- •Передмова
- •Блок модулів I. Основи виробництва і функціонування підприємства
- •I.1. Підприємство як господарський суб'єкт ринку
- •1.1.1. Ринок і його різновиди
- •1.1.2. Господарські суб'єкти ринкової економіки і їхня взаємодія
- •1.1.3. Характеристика підприємства
- •1.1.4. Класифікація підприємств за організаційно-правовими формами діяльності, галузевою приналежністю і розмірами
- •1.1.5. Холдингові компанії і фінансово-промислові групи
- •1.1.6. Виробнича діяльність підприємства
- •1.1.7. Загальні умови нормального функціонування підприємства
- •1.1.8. Створення і припинення діяльності підприємства
- •1.1.8.1. Принципи створення підприємства
- •1.1.8.2. Припинення діяльності підприємства
- •Питання для самоконтролю.
- •I.2. Підприємство і зовнішнє середовище
- •1.2.1. Підприємство і держава
- •1.2.2. Фінансове забезпечення діяльності підприємства
- •1.2.3. Податкова система України. Задачі й основні функції податкових органів
- •1.2.4. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
- •1.2.5. Загальні положення безпечної діяльності підприємства
- •Питання для самоконтролю
- •I.3. Товарна політика підприємства
- •1.3.1. Життєвий цикл товару
- •1.3.2. Вивчення конкурентних можливостей підприємства
- •1.3.3. Вибір конкурентної стратегії
- •1.3.4. Оцінка ринку збуту
- •1.3.5. Вплив попиту на формування цін
- •1.3.5.1. Аналіз впливу еластичності попиту на динаміку цін
- •1.3.5.2. Облік взаємовпливу цінової політики конкурентів
- •1.3.5.3. Динаміка доходів споживачів і зміна цін
- •1.3.5.4. Контроль динаміки цін
- •Питання для самоконтролю
- •I.4. Організаційно-управлінські структури підприємства й основи планування його діяльністю
- •1.4.1. Організаційна структура
- •1.4.2. Форма організації виробництва
- •1.4.3. Типи організації виробництва
- •1.4.4. Функції і структура управління
- •1.4.4.1. Організаційний підхід при створенні системи управління
- •1.4.5. Вибір місця розташування підприємства
- •1.4.6. Генеральний план підприємства
- •1.4.7. Планування діяльності підприємства
- •1.4.7.1. Стратегічний план
- •1.4.7.2. Поточне планування діяльності підприємства
- •1.4.7.3. Бізнес-планування в діяльності підприємства
- •Питання для самоконтролю
- •Література до блоку I
- •Блок модулів II. Ресурси підприємства і показники їхнього використання іі.1. Активи (майно) і капітал підприємства
- •2.1.1. Активи підприємства
- •2.1.2. Капітал підприємства
- •2.1.3. Основні засоби підприємства
- •2.1.3.1. Класифікаційні групи і їхня характеристика
- •2.1.3.2. Первісна вартість і переоцінка основних засобів
- •2.1.3.3. Амортизація основних засобів
- •2.1.3.4. Амортизаційна політика
- •Після перетворень одержимо:
- •2.1.3.5. Аналіз наявності, стану і руху основних засобів
- •При розрахунку по формулі середньої хронологічний õ
- •2.1.4. Виробнича потужність підприємства
- •2.1.5. Нематеріальні активи
- •2.1.6. Оборотні активи (оборотний капітал)
- •2.1.6.1. Характеристика оборотного капіталу і джерела його утворення
- •2.1.6.2. Визначення потреби в оборотних коштах
- •2.1.6.3. Ефективність використання оборотних коштів
- •Питання для самоконтролю
- •II.2. Кадри підприємства
- •2.2.1. Персонал підприємства і його характеристика
- •2.2.2. Планування чисельності персоналу
- •2.2.3. Нормування праці
- •2.2.4. Продуктивність праці
- •Питання для самоконтролю
- •II.3. Оплата праці працівників підприємства
- •2.3.1. Загальні положення
- •2.3.2. Склад витрат на оплату праці
- •2.3.3. Тарифна система
- •2.3.4. Форми і системи оплати праці
- •Відрядну оплату праці не рекомендується застосовувати в тому випадку, якщо її застосування веде до:
- •2.3.5. Безтарифна система оплати праці
- •Загальна сума балів, зароблена всіма працівниками підрозділу:
- •Алгоритм розрахунку фактичної заробітної плати персоналу цеху
- •2.3.6. Участь у прибутках підприємства
- •2.3.7. Виплата дивідендів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до блоку II
