1.4.5. Вибір місця розташування підприємства

Як місце розташування підприємства позначають те місце, на якому знаходяться його приміщення (адміністративні будинки, виробничі цехи, склади, магазини, філії та ін.). Якщо ці приміщення розподілені по різних місцях, то підприємство має кілька місць розташування, але тоді частіше говорять про „підприємство”, представлену багатьма підприємствами. В зв'язку з цим підприємство можна визначити: як окреме господарство і як „упорядковане ціле”, що може бути розподілене по різних місцях розташування (виробничим площадкам), при цьому в правовому відношенні підприємство розглядається як єдине ціле.

У деяких галузях вибір місця розташування підприємства не є вільним, а зв'язаний з визначеними матеріальними передумовами (наприклад, вугільні шахти, ГЕС). Усі підприємства, що не підпадають під такого роду обмеження, вільні у виборі свого розміщення, тобто вони можуть знайти собі місце, що їм здається найбільш сприятливим. Тому ухвалення рішення з приводу даної проблеми не зовсім просте, тому що кожне розглянуте місце має свої переваги і недоліки.

Підприємство, що шукає нове місце, повинне робити це в такий спосіб:

1. визначається, яким мінімальним вимогам розташування в кожному випадку повинне відповідати (наприклад, щодо кліматичних умов, транспортних шляхів, робочої сили);

1. досліджуються місця, що задовольняють цим мінімальним вимогам („можливі місця розміщення”);

1. визначаються для кожного з можливих місць розміщення ймовірні витрати і результати виробництва;

1. вибирається те місце, що приблизно сприяє отриманню найбільшою прибутку, що залежить від фактора розташування підприємства (ймовірні результати, ймовірні витрати, що залежать від місця розташування).

Основна проблема цих розміркувань полягає в тому, що ні залежні від місця розташування витрати, ні відповідні результати точно оцінити не можна; у майбутньому можливі великі відхилення від очікуваних оцінок, тому обране місце може виявитися неоптимальним. Але з цього випливає, що вибір місця розташування – це проблема ухвалення рішення в умовах невизначеності, яку варто вирішувати шляхом зіставлення альтернативних розрахунків з оптимістичними і песимістичними вартісними оцінками.

Однак не всі підприємства, що шукають нове місце розташування, є вільними. Існує безліч випадків, коли місце розташування підприємства вибирається з політичних чи ірраціональних причин, без обґрунтування економічної доцільності.

Політичні причини враховують, наприклад, військово-політичні (підприємства в „тилу”) чи соціально-політичні (підприємства в „структурно слабких” регіонах) точки зору.

Ірраціональними причинами можуть бути, наприклад, прихильність до рідних місць або бажання виконання юнацьких мрій.

Часто підприємства приваблюють до визначених місць розташування державні субвенції (дотації). Державою рухають при цьому політичні інтереси, але для підприємств все-таки вирішальне значення мають економічні аспекти. Субвенції, виявляються тим залежним від місця розташування фактором, що значно збільшує відповідний прибуток дотаційної ділянки в порівнянні з іншими місцями розташування.

Значення проблеми місця розташування підприємства залежить від того, на якому з наступних рівнів вона досліджується:

1. міжнародний вибір (у якій країні повинне бути місце розміщення?);

1. регіональний вибір (у якому регіоні країни повинне бути місце розміщення?);

   1. локальний вибір (у якім місці регіону повинне бути місце розміщення?);

1. внутрішньолокальний вибір (де в межах даної території повинне бути місце розміщення?);

1. вибір в межах підприємства (як у просторі розміщаються підрозділи в рамках підприємства?).

Фактори, що визначають місце розташування підприємства, охоплюють усі зв'язані з цим витрати і результати, що мають значення, якщо вибір місця розташування підприємства є вільним. Найважливіші з них коротко представлені нижче.

Транспортні витрати. Транспортні витрати виникають при постачанні підприємства сировиною, допоміжними й іншими необхідними для виробництва матеріалами, а також при закупівлі напівфабрикатів (у промисловості) і готової продукції (у торгівлі) і при збуті виготовлених на підприємстві товарів.

