- •Передмова
- •Блок модулів I. Основи виробництва і функціонування підприємства
- •I.1. Підприємство як господарський суб'єкт ринку
- •1.1.1. Ринок і його різновиди
- •1.1.2. Господарські суб'єкти ринкової економіки і їхня взаємодія
- •1.1.3. Характеристика підприємства
- •1.1.4. Класифікація підприємств за організаційно-правовими формами діяльності, галузевою приналежністю і розмірами
- •1.1.5. Холдингові компанії і фінансово-промислові групи
- •1.1.6. Виробнича діяльність підприємства
- •1.1.7. Загальні умови нормального функціонування підприємства
- •1.1.8. Створення і припинення діяльності підприємства
- •1.1.8.1. Принципи створення підприємства
- •1.1.8.2. Припинення діяльності підприємства
- •Питання для самоконтролю.
- •I.2. Підприємство і зовнішнє середовище
- •1.2.1. Підприємство і держава
- •1.2.2. Фінансове забезпечення діяльності підприємства
- •1.2.3. Податкова система України. Задачі й основні функції податкових органів
- •1.2.4. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
- •1.2.5. Загальні положення безпечної діяльності підприємства
- •Питання для самоконтролю
- •I.3. Товарна політика підприємства
- •1.3.1. Життєвий цикл товару
- •1.3.2. Вивчення конкурентних можливостей підприємства
- •1.3.3. Вибір конкурентної стратегії
- •1.3.4. Оцінка ринку збуту
- •1.3.5. Вплив попиту на формування цін
- •1.3.5.1. Аналіз впливу еластичності попиту на динаміку цін
- •1.3.5.2. Облік взаємовпливу цінової політики конкурентів
- •1.3.5.3. Динаміка доходів споживачів і зміна цін
- •1.3.5.4. Контроль динаміки цін
- •Питання для самоконтролю
- •I.4. Організаційно-управлінські структури підприємства й основи планування його діяльністю
- •1.4.1. Організаційна структура
- •1.4.2. Форма організації виробництва
- •1.4.3. Типи організації виробництва
- •1.4.4. Функції і структура управління
- •1.4.4.1. Організаційний підхід при створенні системи управління
- •1.4.5. Вибір місця розташування підприємства
- •1.4.6. Генеральний план підприємства
- •1.4.7. Планування діяльності підприємства
- •1.4.7.1. Стратегічний план
- •1.4.7.2. Поточне планування діяльності підприємства
- •1.4.7.3. Бізнес-планування в діяльності підприємства
- •Питання для самоконтролю
- •Література до блоку I
- •Блок модулів II. Ресурси підприємства і показники їхнього використання іі.1. Активи (майно) і капітал підприємства
- •2.1.1. Активи підприємства
- •2.1.2. Капітал підприємства
- •2.1.3. Основні засоби підприємства
- •2.1.3.1. Класифікаційні групи і їхня характеристика
- •2.1.3.2. Первісна вартість і переоцінка основних засобів
- •2.1.3.3. Амортизація основних засобів
- •2.1.3.4. Амортизаційна політика
- •Після перетворень одержимо:
- •2.1.3.5. Аналіз наявності, стану і руху основних засобів
- •При розрахунку по формулі середньої хронологічний õ
- •2.1.4. Виробнича потужність підприємства
- •2.1.5. Нематеріальні активи
- •2.1.6. Оборотні активи (оборотний капітал)
- •2.1.6.1. Характеристика оборотного капіталу і джерела його утворення
- •2.1.6.2. Визначення потреби в оборотних коштах
- •2.1.6.3. Ефективність використання оборотних коштів
- •Питання для самоконтролю
- •II.2. Кадри підприємства
- •2.2.1. Персонал підприємства і його характеристика
- •2.2.2. Планування чисельності персоналу
- •2.2.3. Нормування праці
- •2.2.4. Продуктивність праці
- •Питання для самоконтролю
- •II.3. Оплата праці працівників підприємства
- •2.3.1. Загальні положення
- •2.3.2. Склад витрат на оплату праці
- •2.3.3. Тарифна система
- •2.3.4. Форми і системи оплати праці
- •Відрядну оплату праці не рекомендується застосовувати в тому випадку, якщо її застосування веде до:
