- •Передмова
- •Блок модулів I. Основи виробництва і функціонування підприємства
- •I.1. Підприємство як господарський суб'єкт ринку
- •1.1.1. Ринок і його різновиди
- •1.1.2. Господарські суб'єкти ринкової економіки і їхня взаємодія
- •1.1.3. Характеристика підприємства
- •1.1.4. Класифікація підприємств за організаційно-правовими формами діяльності, галузевою приналежністю і розмірами
- •1.1.5. Холдингові компанії і фінансово-промислові групи
- •1.1.6. Виробнича діяльність підприємства
- •1.1.7. Загальні умови нормального функціонування підприємства
- •1.1.8. Створення і припинення діяльності підприємства
- •1.1.8.1. Принципи створення підприємства
- •1.1.8.2. Припинення діяльності підприємства
- •Питання для самоконтролю.
- •I.2. Підприємство і зовнішнє середовище
- •1.2.1. Підприємство і держава
- •1.2.2. Фінансове забезпечення діяльності підприємства
- •1.2.3. Податкова система України. Задачі й основні функції податкових органів
- •1.2.4. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
- •1.2.5. Загальні положення безпечної діяльності підприємства
- •Питання для самоконтролю
- •I.3. Товарна політика підприємства
- •1.3.1. Життєвий цикл товару
- •1.3.2. Вивчення конкурентних можливостей підприємства
- •1.3.3. Вибір конкурентної стратегії
- •1.3.4. Оцінка ринку збуту
- •1.3.5. Вплив попиту на формування цін
- •1.3.5.1. Аналіз впливу еластичності попиту на динаміку цін
- •1.3.5.2. Облік взаємовпливу цінової політики конкурентів
- •1.3.5.3. Динаміка доходів споживачів і зміна цін
- •1.3.5.4. Контроль динаміки цін
- •Питання для самоконтролю
- •I.4. Організаційно-управлінські структури підприємства й основи планування його діяльністю
- •1.4.1. Організаційна структура
- •1.4.2. Форма організації виробництва
- •1.4.3. Типи організації виробництва
- •1.4.4. Функції і структура управління
- •1.4.4.1. Організаційний підхід при створенні системи управління
- •1.4.5. Вибір місця розташування підприємства
- •1.4.6. Генеральний план підприємства
- •1.4.7. Планування діяльності підприємства
- •1.4.7.1. Стратегічний план
- •1.4.7.2. Поточне планування діяльності підприємства
- •1.4.7.3. Бізнес-планування в діяльності підприємства
- •Питання для самоконтролю
- •Література до блоку I
- •Блок модулів II. Ресурси підприємства і показники їхнього використання іі.1. Активи (майно) і капітал підприємства
- •2.1.1. Активи підприємства
- •2.1.2. Капітал підприємства
- •2.1.3. Основні засоби підприємства
- •2.1.3.1. Класифікаційні групи і їхня характеристика
- •2.1.3.2. Первісна вартість і переоцінка основних засобів
- •2.1.3.3. Амортизація основних засобів
- •2.1.3.4. Амортизаційна політика
- •Після перетворень одержимо:
- •2.1.3.5. Аналіз наявності, стану і руху основних засобів
- •При розрахунку по формулі середньої хронологічний õ
- •2.1.4. Виробнича потужність підприємства
- •2.1.5. Нематеріальні активи
- •2.1.6. Оборотні активи (оборотний капітал)
- •2.1.6.1. Характеристика оборотного капіталу і джерела його утворення
- •2.1.6.2. Визначення потреби в оборотних коштах
- •2.1.6.3. Ефективність використання оборотних коштів
- •Питання для самоконтролю
- •II.2. Кадри підприємства
- •2.2.1. Персонал підприємства і його характеристика
- •2.2.2. Планування чисельності персоналу
- •2.2.3. Нормування праці
- •2.2.4. Продуктивність праці
- •Питання для самоконтролю
- •II.3. Оплата праці працівників підприємства
- •2.3.1. Загальні положення
- •2.3.2. Склад витрат на оплату праці
- •2.3.3. Тарифна система
- •2.3.4. Форми і системи оплати праці
- •Відрядну оплату праці не рекомендується застосовувати в тому випадку, якщо її застосування веде до:
- •2.3.5. Безтарифна система оплати праці
- •Загальна сума балів, зароблена всіма працівниками підрозділу:
- •Алгоритм розрахунку фактичної заробітної плати персоналу цеху
- •2.3.6. Участь у прибутках підприємства
- •2.3.7. Виплата дивідендів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до блоку II
- •Блок модулів III. Економіко-фінансові параметри діяльності підприємства
- •III.1. Витрати виробництва і реалізації продукції
- •3.1.1. Склад і класифікація витрат підприємства
- •3.1.2. Групування витрат за економічними елементами
- •3.1.3. Групування витрат за статтями калькуляції
- •3.1.4. Витрати і ціна продукції підприємства
- •3.1.5. Аналіз витрат і ціни в короткостроковому періоді
- •3.1.6. Види цін і їхнє регулювання
- •3.1.7. Ціни при оптових продажах
- •3.1.8 Контрактні і модифіковані ціни
- •3.1.9. Надбавки і знижки до цін
