1.1.2. Господарські суб'єкти ринкової економіки і їхня взаємодія

Основними суб'єктами господарської діяльності в ринковій економіці є домашні господарства, підприємства та уряд. Такий поділ, по суті, відбиває дві головні сфери економічної активності людей. Домашнє господарство – це узагальнений елемент споживчої сфери економіки. Його основна економічна функція – споживання кінцевих продуктів і послуг, вироблених організаціями підприємницької діяльності – підприємствами. Підприємства й урядові інститути є структурними елементами другої головної сфери людської діяльності в області економіки – сфери ділової активності людей.

Урядові інститути – це, як правило, безприбуткові бюджетні організації, що реалізують функції державного керування країною і регулювання економіки на різних рівнях – від загальнонаціонального до місцевого.

Основна функція підприємств – це, в остаточному підсумку, виробництво всієї маси товарів і послуг для домашніх господарств і уряду, тобто задоволення всієї гами індивідуальних і суспільних потреб нації.

Необхідно підкреслити, що приведена структуризація господарських суб'єктів відбиває не відособлені сфери участі людей у суспільному виробництві, а розподіл економічних функцій кожного члена суспільства по різних сферах економічного життя. Практично будь-який дорослий член суспільства є, з одного боку, членом домашнього господарства, реалізуючи функцію споживача, а з іншого боку – учасником організації підприємницької діяльності чи уряду, реалізуючи функцію виробництва або керування.

Основні суб'єкти господарської діяльності, взаємодіючи між собою, роблять кругообіг ресурсів, продуктів і доходів за наступною схемою.

Підприємства, заплативши встановлену ціну за фактори виробництва на ринку ресурсів, виробляють товари і послуги. Це основна функція підприємств. Маса товарів і послуг надходить далі домашнім господарствам і державним установам для задоволення всієї гами індивідуальних і суспільних потреб суспільства.

Платежі, що сплачують підприємства за економічні ресурси (праця, капітал, підприємницькі здібності) являють собою витрати підприємства. Але одночасно ці ж платежі, що складають заробітну плату, відсоток і прибуток у домогосподарстві, являють собою потоки, що поставляють ці ресурси.

В процесі витрачання грошового доходу домогосподарства демонструють свій попит на необхідні їм товари і послуги.

Взаємний вплив цих послуг і пропозиції підприємств визначають ціни на продукти і послуги. З погляду підприємства, споживчі витрати на товари і послуги утворюють доходи від реалізації ними цих товарів і послуг.

В

регіональний, місцевий, національний

арто врахувати, що домогосподарства і підприємства виступають на двох ринках: ресурсному і продовольчому. При цьому щоразу вони опиняються на протилежних сторонах. На ресурсному ринку підприємство виступає на стороні попиту, тобто як покупець, а домогосподарства як власники ресурсів – на стороні пропозиції, тобто як постачальники. На ринку продуктів вони міняються місцями: домогосподарства виявляються на стороні попиту, а підприємства – на стороні пропозиції.

Усі типи господарських суб'єктів діють на одному ринку. Однак характер взаємозв'язків „підприємство-домашні господарства” і „підприємство-державні установи” різний.

На споживчому ринку між пропозицією підприємств і попитом домогосподарств на визначені товари і послуги здійснюється взаємодія класичного типу: ціни на них формуються після виробництва товарів. При цьому підприємство в значній мірі піддане ризику недоодержати прогнозований доход, навіть зацікавивши покупця більш низькими цінами чи пільгами, або через інтенсивну рекламу.

На відміну від споживчого ринку основна маса покупок держави здійснюється через систему „державного замовлення”. Тоді ціна на продукти і послуги може бути встановлена до їхнього виробництва. У цьому випадку ризик підприємств мінімальний, тому що можна заздалегідь обмовити ціни, число й умови постачань. Разом з тим держустанови можуть робити покупки товарів, як на ринку продуктів, так і на ринку ресурсів. Наприклад, це можуть бути канцелярські товари, комп'ютери, продовольчі і промислові товари для армії, військ МВС і ін.

Термін „державне регулювання” значно ширше в сучасній соціально-спрямованій ринковій економіці терміна „державне замовлення”. Держава, у першу чергу, через урядові організації:

• бореться з монополізмом і інфляцією та за чистоту навколишнього середовища;

• змінює розподіл доходу і регулює економічну активність;

• виконує функції стабілізації економіки;

• здійснює систему трансферних платежів.

Виникнення і функціонування ринку, у рамках якого здійснюється кругообіг ресурсів, доходу і продуктів, можливо при наявності ряду умов. Найважливіші з них:

а) суспільний поділ праці, що неминуче приводить до обміну продуктами і послугами;

б) економічна відокремленість виробників, як неодмінна умова еквівалентного обміну;

в) свобода підприємницької діяльності.

Усі суб'єкти господарської діяльності у взаємозв'язку складають єдине ціле економічного механізму суспільства. Однак, можна відзначити велику роль у ньому такої складової як „підприємство”, оскільки еквівалентний ринковий обмін можливий лише при наявності виробничих продуктів і послуг. Звідси з'являється необхідність більш детального викладу особливостей утворення і функціонування підприємств.