- •2.3.5. Безтарифна система оплати праці
- •Загальна сума балів, зароблена всіма працівниками підрозділу:
- •Алгоритм розрахунку фактичної заробітної плати персоналу цеху
- •2.3.6. Участь у прибутках підприємства
- •2.3.7. Виплата дивідендів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до блоку II
- •Блок модулів III. Економіко-фінансові параметри діяльності підприємства
- •III.1. Витрати виробництва і реалізації продукції
- •3.1.1. Склад і класифікація витрат підприємства
- •3.1.2. Групування витрат за економічними елементами
- •3.1.3. Групування витрат за статтями калькуляції
- •3.1.4. Витрати і ціна продукції підприємства
- •3.1.5. Аналіз витрат і ціни в короткостроковому періоді
- •3.1.6. Види цін і їхнє регулювання
- •3.1.7. Ціни при оптових продажах
- •3.1.8 Контрактні і модифіковані ціни
- •3.1.9. Надбавки і знижки до цін
- •Питання для самоконтролю
- •III.2. Фінансові результати й оцінка фінансового стану підприємства
- •3.2.1. Фінансова звітність і її склад
- •3.2.2. Структура і зміст балансу
- •3.2.3. Структура і зміст звіту про фінансові результати
- •Звіт про фінансові результати
- •I. Фінансові результати
- •II. Елементи операційних витрат
- •III. Розрахунки показників прибутку акцій
- •3.2.4. Розподіл прибутку на підприємствах різних організаційних форм
- •3.2.5. Структура і зміст звіту про рух коштів
- •Звіт про рух коштів
- •3.2.6. Структура і зміст звіту про власний капітал
- •Звіт про власний капітал
- •3.2.7. Оцінка фінансового стану і фінансової стійкості підприємства
- •3.2.8. Показники рентабельності і ділової активності підприємства
- •3.2.9. Ефект фінансового важеля
- •Питання для самоконтролю
- •III.3. Інвестиційна діяльність підприємства
- •3.3.1. Поняття, форми та склад інвестицій
- •3.3.2. Джерела інвестицій. Інвестиційний проект
- •3.3.3. Інвестиції та час. Фінансові розрахунки
- •3.3.3.1. Нарахування складних відсотків
- •3.3.3.2. Дисконтування
- •3.3.3.3. Сума дисконтування
- •3.3.5. Врахування інфляції
- •3.3.4. Методи оцінки інвестиційних проектів
- •3.3.4.1. Метод розрахунку чистого дисконтованого доходу (чистого приведеного ефекту)
- •3.3.4.2. Метод розрахунку індексу рентабельності інвестиції (індекс прибутковості)
- •3.3.4.3. Метод розрахунку рентабельності інвестицій (внутрішня норма прибутковості)
- •3.3.4.4. Метод визначення терміну окупності інвестицій
- •3.3.4.5. Методика розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій
- •3.3.4.6. Приклад використання охарактеризованих методів
- •3.3.5. Лізинг
- •3.3.6. Економічний вибір варіантів купівлі нового елемента техніки чи ремонту старого елемента
- •Питання для самоконтролю
- •III.4. Оцінка вартості майна підприємства як цілісного комплексу
- •3.4.1. Майно підприємства як об'єкт фінансової оцінки
- •3.4.2. Методичні принципи визначення ринкової вартості
- •Принципи, засновані на уявленнях про мк власника майна
- •Принципи, пов'язані з ринковим середовищем
- •Принципи, пов'язані з експлуатацією майна
- •3.4.3. Оцінка вартості підприємства в цілому
- •Питання для самоконтролю
- •Яким чином здійснюється оцінка вартості підприємства?
- •Що являє собою майновий комплекс підприємства?
- •Література до блоку III
Питання для самоконтролю
Яка роль держави у встановленні основних „правил” функціонування підприємства?
Основна задача екологічного законодавства.
Основні джерела фінансових ресурсів підприємства.
Розкрийте суть дворівневої банківської системи України.
Які форми можуть приймати кредитні відносини?
Що розуміється під терміном кредитоспроможність підприємства?
