2.1.3.2. Первісна вартість і переоцінка основних засобів

Первісна вартість включає наступні витрати:

суми, що сплачуються постачальникам активів і підрядчикам за виконання монтажно-будівельних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державний збір і аналогічні платежі, здійснювані в зв'язку з придбанням (одержанням) прав на об'єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків, у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

витрати по страхуванню ризиків доставки основних засобів;

витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання з запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються в первісну вартість основних засобів, придбаних (створених) цілком чи частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудування, дообладнування, реконструкція й ін.), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, спочатку очікуваних від використання об'єктів. Первісна вартість основних засобів зменшується в зв'язку з чистою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, здійснювані для підтримки об'єкта в робочому стані й одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включається до складу витрат.

Підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У випадку переоцінки об'єкта основних засобів на ту ж дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первісна вартість і сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням, відповідно, первісній вартості і сум зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається розподілом справедливої вартості переоцінюваного об'єкта на його залишкову вартість.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки – до складу витрат.

2.1.3.3. Амортизація основних засобів

Основні засоби (крім землі) є об'єктом амортизації.

Амортизована вартість – первісна чи переоцінена вартість необоротних активів за винятком їхньої ліквідаційної вартості.

Вартість амортизованого об'єкта основних засобів не може перевищувати його первісну (переоцінену) вартість, – вона може бути менше чи дорівнювати їй.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання об'єкта, що встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудування, дообладнування і консервації.

Термін корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, на протязі якого необоротні активи будуть використовуватися чи підприємством з їх використанням буде виготовлений (виконаний) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

При визначенні терміну корисного використання об'єкта необхідно враховувати:

• очікувану потужність або продуктивність;

• очікуваний фізичний (умови й інтенсивність експлуатації) і моральний знос (в результаті технічного прогресу чи зміни попиту на продукцію, що виготовляється на конкретному об'єкті основних засобів).

До об'єктів, що випробують найбільший моральний знос (у зв'язку з чим збільшуються витрати на їхнє відновлення), застосовуються прискорені методи амортизації. Наприклад, персональні комп'ютери, верстати з числовим програмним управлінням і т.п.

У випадку зміни очікуваних економічних вигод від використання об'єкта основних засобів, термін корисного використання його переглядається.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку рекомендоване нарахування амортизації основних засобів за наступними методами:

1) прямолінійному, за яким річна сума амортизації визначається розподілом амортизованої вартості на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

, грн.

де S_п – первісна вартість основних засобів, грн.;

Л – ліквідаційна вартість основних засобів, грн.;

Т_п – корисний термін служби, років;

Н_п = 1/ Т_п – норма амортизаційних відрахувань.

При використанні цього методу вартість об'єкта основних засобів списується рівними частками протягом усього періоду його експлуатації. Це найбільш розповсюджений метод нарахування амортизації основних засобів підприємств і організацій.

Перевагами прямолінійного методу є, насамперед, простота розрахунку амортизації, а також можливість рівномірного розподілу амортизації в кожному звітному періоді, що зручно для аналітичного обліку виготовленої і реалізованої продукції.

Прямолінійний метод зручно використовувати для нарахування амортизації на такі об'єкти основних засобів, як нерухомість.

Недоліки даного методу полягають у тому, що при його застосуванні не враховується моральний знос об'єкта, а також необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки експлуатації основних засобів у порівнянні з першими.

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року (чи первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) і річної норми амортизації.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею і значенням кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від розподілу ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Поточне значення норми амортизаційних відрахувань має такий вигляд:

Річна сума амортизаційних відрахувань і-того року визначається:

, грн.

де Л – ліквідаційна вартість, грн.;

ti – поточне значення року, для якого визначається норма (ti = 1,2,3..., Тn)

Метод зменшення залишкової вартості ґрунтується на тім, що новий об'єкт основних засобів дає велику віддачу на початку терміну експлуатації і тому економічно обґрунтоване нарахування більшої суми амортизації в першому році використання об'єкта і поступове її зменшення надалі. Цей метод варто використовувати у випадку, коли передбачається потреба в наявності ліквідаційної вартості;

3) прискореного зменшення залишкової вартості (регресивний), за яким річну суму амортизаційних відрахувань і-того року буде визначено:

, грн.

