1.4.7.2. Поточне планування діяльності підприємства

Поточне планування охоплює період протягом року і являє собою сукупність планів по різних видах діяльності підприємства. Воно розглядається як етап реалізації стратегії підприємства. Якщо раніш відправною крапкою поточних планів був план виробництва, то в ринковій економіці це місце займає прогноз збуту на поточний рік. З урахуванням вказаних особливостей структурна схема планування показана на рисунку 1.4.12.

Стратегічний план

Поточне планування

Рис.1.4.12-Структурна схема поточного планування

Розробка поточного плану повинна починатися з підрозділів. Задачі, що поставлені перед ними (обумовлені потребами реалізації стратегічних цілей), вимагають розробки плану дій і наявності ресурсів, достатніх для їхнього рішення. Заключним етапом є формування планів по підрозділах у вигляді бюджетів чи кошторисів. Після розробки бюджетів підрозділів здійснюється їх аналіз і виявлення невідповідностей (відхилень). У випадку, коли загальна потреба в ресурсах перевершує можливості підприємства, а бюджети складені коректно – доводиться переглядати поточні задачі; якщо ж бюджети складені некоректно, вище керівництво повинне переглянути бюджети. Прогноз збуту – та основа, на якій, у кінцевому рахунку, будуються всі бюджети підрозділів. У ринковій економіці не можна очікувати, що позитивний результат забезпечить тільки відділ збуту. Навпаки, питання повинне стояти таким чином: „скільки нам потрібно виготовити тих чи інших продуктів, щоб задовольнити платоспроможний попит на них?”. Кожен підрозділ має потребу в прогнозі збуту для координації своїх дій із задачами всього підприємства.

Прогноз збуту, в ідеалі, повинен складатися за кожним видом продукції з градацією за місяцями і по територіях. Збут кожного продукту обчислюється у вартісному і натуральному виразі. На практиці складання таких прогнозів ускладнене чи не виправдовується з погляду ефективності для підприємств з індивідуальним характером виробництва або з великим асортиментом продукції. Тому часто окремі продукти поєднуються в групи або виділяються найважливіші види продукції, інші ж відносно до графи „інша продукція”.

Це знижує цінність прогнозу, але також і витрати на нього. В кінцевому рахунку, прогноз збуту може бути представлений у формі наступної таблиці:

Таблиця 1.4.1

Прогноз збуту продукції

Вид продукції	Усього		Регіон 1		Регіон 2
	в од.	сума	в од.	сума	в од.	Сума
1. Продукція А січень лютий березень
ВСЬОГО за квартал I II III IV Всього за рік
2. Продукція В

Виробничий план повинен базуватися на прогнозі збуту. Він містить у собі план з матеріалів, план з праці і план з накладних загальнозаводських витратах. З прогнозом збуту пов'язаний також план маркетингу і план з торгових витратах. Утім, у поточні задачі маркетингу можуть бути закладені майбутні стратегічні цілі, що вимагають тривалих зусиль по їх вирішенню.

Бюджет НДДКР і бюджет адміністративних витрат в меншій мірі пов'язаний з поточними задачами, в основному вони орієнтовані на загальну стратегію підприємства. Але перед ними також ставляться задачі на поточний рік, виконання яких вимагає певних витрат. В кінцевому рахунку, всі види планів по запланованих доходах і витратах узагальнюються у фінансовому плані.

Підприємства найчастіше розробляють фінансові плани у вигляді плану з прибутку. При цьому всі витрати групуються у відповідності зі стандартом витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), і по порядку формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку за наступними елементами:

• матеріальні витрати (за винятком вартості повернених відходів);

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація основних фондів;

• інші витрати.

Планування витрат за вказаними елементами виправдано, оскільки в бухгалтерських звітах витрати групуються аналогічно. Це дає можливість порівнювати планові і фактичні витрати і використовувати результати порівняння для цілей управління. Недолік такого угрупування для цілей планування полягає в тому, що вони занадто укрупнені, в силу чого їх важко використовувати для оперативного управління й аналізу зусиль по реалізації стратегії. Крім того, у світовій практиці використовується інша структура звіту і плану з прибутку. Програмні продукти, що з'являються зараз та вирішують питання планування, частіше будують план з прибутку за визначеною структурою.

Щоб відслідковувати найбільш важливі статті витрат і реально планувати їх, вони повинні бути виділені окремими рядками в змінних, операційних і торгових витратах. Однак не обов'язково ускладнювати вихідну форму плану з прибутку; найважливіші види витрат можуть бути зазначені в окремих таблицях. Тоді загальний алгоритм поточного планування може бути наступним:

• розробка прогнозу збуту;

• розробка планів (бюджету) по підрозділах;

• групування витрат усіх підрозділів у змінні, операційні і торгово-адміністративні витрати;

• розрахунок підсумкових вихідних форм: плану з прибутку і, можливо, грошового потоку.

Розрахунок грошового потоку є загальноприйнятою у світі формою планування. Розрахунок здійснюється в таблиці наступної форми:

Таблиця 1.4.2

Форма планування грошового потоку

Показники	Місяці
	1-й	···	12-й
І. Надходження засобів
II. Платежі
ІІІ. Грошовий потік приріст (І-ІІ) залишок засобів на начало періоду залишок засобів на кінець періоду

Якщо план з прибутку розраховується за умовними правилами бухгалтерського обліку, то при визначенні грошового потоку враховуються реальні надходження і платежі в конкретні періоди часу. Наприклад, якщо якась сировина закуповується один раз у півроку і рівномірно використовується у виробництві, то в таблиці грошового потоку буде зафіксований разовий платіж у відповідному періоді, а в плані з прибутку витрати необхідно списати на собівартість рівномірно на протязі шести місяців.

У розділі „Надходження засобів” враховуються не тільки засоби, отримані від реалізації продукції, але і всі джерела грошових надходжень: нерозподілений прибуток, позики, приріст акціонерного капіталу в результаті продажу акцій, виторг від продажу активів і т.д. У розділі „Платежі” групуються всі реальні платежі в реальні періоди часу: поточні витрати підприємства, придбання активів, повернення боргу, виплата податків, дивідендів і т.п. Приріст визначається як різниця надходжень і платежів. Маючи залишок засобів на початок періоду і прирости, визначають грошовий потік на весь плановий період.