Прості і складні процентні ставки банків.
Які джерела фінансових ресурсів крім банків Ви знаєте?
Як класифікуються податки?
Як систематизована ставка податку?
Охарактеризуйте способи стягування податку.
Головні задачі податкових органів.
Основні напрямки зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
Основні етапи зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
Основні задачі митної системи держави.
Яким чином забезпечується безпека комерційної діяльності підприємства.
I.3. Товарна політика підприємства
1.3.1. Життєвий цикл товару
Для зручності викладу припустимо, що розглянутий товар є предметом тривалого користування – автомобілем, телевізором і т.п. Появі такого товару на ринку передують, як правило, великі науково-дослідні розробки (НДР).
Згідно даним вітчизняних і закордонних економістів випливає, що в аерокосмічній промисловості, електротехніці і приладобудуванні витрати на дослідження і розробку істотно перевищують інвестиції в основні виробничі фонди (1,5–2,5 рази).
Інша справа – такі традиційні галузі, як чорна металургія і целюлозно-паперова промисловість, тут вкладення в науку складають лише близько 10% від вкладень в основні фонди.
Розглянуте співвідношення є своєрідним вододілом між високотехнологічними і звичайними галузями, підкреслюючи одночасно важливість НДР для успішної організації справи. Проведення досліджень і розробок можна розглядати як нульову стадію життєвого циклу товару, що виникає в момент появи ідеї продукту. Це, свого роду, – передвиробничий етап (рис. 1.3.1).
А Б
t0 t1 t2 t3 t4 t5 t6 t7 t8
НДР НДР Впровад- Ріст
ження обсягу
виробу виробу
Б Б
Передвиробнича
стадія виробу Б
Передвиробничий Впровад- Ріст обсягу Зрілість Спад обсягу
етап виробу А ження виробу А виробу А виробу А
виробу А
Рис.1.3.1-Криві життєвого циклу виробів А і Б
Перша фаза – початковий ріст – починається з моменту появи нового продукту на ринку. Зазвичай вона завершує тривалий цикл досліджень і розробок. На першій фазі вироблений товар у силу високих витрат виявляється доступним лише для вузького кола споживачів і тому є як би елітарним.
На самому початку фази ріст продажу товару йде повільно, а прибутки або незначні, або взагалі відсутні, що пов'язано з великими витратами в цей час на зміцнення і подальший розвиток виробництва. У той же час прибутковість останнього в цій фазі, зазвичай, стійко росте в зв'язку з розширенням ринку, а також завдяки зниженню витрат на основі вдосконалення технології, росту продуктивності праці і прояву ефекту масштабу. Для першої фази характерний швидкий ріст числа компаній, що виникають у новому бізнесі, що стимулюється високою прибутковістю нової справи.
У наукомістких галузях виробництво товару починається одним виробником, що процвітав, (як правило, гігантом). Наприклад, у світі синтетичних волокон (нейлон) довгі роки панувала компанія „Дюпон”. Лідерство в електростатичному копіюванні документів зберігає за собою компанія „Ксерокс”. Широкою популярністю користується підприємство „Поляроїд” – вона нині практично повний монополіст у виробництві фотоапаратів з моментальним одержанням фотографій.
Друга фаза (стадія) – стрімке зростання – починається в той момент, коли зниження витрат виробництва робить товар доступним для масового споживача, завдяки чому з елітарного він перетворюється в масовий. Зазвичай до кінця цієї фази прибуток досягає максимуму.
На другій фазі справу ведуть компанії, що вистояли в конкурентній боротьбі. Прибутки компаній зберігаються високими.
Третя фаза (стадія) – зрілість – характеризується істотним зниженням швидкості продажів у зв'язку з тим, що первинне насичення ринку вже відбулося. До її середини обсяги продажу досягнуть максимуму, а прибутки вже знижуються. На цій фазі ріст обсягів продажу підтримується залишками первинного попиту. Останній імпульс цій фазі додають перші покупки товару на заміну. Як правило, на цій фазі з'являються продукти-замінники, для яких, відповідно, починається перша фаза (виріб Б на графіку).