- •Питання для самоконтролю
- •III.2. Фінансові результати й оцінка фінансового стану підприємства
- •3.2.1. Фінансова звітність і її склад
- •3.2.2. Структура і зміст балансу
- •3.2.3. Структура і зміст звіту про фінансові результати
- •Звіт про фінансові результати
- •I. Фінансові результати
- •II. Елементи операційних витрат
- •III. Розрахунки показників прибутку акцій
- •3.2.4. Розподіл прибутку на підприємствах різних організаційних форм
- •3.2.5. Структура і зміст звіту про рух коштів
- •Звіт про рух коштів
- •3.2.6. Структура і зміст звіту про власний капітал
- •Звіт про власний капітал
- •3.2.7. Оцінка фінансового стану і фінансової стійкості підприємства
- •3.2.8. Показники рентабельності і ділової активності підприємства
- •3.2.9. Ефект фінансового важеля
- •Питання для самоконтролю
- •III.3. Інвестиційна діяльність підприємства
- •3.3.1. Поняття, форми та склад інвестицій
- •3.3.2. Джерела інвестицій. Інвестиційний проект
- •3.3.3. Інвестиції та час. Фінансові розрахунки
- •3.3.3.1. Нарахування складних відсотків
- •3.3.3.2. Дисконтування
- •3.3.3.3. Сума дисконтування
- •3.3.5. Врахування інфляції
- •3.3.4. Методи оцінки інвестиційних проектів
- •3.3.4.1. Метод розрахунку чистого дисконтованого доходу (чистого приведеного ефекту)
- •3.3.4.2. Метод розрахунку індексу рентабельності інвестиції (індекс прибутковості)
- •3.3.4.3. Метод розрахунку рентабельності інвестицій (внутрішня норма прибутковості)
- •3.3.4.4. Метод визначення терміну окупності інвестицій
- •3.3.4.5. Методика розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій
- •3.3.4.6. Приклад використання охарактеризованих методів
- •3.3.5. Лізинг
- •3.3.6. Економічний вибір варіантів купівлі нового елемента техніки чи ремонту старого елемента
- •Питання для самоконтролю
- •III.4. Оцінка вартості майна підприємства як цілісного комплексу
- •3.4.1. Майно підприємства як об'єкт фінансової оцінки
- •3.4.2. Методичні принципи визначення ринкової вартості
- •Принципи, засновані на уявленнях про мк власника майна
- •Принципи, пов'язані з ринковим середовищем
- •Принципи, пов'язані з експлуатацією майна
- •3.4.3. Оцінка вартості підприємства в цілому
- •Питання для самоконтролю
- •Яким чином здійснюється оцінка вартості підприємства?
- •Що являє собою майновий комплекс підприємства?
- •Література до блоку III
1.4.2. Форма організації виробництва
До форм організації виробництва в цілому відносяться концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування.
Концентрація являє собою процес зосередження виготовлення продукції на обмеженому числі підприємств і в їхніх виробничих підрозділах.
Рівень концентрації залежить, в першу чергу, від обсягу випуску продукції, величини одиничної потужності машин, агрегатів, апаратів, технологічних установок, кількості однотипного устаткування, розмірів і числа технологічно однорідних виробництв. Для виміру рівня концентрації використовуються показники обсягу продукції, чисельності працівників, а в окремих галузях – вартості основних фондів.
Під спеціалізацією розуміється зосередження на підприємстві й у його виробничих підрозділах випуску однорідної, однотипної продукції чи виконання окремих стадій технологічного процесу.
Розрізняють технологічну, предметну і змішану спеціалізацію.
При предметній спеціалізації основні цехи підприємства, їхні ділянки будуються за ознакою виготовлення кожним з них певного виробу або якої-небудь з його частин (вузла, агрегату) чи конкретної групи деталей.
Предметна спеціалізація переважно застосовується в механоскладальних і складальних цехах заводів крупносерійного і масового виробництва. Прикладом предметної спеціалізації на автомобільному заводі можуть служити цехи по виготовленню двигунів, шасі, коробок передач, кузовів: на верстатобудівному – цехи по виготовленню станин, шпинделів, валів, корпусних деталей; на взуттєвій фабриці – цехи рантового взуття і т.д.
Предметна спеціалізація має великі переваги. Вона спрощує й обмежує форми виробничого взаємозв'язку між цехами, скорочує шлях руху деталей, спрощує й робить дешевшим міжцеховий і цеховий транспорт, зменшує тривалість виробничого циклу, підвищує відповідальність працівників за якість робіт. Крім того, вона дозволяє розташувати устаткування за ходом технологічного процесу, застосувати високопродуктивні верстати, інструменти, штампи, пристосування. Усе це, в кінцевому рахунку, забезпечує збільшення випуску продукції, підвищення продуктивності праці і зниження собівартості виробів.
