Питання для самоконтролю

1. На які категорії працюючих підрозділяється персонал підприємства?

2. Що таке професія і кваліфікація робітників?

3. Явочний і обліковий склад робітників.

4. Як визначається номінальний і дійсний фонд робочого часу?

5. Що таке коефіцієнт облікового складу?

6. Як визначається явочне й облікове число робітників-відрядників?

7. Як визначається число керівників, фахівців і службовців?

8. Як визначається норма штучного часу?

9. Дайте характеристику методів виміру рівня продуктивності праці.

II.3. Оплата праці працівників підприємства

2.3.1. Загальні положення

Заробітна плата в будь-яких формах організації економіки є основним джерелом доходу найманого робітника, основою матеріального благополуччя членів його родини, вона є найбільш ефективним засобом спонукання працівника до високопродуктивної і якісної праці.

Перехід до ринкових відносин докорінно змінює і зміст всієї роботи з організації матеріального заохочення працюючих (робітників). Урядові органи відмовилися від якого-небудь управління зарплатою і її рівнем, залишивши за собою тільки встановлення рівня мінімальної зарплати.

Всі інші складові організації заробітної плати: тарифні ставки, посадові оклади, різні види доплат і надбавок, умови преміювання – тепер встановлюються безпосередньо в організаціях, як правило, у колективних договорах, формованих у ході колективних переговорів (тарифних угодах).

Рівень оплати праці залежить від багатьох факторів. Насамперед, це – економічний стан організації, загальна соціально-економічна ситуація в державі й у регіоні, співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці, стан споживчого ринку, динаміка споживчих цін на товари і послуги і т.д.

В умовах ринкової економіки сутність оплати праці виражається через грошові виплати, одержувані працівником в обмін на свою працю.

Таким чином, робоча сила є товаром, вартість якого залежить від безлічі факторів.

Роботодавець змушений сплачувати зарплату і під час відпустки, вносити кошти у фонди соціального страхування. З метою залучення і закріплення робочої сили демонструється готовність нести додаткові витрати на утримання житла, медичних, дитячих, інших установ. Постійний розвиток технічного процесу і необхідність відновлення виробництва змушує підприємців організовувати підготовку і перепідготовку працівників.

Таким чином, ціна робочої сили – це сума виплачуваної працівнику основної і додаткової заробітної плати й інших грошових виплат і різних дотацій, що використовуються працівником на споживання.

Вона залежить не тільки від вартості витрат на життя працівника і його родини в конкретний період часу, але і від попиту та пропозиції на ринку праці, від стану трудового законодавства, діючих норм соціального захисту найманих робітників і членів родин, позиції уряду в питаннях зміцнення принципів справедливості у відносинах роботодавця і працівника, активності й авторитету профспілкових організацій, що виступають посередником при продажу-покупці товару – робочої сили.

Дійсно, якщо на ринку праці попит перевищує пропозицію, то роботодавець у прагненні укомплектувати саме своє виробництво буде змушений погодитися з підвищенням ціни на робочу силу.

Якщо уряд встановить досить високий рівень гарантованої мінімальної зарплати, то це дозволить не тільки підвищити прожитковий рівень низькооплачуваних працівників і членів їхніх родин, але і домогтися більш високого рівня угод інших працівників, зайнятих більш складною кваліфікованою і відповідальною працею.

Якщо національне законодавство визначає досить високий статус колективних договорів і угод, в однаковій мірі забезпечує право роботодавців і найманих робітників, то це дозволить профспілкам більш результативно відстоювати права трудящих на колективних переговорах.

Ціна робочої сили встановлюється в ході двосторонніх чи тристоронніх колективних переговорів. У період підготовки до них фахівцям організацій разом із представниками профспілок необхідно з урахуванням усіх факторів зробити розрахунки вартості робочої сили, що стануть основою не тільки визначення мінімальної зарплати, але й обґрунтованої диференціації рівня оплати праці працівників в залежності від їх кваліфікації і змісту виконуваної роботи.

В країнах з розвинутою ринковою економікою, де склалася чітка система оплати праці, захищена національним законодавством практика ведення колективних переговорів, укладання колективних договорів і угод, відсутні інфляційні потрясіння, немає необхідності проводити детальний розрахунок вартості робочої сили. Заробітна плата, як ціна робочої сили, в кожному конкретному періоді коректується в залежності від динаміки споживчих цін на товари і послуги.