Четверта фаза – старіння (відхід з ринку) – для товарів особистого споживання характеризується обсягами продажу тільки на заміну товарів, що відпрацювали свій термін. Зникнення первинного попиту (наприклад, автомобілі, нехай не самих останніх моделей, є вже в усіх, хто може їх купити) неминуче приводить до скорочення обсягів продажу. Більш того, процес падіння продажів підсилюється впливом товарів-замінників.
Одним з показників, що використовуються при формуванні торгівельної політики промислового підприємства, є вікова характеристика, тобто середній вік виробів, зважених по частки вартості кожного виробу відповідного віку, тобто
,
де Тi – відповідна вікова і-а група виробів;
аi – частка і-ї вікової групи виробів у загальній вартості валової продукції;
k – кількість вікових груп.
Віддача, розрахована з урахуванням середнього віку, – фактор не постійний, а залежить як від величини, так і від стабільності інвестицій.
Для кожного промислового підприємства визначений середній вік виробу Тср, що забезпечує відповідні умови господарської діяльності і нормативну величину чистого доходу, різний.
Тим часом, зі збільшення середнього віку виробу (Тср + Т) чистий доход буде скорочуватися, а зі зменшенням (Тср- Т) – рости. Така закономірність дозволяє планувати інвестиції по роках і рекомендувати у визначений період зняття з виробництва деяких вікових груп виробів.
Процес заміщення одного товару іншим ілюструє історія усунення з ринку радіальними шинами шин іншої конструкції. Активне ствердження шин радіальної конструкції на ринку почалося з великого замовлення (1980 р.), виданого компанією „Лінкольн контінентал” (США) підприємству „Мішлен” (Франція) на постачання радіальних шин. Цей приклад цікавий ілюстрацією того, як невідома в США компанія з'являється на американському ринку з європейською продукцією і домагається там успіху. Треба відзначити, що і друга велика розробка нових шин ЛІТ є європейською і належить «ЛІТ кунштофф технолоджі» (Кітзее, Австралія). Ця компанія створила шини не з гуми, а з пластмаси, що відливаються під тиском у прес-формі. Перші шини (15 тис.) з'явилися в 1984 р. Цікаво те, що нові шини споконвічно коштували дорожче замінних, однак з урахуванням терміну служби виявилися більш дешевшими. Це говорить про можливість комерційно успішного заміщення дешевої продукції більш дорогою.
Ґрунтуючись на розглянутому вище, сформулюємо кілька положень, корисних для аналізу життєвих циклів товарів.
Досить розповсюдженими способами кількісної оцінки рівня розвитку ринку товарів є:
для споживчих товарів – розрахунок на душу населення. Для окремих товарів, наприклад меблів, може застосовуватися своє нормування по житлу, що вводиться, оскільки покупка меблів найчастіше зв'язані зі зміною житла;
для сировини і матеріалів, а також палива – у розрахунку на валовий національний продукт (ВНП) у незмінних цінах. Замість нього за базу можна взяти будь-який показник зі стійкою динамікою, наприклад споживання електроенергії. Гірший варіант – нормування на душу населення;
для інвестиційних товарів кращий варіант – обсяг нагромадження в незмінних цінах, гірше – динаміка валового внутрішнього продукту (ВВП), оскільки вона значно слабкіше відбиває фази економічного циклу.
Найкращі умови для бізнесу існують тоді, коли товар знаходиться на першій чи другій фазі життєвого циклу. Треба мати занадто велику сміливість для початку справи на третій фазі, і тільки повним розпачем можна пояснити вкладення коштів в організацію виробництва товару, що знаходиться на четвертій стадії його життєвого циклу.
Сказане вище відноситься до загальних закономірностей, а не до окремих локальних ринків, де конкретна картина може істотно відрізнятися від загальної. Крім того, має відношення до тенденцій, обумовлених довгостроковими факторами економічного росту. Однак, в кожен момент часу виробництво (і продаж) є під впливом ще і короткострокових, кон'юнктурних факторів. В зв'язку з цим для правильної оцінки ситуації явищ, що спостерігаються, треба абстрагуватись від дії короткострокових факторів і на їх основі виявити загальну тенденцію, тренд.