Технологічна спеціалізація визначає чітку технологічну відокремленість. Наприклад, наявність ливарного, ковальсько-штампувального, механічного, складального цехів. Цей тип спеціалізації спрощує керівництво цехом (чи ділянкою), дозволяє маневрувати розміщенням людей, полегшує перебудову виробництва. До числа недоліків відносяться: взаємозв'язки цехів, вагомі витрати часу на переналагодження устаткування, обмежена можливість застосування високопродуктивних спеціальних верстатів, інструментів, пристосувань. Усе це стримує ріст продуктивності праці і зниження собівартості продукції.
Змішана (предметно-технологічна) спеціалізація характеризується наявністю на тому самому машинобудівному заводі основних цехів, організованих і по предметному, і по технологічному принципах. Наприклад, на машинобудівних підприємствах масового виробництва заготівельні цехи (ливарні, ковальські, пресові), як правило, організуються за технологічним принципом, а механоскладальні – за предметним. Підприємства цього типу виробничої структури переважають у машинобудуванні, легкій промисловості (взуттєва, швейна, меблева) і деяких інших галузях. До числа переваг такої побудови виробництва відносяться: зменшення обсягів внутрішньоцехових перевезень, скорочення тривалості виробничого циклу виготовлення продукції, поліпшення умов праці, більш високий рівень завантаження устаткування, ріст продуктивності праці, зниження собівартості виробів.
У практиці діяльності підприємств найчастіше має місце сполучення усіх форм спеціалізації: заготівельні цехи і ділянки побудовані за технологічною ознакою, оброблювальні – подетально, складальні – попредметно.
Для виміру рівня спеціалізації підприємств і його підрозділів використовуються наступні показники: питома вага основної (профільної) продукції в загальному обсязі виробництва; кількість груп, видів, типів виробів, що випускаються підприємством; частка спеціалізованого устаткування в загальному його парку: число найменувань деталей, оброблюваних на одиниці устаткування; кількість операцій, виконуваних у розрахунку на одиницю устаткування, і ін.
Передумовами підвищення рівня спеціалізації є стандартизація, уніфікація і типізація процесів.
Стандартизація встановлює чітко визначені норми якості, форми і розміри деталей, вузлів, готової продукції. Вона створює передумови для обмеження номенклатури продукції, що випускається, і збільшення масштабів її виробництва.
Уніфікація передбачає можливість скорочення існуючого розмаїття в типах конструкцій, формах, розмірах деталей, заготівок, вузлів, застосовуваних матеріалів і вибір з них найбільш технологічно й економічно доцільних.
Типізація процесів виражається в обмеженні розмаїтості застосовуваних виробничих операцій, розробці типових процесів для груп технологічно однорідних деталей. Однак варто мати на увазі, що реалізація розглянутих передумов спеціалізації не повинна погіршувати споживчі властивості готової продукції, зменшувати попит на неї.
В умовах конкуренції в ряді випадків більш кращою для підприємства є диверсифікованість виробництва, яка має на увазі різноманітність сфер діяльності за рахунок розширення номенклатури продукції, що випускається. Спеціалізація на випуску обмеженого асортименту продукції, орієнтованого на задоволення чітко визначених потреб ринку, властива відносно невеликим за розмірами підприємствам.
Кооперування передбачає виробничі зв'язки підприємств, цехів, ділянок, що спільно беруть участь у виробництві продукції. У його основі лежать подетальна і технологічна форми спеціалізації.
Внутрішньозаводське кооперування являє собою передачу напівфабрикату одними цехами іншим, обслуговування основних підрозділів допоміжними. Воно сприяє більш повному завантаженню виробничих потужностей і ліквідації „вузьких місць”, забезпечує поліпшення результатів діяльності підприємств у цілому.
До основних показників, що характеризують рівень кооперування, відносяться: питома вага деталей і напівфабрикатів, отриманих по кооперованих постачаннях, у загальному обсязі виробленої продукції; кількість підприємств, що кооперуються з даним підприємством; питома вага деталей і напівфабрикатів, що поставляються на сторону, і ін.
Комбінування являє собою з'єднання в одному підприємстві виробництв, іноді з різних галузей, але тісно зв'язаних між собою. Комбінування може мати місце:
на базі сполучення послідовних стадій виготовлення продукції (текстильні, металургійні й інші комбінати);
на основі комплексного використання сировини (підприємства нафтопереробної, хімічної промисловості);
при виділенні на підприємстві підрозділів по переробці відходів (підприємства лісової, шкіряної й іншої галузей промисловості).
Показниками, що характеризують рівень комбінування, є: кількість і вартість продуктів, одержуваних з вихідної сировини, що переробляється на комбінаті; питома вага сировини і напівфабрикатів, що переробляються в наступний продукт на місці їхнього одержання (наприклад, чавуна в сталь, сталі в прокат); питома вага побічної продукції в загальному обсязі продукції комбінату й ін.