Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Книга Солодовника.ukr.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
15.11.2019
Размер:
2.78 Mб
Скачать

2.1.4. Виробнича потужність підприємства

Під виробничою потужністю підприємства розуміють здатність наявних у неї засобів праці (машин, устаткування, агрегатів, установок, виробничих площ) до максимально можливого випуску продукції, видобутку чи переробки сировини в рік (добу, зміну). У загальному вигляді виробничу потужність можна визначити як максимально можливий випуск продукції у відповідну одиницю часу за умови ефективного використання устаткування і площ.

Виробнича потужність підприємства, цеху, ділянки розраховується, як правило, у тих же натуральних (умовно-натуральних) одиницях, у яких планується обсяг випуску продукції, а іноді в станко-годинах і, як виключення, у вартісному вираженні. Різниця між виробничою потужністю і виробничою програмою (обсягом виробництва) являє собою резерви підприємства, тобто виробнича програма свідчить про ступінь використання виробничої потужності.

Для розрахунку виробничої потужності підприємства використовуються наступні вихідні дані:

1. Кількість, склад і технічний стан устаткування і дані про виробничі площі. У розрахунки виробничої потужності підприємств включається все наявне устаткування основного виробництва (у тому числі бездіяльне через ремонт, несправності і модернізації) за винятком (у межах нормативу) резервного устаткування й устаткування досвідно-експериментальних і спеціалізованих ділянок для професійно-технічного навчання.

2. Технічні норми продуктивності устаткування і трудомісткості продукції, що випускається. При розрахунку виробничої потужності підприємства норми продуктивності устаткування для знову споруджуваних підприємств приймаються на рівні паспортних, а для діючих підприємств – технічно обґрунтовані показники продуктивності устаткування, але не нижче паспортної продуктивності.

3. Фонд часу роботи устаткування і режим роботи підприємства. При розрахунку виробничої потужності підприємства приймається максимально можливий плановий (ефективний) річний фонд часу роботи устаткування. Для агрегатів безупинної дії (доменні і мартенівські печі, хімічні агрегати і т.п.) плановий (ефективний) фонд часу (Тнепр) розраховується за формулою:

Тнепр = [365 – (tр + tn.тех)] · 24 год.,

де tр – час, необхідний по нормативах для виконання капітальних і планово-попереджувальних ремонтів, год.;

tn.тех – час, необхідний для технологічних зупинок агрегатів і устаткування, якщо воно не включено в норми їхнього використання, год.

Для устаткування перерваної дії плановий (ефективний) фонд часу (Тпрер) визначається за формулою:

Тпрер = [(365 – tв – tк.р.) · Ксм · tсм] · [(100 – Ппр):100], год.,

де tв – кількість вихідних і святкових днів у році, дн.;

tк.р. – кількість днів капітальних і планово-попереджувальних ремонтів, якщо вони проводяться в робочий час, дн.;

Ксм – кількість змін роботи устаткування за добу (для підприємств повинен застосуються двох- чи трьохзмінний режим), зм.;

tсм – тривалість зміни, год.;

Ппр – відсоток планованих поточних простоїв.

4. Номенклатура виробів, що випускаються, і їхнє кількісне співвідношення в програмі. Номенклатура і кількісне співвідношення виробів, що випускаються, встановлюються виходячи з раціональної спеціалізації підприємства, цеху чи ділянки.

При визначенні виробничої потужності підприємства приймаються планова номенклатура й асортимент (трудомісткість) продукції, що випускається. При обчисленні середньорічної потужності обсяг збільшення (зменшення) потужності за рахунок зміни номенклатури продукції (зменшення чи збільшення трудомісткості) враховується в повному розмірі.

У слабо-механізованих і інших цехах різних промислових комплексів часто найважливішим фактором, що визначає величину потужності, є величина виробничої площі.

Порядок і принцип виробничих потужностей промислових підприємств здійснюється відповідно до галузевих інструкцій за групами технологічного устаткування, агрегатами і іншим основним виробничим ділянкам і цехам.

Для оцінки рівня використання устаткування, прийнятого в розрахунок виробничої потужності на підприємствах з перерваним процесом виробництва, розраховують коефіцієнт змінності роботи устаткування.

Відзначимо, що в практиці статистики коефіцієнт змінності устаткування визначають різними методами. Так, при обчисленні коефіцієнта змінності працюючого устаткування за один день все задіяне в виробництві устаткування розподіляється по змінах і знаходиться середня арифметична зважена.