- •Блок модулів III. Економіко-фінансові параметри діяльності підприємства
- •III.1. Витрати виробництва і реалізації продукції
- •3.1.1. Склад і класифікація витрат підприємства
- •3.1.2. Групування витрат за економічними елементами
- •3.1.3. Групування витрат за статтями калькуляції
- •3.1.4. Витрати і ціна продукції підприємства
- •3.1.5. Аналіз витрат і ціни в короткостроковому періоді
- •3.1.6. Види цін і їхнє регулювання
- •3.1.7. Ціни при оптових продажах
- •3.1.8 Контрактні і модифіковані ціни
- •3.1.9. Надбавки і знижки до цін
- •Питання для самоконтролю
- •III.2. Фінансові результати й оцінка фінансового стану підприємства
- •3.2.1. Фінансова звітність і її склад
- •3.2.2. Структура і зміст балансу
- •3.2.3. Структура і зміст звіту про фінансові результати
- •Звіт про фінансові результати
- •I. Фінансові результати
- •II. Елементи операційних витрат
- •III. Розрахунки показників прибутку акцій
- •3.2.4. Розподіл прибутку на підприємствах різних організаційних форм
- •3.2.5. Структура і зміст звіту про рух коштів
- •Звіт про рух коштів
- •3.2.6. Структура і зміст звіту про власний капітал
- •Звіт про власний капітал
- •3.2.7. Оцінка фінансового стану і фінансової стійкості підприємства
- •3.2.8. Показники рентабельності і ділової активності підприємства
- •3.2.9. Ефект фінансового важеля
- •Питання для самоконтролю
- •III.3. Інвестиційна діяльність підприємства
- •3.3.1. Поняття, форми та склад інвестицій
- •3.3.2. Джерела інвестицій. Інвестиційний проект
- •3.3.3. Інвестиції та час. Фінансові розрахунки
- •3.3.3.1. Нарахування складних відсотків
- •3.3.3.2. Дисконтування
- •3.3.3.3. Сума дисконтування
- •3.3.5. Врахування інфляції
- •3.3.4. Методи оцінки інвестиційних проектів
- •3.3.4.1. Метод розрахунку чистого дисконтованого доходу (чистого приведеного ефекту)
- •3.3.4.2. Метод розрахунку індексу рентабельності інвестиції (індекс прибутковості)
- •3.3.4.3. Метод розрахунку рентабельності інвестицій (внутрішня норма прибутковості)
- •3.3.4.4. Метод визначення терміну окупності інвестицій
- •3.3.4.5. Методика розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій
- •3.3.4.6. Приклад використання охарактеризованих методів
- •3.3.5. Лізинг
- •3.3.6. Економічний вибір варіантів купівлі нового елемента техніки чи ремонту старого елемента
- •Питання для самоконтролю
- •III.4. Оцінка вартості майна підприємства як цілісного комплексу
- •3.4.1. Майно підприємства як об'єкт фінансової оцінки
- •3.4.2. Методичні принципи визначення ринкової вартості
- •Принципи, засновані на уявленнях про мк власника майна
- •Принципи, пов'язані з ринковим середовищем
- •Принципи, пов'язані з експлуатацією майна
- •3.4.3. Оцінка вартості підприємства в цілому
- •Питання для самоконтролю
- •Яким чином здійснюється оцінка вартості підприємства?
- •Що являє собою майновий комплекс підприємства?
- •Література до блоку III
Після перетворень одержимо:
Еу.а. = (Ау – Ап) – (Ау – Ап)(1 – СНп)Кк.п., грн.
де Ау – річна сума амортизаційних відрахувань при прискореній амортизації активу, грн.;
Ап – річна сума амортизаційних відрахувань при прямолінійній амортизації активу, грн.;
СНп – ставка податку на прибуток, грн.;
Кк.п. – коефіцієнт капіталізації чистого прибутку.
Дорівнявши Еу.а. = 0, знайдемо граничне значення часу переходу від прискореного до прямолінійного методу амортизаційних відрахувань.
Так, для регресивного-прямолінійного:
З обліком приведених вище виражень, одержимо:
Як видно з наведеного рівняння, визначним фактором граничного значення часу є норма амортизаційних відрахувань при прямолінійному методі. Так, при Нп = 0,1 (Тп = 10 років) граничне значення для переходу від регресивного до прямолінійного методу складає 4 роки, тобто перші чотири роки ефективніше застосування прискореного (регресивного) методу, а наступні 6 років – прямолінійного. При Нп = 0,2 (Тп = 5 років) граничне значення складає 2 роки.