Величина цих витрат залежить від:

• необхідних обмежень часу доставки (наприклад, полуниця з Ізраїлю вимагає швидкої, але недешевої доставки по повітрю);

• відповідної кількості перевезених вантажів;

• відповідної якості перевезень (наприклад, тарифи на залізничному транспорті Німеччини зростають в залежності від вартості товару – так званий „вартісний тариф”);

• віддаленості місця доставки чи збуту;

• засобів транспорту. Так, деякі підприємства воліють розміщуватися в порту, щоб мати можливість доставляти вироблені товари відразу без проміжного транспорту й об'їздів – по морю. Інші підприємства розташовуються на каналах і ріках, тому що при масових перевезеннях надводний транспорт дешевше, ніж наземний. Нарешті, через вартісну перевагу залізниць у противагу міським вулицям рекомендуються залізничні вузли як місця розташування підприємств.

Витрати на робочу силу. Витрати на робочу силу, якщо мова йде про тарифну зарплату, у тарифних округах, віддалених від областей концентрації виробництва, часто бувають трохи нижче.

Однак у підприємств, що вибрали місце розташування в таких областях, виникають, як правило, значні додаткові витрати на заробітну плату.

Часто саме в цьому місці буває недолік робочої сили, так що необхідно звертатися до проживаючих по околицях. Тому що добре функціонуючий транспорт у віддалених областях найчастіше відсутній, підприємство вимушене самостійно і за свій рахунок організувати доставку робітників.

Через відсутність навчальних центрів промислово-технічного профілю підприємства часто не знаходять у цих місцях фахівців потрібної їм кваліфікації. У цьому випадку обставини спонукають, в інтересах забезпечення високої продуктивності своїх працівників, сприяти створенню власної системи освіти (навчання, підготовки кадрів).

Внаслідок незначної соціальної цінності віддалених областей (відсутність театрів, концертних залів, кінотеатрів, можливостей для занять спортом, здійснення необхідних покупок і ін.) підприємства тільки за допомогою високих надбавок до заробітної плати залучають до себе кваліфікований управлінський персонал. Однак підприємства повинні й у деяких областях з високою концентрацією виробництва, наприклад, через високі витрати на оплату житла, також робити надбавки до зарплати.

Проблема витрат на робочу силу виникає для багатьох підприємств і при міжнародному порівнянні. Безперечно, що високий рівень витрат на робочу силу, спонукає їх виносити своє виробництво в країни з низьким рівнем оплати праці.

Податки, що повинні сплачувати підприємства також можуть впливати на вибір місця розташування, причому як в самій країні, так і за її межами. Внутрішньодержавні податкові розходження виявляються, насамперед у різних податкових ставках муніципальних податків.

Міжнародні податкові розходження приводять до виникнення так званих „податкових оазисів”. Це країни з порівняно невеликим рівнем оподатковування, як, наприклад, Ліберія і Панама, як внаслідок їхньої високої частки у світовому торговому вантажообігу стали провідними країнами в справі судноплавства.

Амортизаційні відрахування й орендні платежі. Амортизаційні відрахування і виплати відсотків істотно розрізняються для різних місць розташування підприємства, тому що вихідні дані для будівництва (вартість земельної ділянки, витрати на освоєння, будівельні витрати) різні в регіональному і міжнародному аспектах.

Відповідні фактори діють і для витрат на оренду, що виникають слідом за амортизаційними відрахуваннями і сплатою відсотків, якщо підприємство орендує землю чи приміщення, бере в лізинг машини й устаткування.

Збутові витрати, що можуть виникнути в даному місці розташування підприємства або в його околицях, цікавлять у першу чергу підприємства роздрібної й оптової торгівлі, а також виробників продукції, що має обмежену регіоном область збуту (наприклад, хлібозаводи, броварні, будівельні підприємства).

