2.3.3. Тарифна система

У виготовленні будь-якої продукції на будь-якому виробництві беруть участь робітники різних професій, різного рівня кваліфікації, що виконують роботу різної складності й у різних виробничих умовах. Очевидно, що оплата їхньої праці повинна бути різна.

Тарифна система являє собою сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється регулювання заробітної плати різних груп і категорій працівників.

Складовими елементами тарифної системи є: тарифно-кваліфікаційні характеристики (тарифно-кваліфікаційні довідники, ЄТКД); тарифні ставки і тарифні сітки; схеми посадових окладів фахівців і службовців.

Тарифна система чи її окремі елементи використовуються в усіх країнах ринкової економіки. Як правило, вона розробляється на рівні галузі або сектора економіки, а також безпосередньо в організаціях і включається в колективний договір і тарифну галузеву угоду. Включення в ці документи конкретних тарифних ставок робітників за професіями і рівнем кваліфікації є гарантією в оплаті праці. Така система підтримується і профспілками, і роботодавцями і дозволяє їм у ході колективних переговорів досягати регулярного підвищення рівня оплати праці.

Тарифні сітки, розроблювальні в галузях і в організаціях, є складовою частиною тарифних угод і колективних договорів, гарантують раціональні співвідношення в рівні оплати праці працівників різних професій і кваліфікації.

Тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників (ЄТКД)  це систематизований перелік робіт і професій, що маються в конкретній галузі економіки. В ЄТКД занесені характеристики робіт і вимоги, що пред'являються до робітників, які виконують різні за своїм змістом і професією роботи. В довіднику зазначене число розрядів по кожній конкретній професії. При цьому на кожну професію, кожен кваліфікаційний розряд розроблена кваліфікаційна характеристика, що складається з трьох розділів.

У розділі „Характеристика робіт” дається короткий опис роботи, яку повинен вміти виконувати робітник даного розряду, вказується ступінь самостійності робітника при її виконанні, налагодженні й обслуговуванні устаткування, виборі і визначенні режиму роботи, підготовці матеріалів до обробки і т.д.

У розділі „Повинен знати” приводиться опис мінімуму теоретичних і практичних знань робітника, необхідних для виконання даних робіт.

У розділі „Приклади робіт” розміщений перелік найбільш характерних робіт, що відповідають даному кваліфікаційному розряду.

Тарифно-кваліфікаційний довідник дозволяє швидко і з достатнім ступенем об'єктивності визначити складність виконуваної роботи, правильність віднесення її до того чи іншого кваліфікаційного розряду, а отже, і правильність оплати праці.

ЄТКД дозволяє також і об'єктивно оцінити рівень кваліфікації робітника при присвоєнні йому чергового кваліфікаційного розряду, кваліфіковано розглядати трудові суперечки робітника з роботодавцем з питань змісту виконуваної роботи, справедливості вимог за рівнем її виконання, правильності встановлення розцінки за роботу.

Питання про використання тих чи інших розділів (випусків) ЄТКД зважується безпосередньо в організації. В інтересах профспілкових організацій підтримувати рішення про застосування тарифно-кваліфікаційних довідників, тому що наявність чіткого документа, об'єктивно, за однаковими вимогами оцінюючого і кваліфікацію працівника, і зміст його праці, дозволить їм більш обґрунтовано захищати інтереси персоналу підприємств у питаннях оплати праці.

В організації може виникнути потреба у встановленні нової професії, не передбаченої ЄТКД. У цьому випадку необхідно обов'язково розробити чіткі кваліфікаційні характеристики, що містять опис робіт, які повинен уміти виконувати робочий даної професії і даного розряду, вимоги до рівня його теоретичних і професійних знань.

Тарифна ставка  це виражений у грошовій формі розмір оплати праці за одиницю робочого часу. Для різних виробництв вона може виражатися по різному. У більшості галузей економіки (машинобудування, хімічна, електронна, текстильна й ін.) використовуються годинні тарифні ставки. ВУ таких галузях, як вугільна, гірничодобувна, торф'яна, нафтовидобувна, і деяких інших з урахуванням особливостей виробництва застосовуються денні і місячні тарифні ставки. Для оплати праці робітників, зайнятих експлуатацією устаткування в енергетичній промисловості, найбільш прийнятними є місячні тарифні ставки.

