2.1.3.4. Амортизаційна політика

Амортизаційна політика грає останнім часом усе більш помітну роль у фінансовому управлінні, істотно впливаючи на результати фінансової діяльності підприємства. Насамперед, ця роль проявляється у формуванні відповідних фінансових ресурсів – амортизаційні відрахування, що входять до складу чистого грошового потоку, беруть участь у процесі безупинного кругообігу інвестиційних засобів. Крім того, амортизаційна політика найщільнішим чином пов'язана з податковою політикою підприємства, впливаючи на її ефективність.

Основною метою розробки амортизаційної політики підприємства є максимізація формованого потоку власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел. Це формування здійснюється двома шляхами: прямим – шляхом формування амортизаційного фонду підприємства за рахунок амортизаційних відрахувань, і непрямим – шляхом зменшення суми податку на прибуток, що підлягає сплаті.

З урахуванням цієї мети сутність амортизаційної політики підприємства можна сформулювати в такий спосіб: амортизаційна політика підприємства являє собою складову частину загальної політики формування власних фінансових ресурсів, що полягає в максимізації власних засобів, які реінвестуються у виробничу діяльність.

Формування ефективної амортизаційної політики припускає:

1. Облік основних факторів, що визначають передумови формування амортизаційної політики:

а) обсяг використовуваних основних засобів і нематеріальних активів впливає на кінцеві фінансові результати діяльності підприємства пропорційно збільшенню їхнього обсягу;

б) дозволені законодавством методи амортизації дозволяють підприємствам формувати альтернативні варіанти амортизаційної політики в широкому діапазоні;

в) в умовах високої інфляції постійно занижується база нарахування амортизації, а відповідно і розміри амортизаційних відрахувань і, крім того, інфляція впливає на реальну вартість накопичених засобів амортизаційного фонду;

г) вибір методів амортизації значною мірою визначається рівнем поточної потреби в інвестиційних ресурсах, готовністю підприємства до реалізації окремих інвестиційних проектів.

2. Засоби амортизаційного фонду, який формується за рахунок накопичених амортизаційних відрахувань, носять цільовий характер і повинні використовуватися на наступні основні цілі:

а) здійснення капітального ремонту основних фондів;

б) придбання нових видів основних фондів замість тих, що вибувають в процесі їхнього відновлення (реновації);

в) придбання нових видів нематеріальних активів (у першу чергу, пов’язаних з інноваційною діяльністю).

Це не виключає використання цих засобів у порядку протиінфляційного захисту в різних формах короткострокових фінансових вкладень із забезпеченням процентної ставки по них не нижче темпу інфляції. В процесі формування амортизаційної політики повинні бути визначені гарантії цільового використання засобів амортизаційного фонду і регламентовані умови фінансових операцій з ними до їхнього використання в інвестиційному процесі.

3. Оцінка ефективності амортизаційної політики підприємства заснована на порівнянні двох альтернатив: грошовому потоці (прибутку й амортизаційних відрахувань) при прямолінійній і прискореній амортизації окремих необоротних активів (і всієї їхньої суми).

В загальному виді можна занотувати:

Е_у.а. = ДД_у – ДД_пр, грн.

де Е_у.а. – річний ефект при прискореній амортизації активу, грн.;

ДД_у – грошовий потік при використанні прискореного методу амортизації, грн.;

ДД_пр – грошовий потік при використанні прямолінійного методу амортизації, грн.