при задоволенні вимог і пропозицій ринку у відношенні розфасовки, упакування, маркування, техніко-експлуатаційних характеристик окремих вузлів, деталей і т.д. Це негативно позначається як на обсязі продажу, так і на ціні.
Колись встановлену низьку ціну змінити важко, особливо в уяві кінцевих споживачів. Простий маркетинговий прийом полягає в наданні знижки за завершальні роботи з пристосування товару до вимог ринку. На практиці це досить розповсюджений випадок промислового кооперування. Важливо розуміти, що з наданням такої знижки постачальник домагається тільки тимчасового результату (більш низька експортна нетто), але закріплює позиції для її реального підвищення після рішення своїх виробничих проблем.
Знижки за повернення раніше купленого товару в даного підприємства (у розмірі 25÷30% договірної ціни) надаються покупцю при поверненні ним раніше купленого в даного підприємства товару застарілої моделі. Такі знижки застосовуються при продажі автомобілів, електроустаткування, рухливого складу, стандартного промислового устаткування і т.п.
Знижки при продажі раніше вживаного устаткування. В різних країнах маються можливості вигідно придбати машини, механізми й інше устаткування, що були у використанні. Якщо до того ж і обслуговування організоване на достатньому рівні, то таке придбання – розумна альтернатива купівлі нового обладнання. На не новому обладнанні можна довго працювати, при цьому експлуатаційні витрати невеликі. Ціни старого устаткування складають іноді до 50% і більш від первісної ціни товару.
Сервісні знижки. Значна частина промислової продукції має потребу в технічному обслуговуванні в період експлуатації. На жаль, багато виробників недооцінюють значимість цього фактора в боротьбі за ринки. Створенню і підтримці ефективної сервісної мережі, що вимагає значних інвестицій і зусиль, віддають перевагу наданням сервісної знижки. Цей підхід до рішення проблеми був би прийнятним, якби малася можливість контролю за здійсненням реципієнтом додаткових функцій і спосіб оцінки ефективності такої знижки. Найчастіше надання сервісної знижки свідчить, скоріше, про зневагу виробника відносно своїх власних господарських інтересів.
Заліки. Під заліками розуміють інші види знижок із договірної ціни. Наприклад, товарообмінний залік – це зменшення ціни нового товару за умови повернення старого. Товарообмінний залік найбільш часто застосовується при продажі автомобілів і деяких товарів тривалого користування. Під заліками на стимулювання збуту розуміють виплати чи знижки з ціни для винагороди дилерів за участь у програмах реклами і підтримки збуту.