Аналогічно визначаємо граничне значення часу переходу від кумулятивного до прямолінійного методу амортизаційних відрахувань. У цьому випадку:
, років
Так, при Нп = 0,1 критичне значення часу переходу складає 5 років, при Нп = 0,2 ÷ 3 роки.
Таким чином, для одержання максимально можливих грошових потоків підприємству необхідне застосування комбінованих прискорено-прямолінійних методів амортизаційних відрахувань. При цьому межі переходу будуть визначатися терміном служби основних засобів.
2.1.3.5. Аналіз наявності, стану і руху основних засобів
Дані про наявність, стан і рух основних засобів служать основним джерелом інформації для оцінки виробничого потенціалу підприємства.
Наявність і рух основних засобів у бухгалтерському обліку показуються щомісяця. Балансова вартість основних засобів на кінець періоду визначається таким чином:
Sб = Sн.м. + Пг – Вг,
де Sн.м. – балансова вартість основних засобів на початок періоду, грн.;
Пг – вартість основних засобів, що надійшли, грн.;
Вг – вартість вибулих основних засобів за цей період, грн.
Середня річна вартість основних засобів може бути визначена за формулою середньої хронологічної.
Розглянемо варіант розрахунку середньої річної вартості основних засобів ( ) на наступному прикладі. Наявність основних засобів підприємства по повній балансовій вартості складало (млн. грн.):
На початок звітного року 8,0 На 1 серпня 9,3
На 1 лютого 8,3 На 1 вересня 9,4
На 1 березня 8,6 На 1 жовтня 9,6
На 1 квітня 8,8 На 1 листопада 9,5
На 1 травня 8,6 На 1 грудня 9,5
На 1 червня 8,9 На кінець звітного року 11,0
На 1 липня 9,0
При розрахунку по формулі середньої хронологічний õ
одержимо середню річну вартість основних засобів, що дорівнює:
грн.
Аналіз руху основних фондів проводиться на основі наступних показників – коефіцієнтів надходження (введення) основних засобів; відновлення; вибуття; ліквідації; розширення. Для характеристики технічного стану основних фондів розраховуються коефіцієнти придатності; зносу; заміни.
Джерелом вихідної інформації для розрахунку показників є бухгалтерська звітність. Для розрахунку коефіцієнтів відновлення і ліквідації необхідні дані первинного аналітичного обліку про надходження нового і ліквідації зношеного устаткування.
Методику розрахунку показників розглянемо на прикладі даних, приведених у табл. 2.1.2.
Таблиця 2.1.2
Баланс руху і наявності основних засобів (тис. грн.)
Показник |
Наявність на початок року |
Надійшло |
Вибуло |
Наявність на кінець року |
Вартість основних засобів за первинною оцінкою |
14830,0 |
8351,0 |
46,0 |
23135 |
в том числі нових |
– |
6158,0 |
– |
6158,0 |
Знос основних засобів |
4449 |
– |
– |
4784 |
Остаточна вартість основних засобів |
10381 |
|
|
18351 |
Для аналізу руху основних засобів розрахуємо названі вище показники за наступними формулами:
коефіцієнт надходження (введення) КВВ:
,
коефіцієнт відновлення Квід:
,
коефіцієнт вибуття основних засобів Квиб:
,
коефіцієнт ліквідації КЛ:
.
У звітному році частка основних засобів, що надійшли, склала 36,1%, з них нових - 26,6%. Ціль відновлення основних засобів – зниження витрат по утриманню і експлуатації устаткування, зниження простоїв устаткування, ріст продуктивності праці, підвищення якості продукції;
коефіцієнт заміни Кзам:
т.ч., частка нових основних засобів, що направляється на заміну вибулих, склала незначну величину, рівну 0,6%;
коефіцієнт розширення парку машин і устаткування Крозш складе:
Крозш = 1 - Кзам.
Для аналізу стану основних фондів розрахуємо наступні показники:
коефіцієнт придатності Кприд:
коефіцієнт зносу Кзносу:
Кзносу і Кприд розраховуються за станом на початок і кінець аналізованого періоду:
; .
Зниження коефіцієнта зносу для розглянутого приклада обумовлене високим рівнем коефіцієнта відновлення.
Коефіцієнт придатності може бути розрахований як різниця між одиницею (чи 100%) і коефіцієнтом зносу Кприд = 1 – Кзносу.
Узагальнюючим показником ефективності використання основних фондів є фондовіддача. Фондовіддача основних засобів визначається за формулою:
, грн./грн.
де ВР – виторг від реалізації, грн.;
S – середня вартість основних засобів, грн.