Тарифні ставки забезпечують відповідність між мірою праці і мірою його оплати, її розмір за одиницю часу залежить від складності роботи або кваліфікації працівника.

Тарифна сітка являє собою сукупність діючих у даній галузі виробництва тарифних розрядів і відповідних тарифних коефіцієнтів. З її допомогою здійснюється диференціація оплати праці робітників відповідно до їхньої кваліфікації і складності виконуваної роботи.

Кількість кваліфікаційних розрядів у сітці з метою збереження єдності в галузі бажано встановлювати відповідно до Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і робочих професій. У більшості галузей економіки і для більшості професій на практиці використовуються 6-ти розрядні сітки.

Розглянемо як приклад тарифну сітку для робітників машинобудування (табл. 2.3.1.).

Величина тарифного коефіцієнта показує, у скільки разів рівень оплати робітників (робіт) даного розряду перевищує рівень оплати найбільш простих робіт, що віднесені до  розряду.

Таблиця 2.3.1

Тарифна сітка машинобудівної галузі

	Розряди
				IV	V	VI
Тарифні коефіцієнти Відносне зростання тарифних коефіцієнтів у 	1,0 -	1,08 8	1,20 11	1,35 12,8	1,53 13,6	1,8 1,7

Співвідношення між коефіцієнтом (розряду і найбільш високого розряду в даній професії називається діапазоном тарифної сітки (у даному прикладі – 1,8).

Величина відносного зростання кожного наступного тарифного коефіцієнта в порівнянні з попереднім показує, на скільки відсотків рівень тарифної оплати праці робітника (робіт) даного розряду перевищує рівень оплати попереднього розряду.

Величина відносного зростання тарифних коефіцієнтів має значення для забезпечення правильної диференціації оплати праці робітників в залежності від кваліфікаційного рівня виконуваних робіт.

Необґрунтоване заниження величини зростання тарифних коефіцієнтів приводить до зрівнялівки в оплаті праці і знижує зацікавленість робітників у підвищенні своєї кваліфікації. Завищення величини зростання тарифних коефіцієнтів створює невиправданий розрив в оплаті робітників різної кваліфікації.

Сьогодні в Україні урядом затверджується тарифна сітка тільки для працівників бюджетних галузей економіки. У виробничих галузях тарифні ставки і тарифні сітки встановлюються в колективних договорах, що укладаються між роботодавцем і працівниками, як правило, в особі виборного профспілкового органа. Регламентуються тарифні умови оплати праці й у деяких галузевих тарифних угодах, що укладаються між міністерством – відомством, об'єднанням роботодавців і відповідним органом загальноукраїнської профспілки.

Сьогодні роботодавці при участі відповідного виборного профспілкового органа самостійно встановлюють тарифні ставки і тарифні сітки в організації, включаючи їх у текст колективного договору, чи у вигляді додатка до нього.

При розробці в організації тарифних сіток необхідно мати на увазі, що їхня побудова повинна забезпечити дотримання ряду загальних вимог:

• тарифну сітку необхідно будувати таким чином, щоб у робітників був постійний стимул підвищувати свою кваліфікацію і рівень тарифної оплати праці, тобто відносне й абсолютне зростання тарифних коефіцієнтів повинне з ростом розряду збільшуватися;

• тарифна сітка не повинна мати невиправдано широкого діапазону, що створює завищений розрив в оплаті робітників вищої і нижчої кваліфікації, але вона не повинна звуженням діапазону сприяти зрівнялівці;

• дуже важливо, щоб кількість кваліфікаційних розрядів однієї професії в різних організаціях однієї галузі діяльності було однаковим. У цьому вирішальну роль можуть зіграти тарифні угоди. У них доцільно записати відповідні конкретні рекомендації з цього питання;

• низовим порогом розміру ставки за І розрядом є встановлюваний Урядом рівень мінімальної заробітної плати.