З недавнього часу, однак, і промислові підприємства-суміжники збагнули необхідність нової оцінки проблеми розташування підприємства. Управління їхніми взаєминами з промисловими замовникам (споживачами) на основі принципу „точно в термін” все більш настійно вимагає постачання запасних частин і деталей точно до моменту їхнього монтажу, іноді мається на увазі навіть точна послідовність по годинах. У випадках же, коли мова йде про деталі, необхідні для виробництва постійно, у дорозі повинне весь час знаходитися багато вантажних автомобілів, що при великих відстанях наражає на небезпеку виконання термінів, це може викликати передбачені договором штрафи. Тому постачальники вибирають місця розташування підприємств поблизу від своїх покупців.

Проблема вибору місця розташування підприємств роздрібної торгівлі істотно визначається видом пропонованих товарів; розрізняють товари повсякденного, періодичного й епізодичного попиту.

Товари повсякденного попиту – це, наприклад, продукти харчування. Відповідні магазини розподілені по всій території міста, тому що покупці таких товарів віддають перевагу не далеким поїздкам за ними, а закупкам в межах мікрорайону.

Товари періодичного попиту – це, наприклад, предмети одягу. Вони в особливій мірі піддаються тенденціям моди, тому покупці бажають перед купівлею по можливості швидко зробити повний огляд пропозиції і визначити для себе ціни. Так як кожен магазин намагається створити свою, індивідуальну пропозицію, конкурентів не дуже побоюються. Тому, йдучи назустріч побажанням клієнтів (покупців) мати можливість порівняння, магазини розміщуються в безпосередньому сусідстві з конкурентами на головних вулицях центра міста.

Товари епізодичного попиту – це, наприклад, меблі. Тут покупці також хочуть перед придбанням одержати уяву про представлену пропозицію товарів. Але тому що товари епізодичного попиту немало коштують і мають тривалий термін служби, покупці готові з метою вивчення ринку розпочинати більш тривалі поїздки. Це збігається з бажанням продавців розміщувати свої магазини на окраїні міста ще і тому, що часто необхідні для них великі демонстраційні площі в центрі міста вимагають значних витрат на оренду й амортизаційні відрахування.

Бажаний збут відіграє важливу роль і при міжнародному виборі місця розташування підприємства. Для прямих інвестицій за кордон часто вирішальним фактором є намір знаходитися „ближче до клієнтів і їхніх бажань”. При цьому існує побоювання протекціоністських заходів, а також бажання застрахуватися на закордонних ринках від коливань валютного обмінного курсу.

Роль держави. Держава впливає на вибір місця розташування підприємства, коли висока інфляція, політична нестабільність, недостатній розвиток освіти, охорони здоров'я, мережі вулиць, залізниць, портів, енергопостачання можуть віджахнути потенційних інвесторів. Ці проблеми, насамперед, мають відношення до країн, що розвиваються, які особливо зацікавлені в іноземних інвестиціях. Тамтешні відносно низькі витрати на заробітну плату врівноважуються іншими вагомими недоліками. Це істотно, тому що зарплата є тільки одним фактором (елементом) витрат поряд з витратами на сировину, напівфабрикати й інші матеріали. Однак вони часто за більш високими цінами, відносно малими партіями, поставляються з-за кордону. Крім того, недостатньо розвинута транспортна система вимагає більш великих складів, що є передумовою відповідних платежів і витрат та природного збитку продукції. Аналогічні залежності мають місце при постачанні запасних частин. Крім того, виникають численні проблеми: від постачання електроенергією, впливу природних явищ, кліматичних умов до мотиваційних ускладнень.

Особливим варіантом державного втручання не тільки в країнах, що розвиваються, але й у країнах Європейського співтовариства, є попереджувальна (превентивна) діяльність у справі захисту навколишнього середовища. Ризиковані в цьому відношенні виробництва розміщуються на дочірніх підприємствах у країнах, що приділяють захисту навколишнього середовища порівняно недостатньо уваги. Конкурентна перевага таких виробників являє собою „екологічний демпінг” на ринку збуту.