При розрахунку фондовіддачі варто мати на увазі, що у вартості основних фондів враховуються власні й орендовані засоби; не враховуються основні фонди, що знаходяться на консервації, а також здані в оренду іншим підприємствам.
Важливою умовою росту рентабельності при збільшенні фондовіддачі є рівність обсягів випуску і реалізації продукції, тому що фондовіддача розраховується за показником випуску продукції, а рентабельність віддзеркалює фінансовий результат від реалізації. У цьому розумінні фондовіддача відбиває технологічну ефективність виробництва, а рентабельність – економічну ефективність.
Іншим показником ефективності використання засобів є фондоємність, що визначається відношенням середньої вартості основних засобів до обсягу випуску продукції (показник, зворотний фондовіддачі):
або , грн./грн.
Особливий зміст здобувають розрахунок і оцінка фондоємності в динаміці. Зміна фондоємності показує приріст або зниження вартості основних засобів на 1 грн. готової продукції і застосовується при визначенні суми відносної економії чи перевитрати коштів в основних фондах.
Співвідношення темпів приросту вартості основних засобів і темпів приросту обсягу випуску дозволяє визначити граничний показник фондоємності, тобто приріст основних засобів на 1% приросту продукції. Якщо граничний показник фондоємності менше одиниці, мають місце підвищення ефективності використання основних засобів і ріст коефіцієнта використання виробничої потужності.
При нарощуванні виробничого потенціалу на ресурсномістких етапах розвитку технологічних систем можливий ріст фондоємності.
Для оцінки впливу розглянутих показників на зміну обсягу випуску продукції скористаємося даними табл. 2.1.3.
Таблиця 2.1.3.
Показники використання основних фондів
Показник |
Базисний період |
Звітний період |
Відхили |
Темп зміни |
Обсяг випуску продукції, тис. грн. |
11500 |
12353 |
+ 853 |
1,074 |
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн. |
9106 |
9388 |
+ 282 |
1,031 |
Фондовіддача, грн./грн. |
1,263 |
1,316 |
+ 0,053 |
1,042 |
Фондоємність, грн./грн. |
0,792 |
0,760 |
- 0,032 |
0,96 |
Ріст фондовіддачі обумовлений перевищенням темпів росту обсягу випуску продукції над темпами росту середньорічної вартості устаткування. На кожен відсоток приросту основних засобів приріст випуску складає пункту. Даний показник використовують для оцінки технологічної ефективності різних виробництв і виявлення динаміки ефективності роботи підприємства за тривалий період.
Приріст обсягу випуску продукції визначається впливом розширення виробничого потенціалу – у розмірі 356,2 тис. грн. (282·1,263) і підвищенням ефективності його використання в розмірі 496,8 тис. грн. (0,053·9388). Частка впливу розширення основних фондів на обсяг випуску складає ; частка впливу фондовіддачі .
Сформоване співвідношення впливу двох факторів на обсяг випуску продукції служить передумовою росту рентабельності виробництва. Зниження фондоємності продукції свідчить про наявність відносної економії засобів, вкладених в основні фонди. Сума відносної економії складе:
(0,760 – 0,792) · 12353 = - 395,3 тис. (грн.)
Головний фактор економії засобів, вкладених в основні фонди, - ріст фондовіддачі. Для виявлення ефективності використання різних груп основних фондів показник фондовіддачі розраховується по групах основних фондів, по сукупності основних фондів, по промислово-виробничих фондах, тобто за винятком вартості основних фондів соціального призначення, по активній частині промислово-виробничих фондів (машинам і устаткуванню). Зіставлення темпів зміни фондовіддачі по різних групах основних фондів дає можливість визначити напрямки удосконалювання їхньої структури.
Для характеристики використання устаткування застосовують показники екстенсивного навантаження (використання за часом), інтенсивного навантаження (використання по потужності), інтегральний показник (використання за обсягом робіт).
У загальному вигляді розрахунок показників використання устаткування здійснюється за формулами:
; ;
; Кінтегр = Кекст · Кінт
де Кекст – коефіцієнт екстенсивного використання устаткування;
Кінт – коефіцієнт інтенсивного використання устаткування;
Кінтегр - коефіцієнт інтегрального навантаження (узагальнюючий показник);
Тф – час фактичної роботи устаткування;
Тmax – максимально можливий час роботи устаткування;
Qф – фактичний випуск продукції в одиницю часу роботи устаткування (фактично досягнута продуктивність);
Qт – теоретична (паспортна) продуктивність устаткування;
Vф – фактичний випуск продукції за час фактичної роботи устаткування;
Vmax – максимально можливий випуск продукції виходячи з паспортної продуктивності і максимально можливого часу роботи.