У розрахунках виробничої потужності коефіцієнт змінності устаткування розраховують, також, виходячи з машиноємності одиниці продукції, середньої чисельності встановленого устаткування і річного фонду часу роботи одиниці обладнання в одну зміну.

де Тзаг – загальна трудомісткість виготовлення продукції, станко-година;

Тн – номінальний річний фонд часу роботи устаткування, год.;

Nу – середня чисельність встановленого устаткування, од.

Великі підприємства складають баланс виробничої потужності (донедавна баланси виробничої потужності складалися всіма промисловими підприємствами). Баланс складається за номенклатурою й асортиментом продукції, що випускається.

У балансі відображено: величину виробничої потужності на кінець року; зміни (збільшення, зменшення) за рік, середню річну виробничу потужність; ступінь її використання; коефіцієнт змінності роботи устаткування і середній коефіцієнт завантаження устаткування (визначається як відношення виробничої потужності устаткування до фактичного випуску продукції).

Виробнича потужність на кінець періоду визначається в такий спосіб:

Мк = Мн + Мс + Мр + Мп + Миз – Мв,

де Мн – виробнича потужність на початок періоду;

Мс – введення потужності в результаті будівництва;

Мр – приріст потужності внаслідок реконструкції підприємства;

Мп – збільшення потужності в результаті технічного переозброєння й інших заходів;

Миз – збільшення (зменшення) потужності внаслідок зміни номенклатури (трудомісткості) продукції;

Мв – зменшення потужності внаслідок вибуття устаткування.

По підприємствах, цехам, ділянкам, потужності яких введені в дію але не освоєні, за виробничу потужність приймається введена в дію проектна потужність.

Середньорічна потужність (Мріч) – це потужність, яка складеться у підприємства, цеху, ділянки в середньому за розрахунковий період чи за рік, вона визначається балансовим методом:

Мріч = Мн + ∑(Мвв · Чвв):12 - ∑(Мв · Чв):12,

де Мн – виробнича потужність на початок періоду;

Мвв – потужності, введені в дію протягом року;

Мв – вибулі протягом року потужності;

Чвв – число місяців експлуатації введеної в дію потужності;

Чв – число місяців з моменту вибуття потужності до кінця року.

Виробнича потужність великих підприємств встановлюється за потужністю провідних цехів чи ділянок груп устаткування основного виробництва. До провідного відносяться ті цехи, ділянки, устаткування основного виробництва, де здійснюються технологічні операції, маючі вирішальне значення для забезпечення випуску продукції. При наявності декількох основних цехів, ділянок, груп устаткування з замкнутим циклом виробництва по випуску однорідної продукції, виробнича потужність визначається за сумою потужностей.

Однак пропускна здатність різних ланок виробництва може виявитися не пропорційною потужності провідних цехів. Тоді виникають „вузькі” місця. Виникає необхідність розробки заходів для їхнього усунення.

Для оцінки відповідності пропускної здатності ведучих цехів і інших ланок підприємства розраховують коефіцієнт спряженості потужностей (Ксоп):

де М1 і М2 – потужності цехів (ділянок, груп устаткування), між якими визначається коефіцієнт спряженості;

Ру – питомі витрати продукції першого цеху для виробництва продукції другого цеху.

Якщо Ксоп < 1, то маються „вузькі” місця.

Приклад. Цех № 1 випускає верстати. Його потужність – 1200 верстатів. Для виробництва верстатів використовують лиття, що випускає цех № 2. Потужність ливарного цеху – 1600 т лиття. Питомі витрати лиття на один верстат – 1,4 т.

Ксоп менше одиниці, отже, ливарний цех є „вузьким” місцем.

При розрахунку виробничих потужностей на планований період необхідно виходити з можливості забезпечення їхнього повного завантаження. Але разом з тим повинні бути передбачені необхідні резерви потужностей, що важливо в умовах ринкової економіки для швидкого реагування на зміни товарного ринкового попиту.

Коефіцієнти використання виробничої потужності визначаються по всіх позиціях і номенклатурі продукції, прийнятої в розрахунках виробничої потужності.

Для розрахунку коефіцієнта використання виробничої потужності необхідно мати дані про планований і фактичний випуск продукції, планованої і фактичної річної потужності.

Фактична потужність може відхилятися від планової за різними причинами (неповне використання устаткування через простої і т.п.; недотримання термінів освоєння потужностей, що знову вводяться, і ін.).

У загальному вигляді коефіцієнт використання виробничої потужності визначається в такий спосіб:

де Кпл – планований випуск продукції на одиницю потужності;

;

Кф – фактичний випуск продукції на одиницю потужності;

.