3.1.8 Контрактні і модифіковані ціни

При виборі або постачанні продукції на етапі попереднього визначення рівня контрактних цін орієнтуються на два види цін: оприлюднені і розрахункові.

Оприлюднені (що повідомляються) ціни повідомляються в спеціальних і фірмових джерелах інформації. Вони, як правило, відбивають рівень світових цін (world market price) найбільших постачальників даної продукції. Наприклад, за пшеницю й алюміній світовими є експортні ціни Канади; на пиломатеріали – експортні ціни Швеції; на каучук – ціни Сінгапурської біржі; на хутро – ціни Санкт-Петербурзького і Лондонського аукціонів; на чай – ціни аукціонів у Калькутті, Коломбо і Лондоні.

Якщо по сировинних товарах світову ціну визначають основні країни-постачальники, то у відношенні готових виробів і устаткування вирішальну роль відіграють провідні підприємства, що випускають і експортують визначені типи і види виробів.

До оприлюднених цін відносять: довідкові ціни (advertised price), біржові котирування (exchange quotation), ціни аукціонів (auction price), ціни фактичних угод (price of the actual quotation), ціни пропозицій (price of an offer) великих підприємств.

Довідкові ціни являють собою ціни товарів у внутрішній оптовій чи зовнішній торгівлі, що публікуються в різних друкованих виданнях, економічних газетах і журналах, спеціальних бюлетенях, фірмових каталогах і прейскурантах. Довідкові ціни можуть бути або номінальними, тобто не пов’язаними з реальними комерційними операціями, або віддзеркалювати минулі операції, проведені за минулий тиждень, місяць.

Довідкові ціни ряду товарів відіграють роль лише відправної крапки, з якої розпочинається узгодження цін при підписанні контракту. Іноді довідкові ціни використовуються для визначення рівня ціни з наступною фіксацією рухливої чи змінної ціни. У більшості випадків оприлюднені ціни являють собою базисні ціни, тобто ціни товару визначеної якості і кількості, специфікації, розмірів, хімічного складу в тому чи іншому, заздалегідь установленому, географічному пункті – так званому базисному пункті.

В останньому випадку метод встановлення ціни стосовно до базисного пункту дозволяє продавцю обрати те чи інше місто в якості базисного і пред’являти до сплати всім замовникам транспортні витрати в сумі, рівній вартості доставки з цього пункту незалежно від того, звідки, в дійсності, відбувається відвантаження. Перевага використання базисного пункту поза районом розташування підприємства полягає в тому, що одночасно з підвищенням розмірів сумарної ціни для замовників ця ціна знижується.

Біржова чи ціна біржового котирування – ціна товару, що є об'єктом біржової торгівлі. Такі ціни, в основному, супроводжують фактичні угоди. Офіційне котирування (formal quotation) – єдина ціна, встановлювана для кожної позиції (місяця постачання) і на день. Це котирування використовується для повідомлення ринкових цін поза біржею і для проведення розрахунків з розрахунковою палатою біржі. У тих випадках, коли біржові котирування не мають під собою конкретних угод, при їхній публікації перед ціною ставиться індекс „Н”, що є ознакою номінальності котирування.

Середні експортні й імпортні ціни обчислюються на основі даних зовнішньоторгівельної статистики за методом врахування впливу вартості товарної маси на її фізичний обсяг і виявляються більш надійними індикаторами, чим довідкові ціни. Хоча ці середні показники відображають не стільки ціни фактично виконаних у даний період експортно-імпортних угод, скільки експорт чи імпорт, зареєстрований за відповідний часовий інтервал. Це поєднання в часі має особливе значення в тих галузях, де спостерігається великий розрив між сезоном продажу і фактичним експортом, як, наприклад, у торгівлі пиломатеріалами.

Ціни фактичних угод є найбільш досконалим критерієм для визначення рівня ціни в контракті. Однак ці ціни, як правило, регулярно не публікуються, а з'являються в часописах епізодично лише за конкретними операціями. Проте, зіставлення цін (comparison of prices) фактичних угод з довідковими є гарантом можливості більш об’єктивного встановлення рівня ціни в контракті.

Ціни пропозицій великих підприємств менш представницькі в порівнянні з цінами фактичних угод, оскільки характерні для монопольного характеру постачань товару і, власне кажучи, мають характер довідкових цін, тому що первісні ціни в результаті узгодження при підписанні угод, зазвичай, знижуються, що взагалі типово для договірних цін. Відомо, що майже відсутні торгові організації, що працюють із твердими цінами, які визначаються за допомогою розглянутих вище методів. В залежності від особливостей клієнта, рівня споживчого попиту і товарної пропозиції, наявного стану чи довгострокових цілей, компанії застосовують деякі модифікації цін.