I.4. Організаційно-управлінські структури підприємства й основи планування його діяльністю

1.4.1. Організаційна структура

Організаційна структура підприємства (наявність, функції і склад структурних підрозділів) залежить від галузевих особливостей діяльності підприємства, його розміру й інших об'єктивних факторів (наявність достатньо розвитої виробничої і транспортної інфраструктури в місці розташування підприємства і т.д.).

Відокремлення в рамках підприємства окремих структурних підрозділів (незалежно від того, як би вони не називалися: цехи, відділи, філії і т.п.) має сенс при наявності, принаймні, двох умов:

• досить великої чисельності працюючих, при якій ефективне управління їхньою діяльністю з одного центра стає скрутним;

• якщо персоналом підприємства виконуються роботи різного технологічного характеру, що змушує організувати управління технологічними процесами за допомогою фахівців різного профілю.

На будь-якій стадії існування підприємства в його складі можуть бути виділені підрозділи, що виконують визначене коло функцій. Якщо підприємство досить велике за своїми розмірами, то ці підрозділи виділяють і в організаційному плані, наділивши кожне тією чи іншою мірою адміністративно-господарською самостійністю, тобто правом приймати і забезпечувати виконання відповідних управлінських рішень у межах своєї компетенції, обумовленої для кожного підрозділу органом загального управління підприємством в цілому.

Очевидно, що в межах підприємства досить великих розмірів доцільне виділення в його структурі адміністративно і господарсько відособлених підрозділів, здійснюючих безпосередньо виробничу діяльність і виконуючих функції управління й обслуговування виробничих підрозділів.

Основною структурною виробничою одиницею підприємства (крім підприємств з безцеховою структурою управління) є цех – відособлена в адміністративному відношенні ланка, що виконує певну частину загального виробничого процесу (стадія виробництва).

Цехи є цілком повноправними підрозділами, вони здійснюють свою діяльність на принципах господарського розрахунку.

У машинобудуванні цехи, як правило, підрозділяються на чотири групи: основні, допоміжні, побічні і підсобні.

В основних цехах виконуються операції по виготовленню продукції, призначеної для реалізації. Основні цеха поділяються на заготівельні, обробні і складальні.

До заготівельного відносяться: ливарні, ковальсько-штампувальні, ковальсько-пресові, іноді цехи зварених конструкцій; до обробних – механооброблювальні, деревообробні, термічні, цехи гальванічних, лакофарбових захисних і декоративних покрить деталей; до складальних – цехи агрегатної й остаточної зборки виробів, їхнього фарбування, комплектації запасними частинами і зйомним устаткуванням.

Допоміжні цехи – інструментальний, нестандартного устаткування, модельний, ремонтний, енергетичний, транспортний.

Побічні – цехи утилізації і переробки металевих відходів методами лиття і пресування стружки в брикети, цехи товарів широкого вжитку (ТНС).

Підсобні – цехи, що виготовляють тару для упакування продукції, пиляний ліс, виконують консервацію продукції, її затарювання, навантаження і відправлення споживачу.

Крім цих цехів майже на кожному машинобудівному заводі маються виробничі цехи, служби і відділи, що обслуговують непромислові господарства (комунальне, культурно-побутове, житлове й ін.).

Визначене місце в структурі всіх машинобудівних заводів займають складське господарство, санітарно-технічні пристрої і комунікації (електромережі, газо- і повітропроводи, опалення, вентиляція, упоряджені дороги рейкового і безрейкового транспорту і т.д.).

Особливу роль у виробничій структурі об'єднання (підприємства) грають конструкторські, технологічні підрозділи, науково-дослідні інститути і лабораторії. У них розробляються креслення, технологічні процеси, проводяться експериментальні роботи, доводяться конструкції виробів до повної відповідності вимогам ДСТ, технічним умовам, виконуються експериментальні і дослідно-конструкторські роботи. У цих підрозділах з особливою силою виявляється інтеграція науки з виробництвом.