4. кумулятивному, за яким річна сума амортизації визначається таким чином:

Кумулятивний метод амортизації, методи зменшення залишкової вартості і прискореного зменшення залишкової вартості є методами прискореної амортизації основних засобів і найбільш привабливими для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об'єктів (коли вони практично нові) накопичується максимальна сума коштів на придбання нових об'єктів за допомогою амортизації, що відноситься на собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт, послуг.

5. виробничому, за яким річна сума амортизації визначається:

, грн.

де Q_год – річний обсяг продукції, од.;

Q_cумм – сумарний обсяг продукції за корисний термін служби, од.

Виробничий метод нарахування амортизації доцільно застосовувати у випадку, якщо обсяги виконання робіт (виготовлення продукції і надання послуг) можуть бути визначені досить точно. Наприклад: на підприємствах автомобільного транспорту, у гірничодобувних галузях і т.п.

У гірничодобувних галузях при амортизації витрат, пов’язаних з видобутком корисних копалин, загальний розрахунковий обсяг продукції (видобутку корисних копалин на визначеному родовищі) у натуральних величинах Q(з) визначається за формулою:

,

де З_г – геологічні запаси корисних копалин, затверджені Державною комісією України по запасах копалин (ДКЗ України);

u – коефіцієнт втрати копалин у процесі видобутку;

р – коефіцієнт видобутку некондиційних руд і порожніх порід (для нафти і газу цей коефіцієнт дорівнює нулю).

Коефіцієнти «u» і «р» визначаються для кожного родовища і повинні бути науково обґрунтованими. Наукове обґрунтування коефіцієнтів проводиться в проекті на розробку родовища чи при затвердженні ДКЗ України.

Загальний розрахунковий обсяг видобутку корисних копалин дорівнює фактично промисловим (для нафти і газу – початковим видобувним) запасам родовища, обґрунтованим у проекті на його розробку чи при затвердженні запасів ДКЗ України.

Якщо об'єкт основних засобів і інших необоротних матеріальних активів знаходиться в оперативній оренді, то в орендаря він враховується на забалансовому рахунку. Амортизація нараховується по такому об'єкту орендодавцем.

Амортизація об'єкта фінансової оренди нараховується орендарем протягом періоду очікуваного використання активу.

Періодом очікуваного використання об'єкта фінансової оренди є термін корисного користування (якщо угодою передбачено перехід права власності на актив до орендаря) чи більш короткий із двох періодів – термін оренди або термін корисного використання об'єкта фінансової оренди (якщо перехід права власності на об'єкт фінансової оренди після закінчення терміну оренди не передбачено).

Метод амортизації вибирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання.

У випадку зміни передбаченого способу одержання економічних вигод від використання об'єкта метод амортизації переглядається.

Нарахування амортизації проводиться щомісяця незалежно від фінансових результатів підприємства.

Нарахування амортизації починається з місяця, що починається за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з місяця вибуття об'єкта основних засобів.

Підприємства можуть також застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством (податкові методи).

Згідно Закону України „Про внесення змін в Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 01.01.2003 р. №349-15 передбачено істотні зміни до порядку нарахування амортизації. Таким чином збільшені норми амортизації в існуючих групах і створена нова група об’єктів (група 4), котра включає електронно-обчислювальні машини та інші об’єкти. Наслідки цих змін наведені в таблиці 2.1.1.

Крім того, амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися в першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його амортизованої вартості, і інші 50 відсотків амортизованої вартості – в місяці їхнього вилучення з активів (списання з балансу) в результаті невідповідності критеріям визнання активом чи у першому місяці використання об'єкта на 100 відсотків його вартості.

Таблиця 2.1.1

Норми амортизації основних засобів згідно до законодавства

Групи основних засобів	Норми амортизації
	квартальні		річні
	до 01.01.2004 р.	після 01.01.2004 р.	до 01.01.2004 р.	після 01.01.2004 р.
Група 1 – будинки, споруджен­ня, структурні компоненти, пере­­даючі пристрої, в тому чис­лі житлові будинки та їх частки	1,25	2	5	8
Група 2 – автомобільний транс­порт і вузли до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні пристрої й інструменти	6,25	10	25	40
Група 3 – інші основні засоби, що не ввійшли до груп 1, 2 та 4	3,75	6	15	24
Група 4 – ЕОМ, нові машини для обробки інформації, телефони, мікрофони та рації	6,25	15	25	60